Гострий гломерулонефрит

Клініко-лабораторні прояви. У більшості дітей розвиток го­строго гломерулонефриту (ГГН) настає через декілька днів після закінчення по­передньої інфекційної хвороби. Цей прихований (латентний) період може трива­ти від 5 до 20 днів (у середньому 7—14 днів).

ГГН проявляється різними симптомами ниркового та позаниркового поход­ження. Найчастіше — це ознаки інтоксикації. Порушується загальний стан дити­ни, з’являється слабкість, швидка втомлюваність, погіршується апетит, змен­шується діурез. Спостерігають блідість шкіри, пастозність чи набряк обличчя, рук та ніг. Дітей турбує біль голови, нудота, блювання, у них змінюється колір сечі (колір м’ясних помиїв). У дітей дошкільного віку часто виявляють біль у попереку і дизуричні явища, у старших — переважають симптоми ураження серцево-судин­ної та нервової систем. У початковий період рідко (1—2 % випадків) можуть бути симптоми ниркової еклампсії, погіршення зору, судоми.

У період розпалу наростають симптоми початкового періоду (до 4 тиж.).

Нефритичний синдром є типовим для ГГН. З’являються набряки на обличчі, пастозність гомілок, блідість шкіри і слизових оболонок, підвищений артеріаль­ний тиск, розширення меж відносної тупості серця, ослаблення серцевих тонів, систолічний шум на верхівці. Дехто з дітей скаржиться на біль у ділянці серця, у них спостерігають задишку, ціаноз губ, зміни на ЕКГ. При артеріальній гіпертен­зії можливі тимчасові зміни очного дна.

Схильністю до набряку головного мозку та судинних спазмів у дітей пояс­нюється симптоматика з боку нервової системи: біль голови, безсоння, в’ялість, зниження настрою, вегетативні розлади.

Для нефритичного синдрому характерні диспептичні явища — погіршення апетиту, нудота, блювання, біль у животі, рідинні випорожнення, збільшення печінки, інколи селезінки.

У хворих дітей зменшується діурез. В аналізах сечі виявляють протеїнурію, здебільшого за рахунок альбумінів (до 90 %), що не перевищує 1,5—2 г на добу. В осаді сечі виявляють велику кількість свіжих і змінених еритроцитів, невелику кількість лейкоцитів, гіалінових і зернистих циліндрів. За пробою Зимницького визначають ніктурію, ізостенурію, тенденцію до підвищення відносної питомої ваги сечі. У загальному аналізі крові виявляють зменшений гематокрит, помірну нормохромну анемію, збільшення ШОЕ до 30—40 мм/год, лейкоцитоз, нейтрофі- льоз, інколи еозинофілію.

У біохімічному аналізі крові — помірне підвищення рівня залишкового азоту і сечовини, гіперкаліємія, незначне зниження кліренсу ендогенного креатиніну. Часто виявляють високий титр антитіл до стрептокока.

Нефротичний синдром у дітей характеризується поширеними набряками і відсутністю артеріальної гіпертензії. Набряки найбільше виражені зранку — на обличчі, яке стає одутлим, під очима, на тулубі (крижово-поперекова ділянка), на гомілках, калитці. Інколи спостерігають анасарку з накопиченням рідини в по­рожнинах (асцит, гідроторакс, гідроперикард). Розсмоктування набрякової ріди­ни відбувається поступово і триває до 10—15-го дня хвороби.

Добовий діурез значно зменшується. Вміст білка в сечі перевищує 2,5—3 г на добу. Кількість еритроцитів у сечовому осаді невелика, інколи еритроцитурію ви­являють лише під час дослідження сечі за методом Аддіса — Каковського. Зазвичай виявляють значну циліндрурію (гіалінові, зернисті, воскоподібні). У біохімічному аналізі крові — виражена гіпопротеїнемія (менше як 55 г/л) і гіпоальбумінемія (менше як 25 г/л), значно підвищується рівень холестерину та загальних ліпідів.

Якщо ГГН перебігає як ізольований сечовий синдром, то ознак інтоксикації можна зовсім не виявити; набряки, пастозність шкіри та артеріальна гіпертензія також відсутні. Діагноз ставлять на основі показників дослідження сечі. Можна спостерігати помірну олігурію, підвищення відносної щільності сечі до 1,030 і вище, протеїнурію (до 1—2,5 г/добу), яка триває протягом 5—14 днів. Зазвичай у дітей виявляють макрогематурію, часом — мікрогематурію (визначається під час мікроскопії). Лейкоцитурія незначна (до 10—20 млн на добу). У сечі виявляють гіалінові, еритроцитні та зернисті циліндри.

У хворих на ГГН із нефротичним синдромом, гематурією і гіпертонією в по­чатковий період та період розпалу хвороби спостерігають масивні набряки, мак­рогематурію та артеріальну гіпертензію.

Якщо перебіг сприятливий, що спостерігають у більшості дітей, з кінця З— 4-го тижня від появи перших симптомів хвороби починається період зворотного розвитку процесу: поступово знижуються і зникають артеріальна гіпертензія, на­бряки. Ліквідація сечового синдрому і повне відновлення функцій нирок відбу­вається через 3—6 міс., після чого настає період клініко-лабораторної ремісії. Інколи ГГН може мати затяжний хвилеподібний перебіг тривалістю до 1 року і довше, закінчитися повним одужанням чи переходом у хронічний процес.

У деяких дітей ГГН з перших днів перебігає у формі серцевої астми з ознака­ми недостатності кровообігу, тому їх часто госпіталізують у стаціонар з діагнозом гострого міокардиту. Правильний діагноз ставлять пізніше на основі аналізів сечі та появи набряків.

Іншою атиповою формою ГГН є ниркова еклампсія, що з перших днів про­являється нападом епілептиформних клоніко-тонічних судом із непритомністю, прикушуванням язика та піною з рота. Перед нападом і під час нього в дітей значно підвищується артеріальний тиск, збільшується азотемія і знижується клу- бочкова фільтрація. Напад триває 3—5 хв і протягом доби може повторюватися.

З перших днів ГГН може ускладнитися ГНН.

При адекватному лікуванні повне одужання настає у 85—90 % дітей.