26

Тема 6. Морфологічні засоби стилістики

1. Засоби морфології у стилістиці.

2. Стилістичне використання іменників:

а) рід відмінюваних та невідмінюваних іменників;

б) рід та особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням;

в) стилістичні особливості форм числа іменників;

г) варіанти відмінкових форм іменників;

ґ) відмінювання прізвищ;

3. Стилістичне використання прикметників:

а) повні та короткі форми прикметників;

б) ступені порівняння прикметників. Стилістичне розшарування простої і складеної форм ступенів порівняння прикметників;

4. Стилістичне використання займенників.

5. Стилістичні функції різних форм дієслова.

6. Службові частини мови у стилістиці:

а) Уживання прийменників. Синонімія прийменникових конструкцій.

б) Стилістичні можливості сполучників.

Література:

1. Волкотруб Г. Практична стилістика української мови: Навч. посібник / Г. Волкотруб. – Т.: Підручники і посібники,2009. – С. 95-213.

2. Капелюшний А. Практична стилістика української мови: Навч. посібник / А. Капелюшний. – Л.: ПАІС, 2007. – С. 165-256.

3. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови: Підручник / О. Пономарів. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000. – С. 143-163.

1. Засоби морфології у стилістиці

У морфологічному розділі стилістики подано стилістичну характеристику морфологічних явищ, категорій тощо. Стилістична морфологія розглядає паралельні й синонімічні морфологія розглядає паралельні й синонімічні морфологічні засоби та принципи їх добору для точного й ефективного висловлювання думок. Більшість повнозначних слів представлена не однією формою, а кількома, навіть багатьма. Кожна із цих форм виконує певну комунікативну, а отже, й стилістичну функцію.

Об’єктом вивчення стилістичної морфології є морфологічні синоніми – це дві або декілька граматичних форм одного і того ж слова, які різняться засобами граматичного вираження, відтінками спільного граматичного значення і стилістичним використання: робитиму – буду робити, рясний – рясен, більш досвідчений – досвідченіший.

Існує декілька видів морфологічних синонімів:

синоніми з паралельними формами закінчень: декану – деканові;

• з різними суфіксами: листки – листя;

• формами (прості, складні, складені): найскладніший, якнайскладніший – найбільш складний;

• сучасні й застарілі форми: є – єси;

• діалектні форми, що є синонімами до літературних: той – тамтой, розносяться – ся розносять, розносятсі.

Близькими до морфологічних є фонетичні синоніми, що не передають відтінків граматичних значень, але пов’язані з певними граматичними формами, які набувають функціонального стилістичного забарвлення: бігає – біга, стрибає – стриба. Їх ще називають фонетико-морфологічними синонімами.

Деякі мовознавці в окрему групу виділяють паралельні форми слів, які мають різні граматичні значення (різняться закінченнями, належать до різних родів), але в процесі мовлення можуть взаємозамінюватися: аспірант – аспірантка, поет – поетеса.

Б. М. Кулик і О. М. Масюкевич виокремлюють також морфологічні омоформи: бачу стілець – стоїть стілець, радості (Р.в. і М.в.) й часткові омоніми (А. Капелюшний), що виникають внаслідок переходу однієї частини мови в іншу: Кінець фільму – Сиджу кінець столу. Ці засоби часто набувають виразного стилістичного забарвлення.

Уживання словотворчих експресивно-стилістичних елементів (суфіксів здрібнілості, згрубілості і под.) характеризує розмовне, художнє та публіцистичне мовлення. Науковому та офіційно-діловому стилям експресивно забарвлені суфікси та префікси не властиві. У зазначених стилях використовуються суфікси на позначення абстрактності: -енн(я), -анн(я): вчення, завдання; а також суфікси –ач, -ість, -ізм, -ств(о), -изн(а) та ін.: викладач, архаїзм, документознавство, новизна; префікси анти-, псевдо-, екстра-, над-: антиномія, псевдонаука, екстралінгвальний, надзвуковий.