1. Туристична діяльність: місце та значення в Україні, основні поняття та визначення

1. Поняття «туристична діяльність».

Туристична діяльність – це послідовність дій з організації туристичних подорожей, що повторюються регулярно. Учасниками туристичної діяльності є працівники туристичної організації, що мають певні посадові обов‘язки і виконують відповідні службові функції. Вони здійснюють планування туристичних подорожей та визначення їх мети, саме вони виступають суб'єктами туристичної діяльності. Вони ж є розпорядниками засобів та результатів туристичної діяльності.

Туристична діяльність, як і будь-яка інша трудова діяльність вирішує такі завдання:

• створення матеріальних благ;

• надання послуг різного цільового призначення;

• розробка наукових ідей, цінностей і їхніх прикладних аналогів;

• нагромадження, консервація, передавання інформації та її носіїв та ін.

Отже, трудова діяльність у туристичній галузі (туристична діяльність) – це процес виробництва і реалізації туристичних послуг (туристичного продукту), що за певних організаційно-технологічних і соціально-економічних умов приводить до одержання конкретного результату.

Туристична діяльність – це діяльність, спрямована на формування, просування та реалізацію туристичного продукту. Ця діяльність проводиться юридичними особами та індивідуальними підприємцями на основі спеціальних дозволів – ліцензій на туристичну діяльність, а також відповідно до вимог закону України „Про туризм” та інших законодавчих актів України.

Технологія туристичної діяльності – це операції, пов’язані з наданням туристичних послуг: перевезення, тимчасове проживання у засобах розміщення, харчування, організація відпочинку та розваг.

Мотивація туристичної діяльності має бути орієнтована на досягнення успіху туристичної організації в задоволенні потреб туристів, в ефективній роботі щодо створення і реалізації туристичного продукту, товарів та послуг. Цей орієнтир закладено в мету туристичної діяльності.

Мета туристичної діяльності – це сукупність обґрунтованих орієнтирів і показників досягнень в цій діяльності за певний проміжок часу. Зрозуміло, що для туристичної індустрії ці орієнтири і показники мають економічний характер. Зокрема, показовим і продуктивним в цьому контексті є визначення М.Б. Біржакова. Ось як він формулює головний, і, більш того, найголовніший, економічний принцип туризму: Турист повинен приїхати в туристичний центр, придбати туристичні послуги, роботи і товари та виїхати із країни у встановлений термін. Грошей бажано залишити якнайбільше, а виїхати - якнайшвидше. Турист повинен віддавати туристичному центру гроші, а не вивезти їх із нього, він повинен створити робоче місце саме місцевому жителю, а не зайняти його. Туристичні ресурси повинні приносити туристичному центру гроші і славу."

На базі цього головного принципу визначаються також інші основні цілі туристичної діяльності:

- оздоровлення і відпочинок громадян;

- експлуатація туристичних ресурсів;

- політичні цілі – сприяння миру і припиненню конфліктів;

- гуманітарні цілі - сприяння взаєморозуміння, пізнання культур, підвищення поваги і довіри між народами.