Знані в європі

Запорізька Січ

- Який усе-таки дивний край, - подумав австрійський посол і занотував до щоденника: «Кількох найбільш знатних козаків було вислано нам назустріч, щоб привітати від імені всього товариства, а коли ми наблизилися до острова, загриміли постріли з важких гармат». Посол пригадав, як наближався до Січі. Як не напружував зір, козацьку засіку побачив лише зблизька. Для спорудження укріплень січовики обирали розкидані за Дніпровими порогами острови, оточені густими плавнями та невеликими, але глибокими річками. Ворогові, який не знав місцевості, важко було помітити збудовані на них укріплення.

Крім природних перешкод, на непроханих гостей чатували високі земляні вали, глибокі рови, гострий частокіл, вежі з гарматами. Таке поєднання, як переконався посол, робило Січ справді неприступною.

Усередині Січ була так само бездоганно облаштована, як і ззовні. У центрі містився майдан, на якому височіла церква та збиралося козацтво на свої ради. Навколо майдану рівними рядами розташувалися приміщення канцелярії, майстерень, де лагодили і виготовляли зброю, козацькі курені - великі дерев'яні хати, де мешкали січовики.

Життя січовиків було цілком підпорядковане умовам війни навіть тоді, коли ворог був далеко. Власне цим пояснив один козак відсутність жінок на Січі, що так вразило посла. Козаки самі собі були кравцями, шевцями, кухарями.

Кожній справі на Січі - чи то сніданку, чи відвідинам церкви, чи заняттям ремеслами, чи навіть відпочинку - відводився певний час.

Обов'язковими були щоденні військові вправи. У цих герцях на конях, фехтуванні на шаблях, змаганнях куренів в подоланні рівчаків та інших природних перешкод вдосконалювалася вояцька вправність козаків, зростала їхня сила.

В тих заняттях брали участь джури - хлопчики-підлітки, яких було чимало на Січі. Вони жили в куренях, виконували найрізноманітніші доручення своїх наставників, училися в січовій школі. Найобдаровані-ші з них співали в церковному хорі, а згодом могли продовжувати освіту в Києві чи деінде.

Дуже поважали на Січі літніх козаків - «дідів». Усім відомо, що козак здебільшого гинув у бою. Тож ті мудрі «діди», яким щастило дожити до глибокої старості, мали величезний життєвий і вояцький досвід. їхнє слово було законом для молоді.

Етика. 5 клас. Оксана Данилевська; Олена Пометун