Дослідна установка та методика виміРювання
У даній роботі використається осцилографічний метод вимірювання магнітних характеристик матеріалів.
Рис.3. Схема лабораторного стенду для осцилографічного методу вимірювання характеристик феромагнітних матеріалів.
Будова схеми:
Г -звуковий генератор, який потрібен для подачі синусоїдального сигналу частотою 1...10 кГц.
Клеми (1-3) – для подачі змінного сигналу (входу). На них подається сигнал.
Клеми (2-3) – для подачі напруги магнітного поля Н.
R1 – для внутрішнього опору через нього проникає струм І.
W1 - первинна обмотка, у неї виникає ЕРС.
ФМ – феромагнетик для визначення властивостей.
W2 – вторинна обмотка у неї виникає ЕРС.
R2-С1 – схема для інтегрування кривої.
О – осцилограф для виведення кривої на екран.
Клеми (4-5) – для того, щоб подати напругу з конденсатора С1.
Схема лабораторного стенда складається зі спеціального макета, звукового генератора низької частоти й осцилографа. Спеціальний макет містить в собі електричну вимірювальну схему й кілька кільцевих феромагнітних зразків, на кожному з яких є дві обмотки з мідного дроту: первинна W1 і вторинна W2. Зміна зразків виконується перемикачем на передній панелі макета (на мал.3 показана схема для одного зразка).
Від звукового генератора Г на вхідні клеми макета 1-3 подається змінний синусоїдальний сигнал частотою 1...10 кГц. При цьому через первинну обмотку W1 і постійний резистор R1 протікає струм намагнічування Iнм. Струм намагнічування створює магнітне поле напруженістю Н = Iнм·W1·(dср)–1, (dср– середній діаметр кільцевого феромагнітного зразка). Напруга на резисторі R1 пропорційна струму намагнічування, а отже й напруженості магнітного поля Н.
Магнітне поле Н спричиняє існування в досліджуваному матеріалі змінного магнітного потоку Ф, що викликає у вторинній обмотці W2 (індукує) електрорушійну силу 2 :
. відповідно Ф = В·Sзр
, (1)
.
(2)
При розрахунку прийнята умова, що магнітне поле в кільцевих феромагнітних осердях однорідне й вектор магнітної індукції В перпендикулярний площі перетину зразка Sзр.
Щоб визначити магнітну індукцію В, необхідно проінтегрувати друге рівняння (тобто 2). Функцію інтегрування 2 виконує спеціальна схема R2-C1, а створювана на конденсаторі С1 напруга пропорційно магнітній індукції у феромагнетику.
Якщо напругу з резистора R1 (клеми 2-3), що пропорційна напруженості магнітного поля Н, подати на вхід “Х”, а напругу з конденсатора C1 (клеми 4-5), що пропорційна індукції В, на вхід “Y” осцилографа О, то на екрані осцилографа одержимо криву залежності магнітної індукції від напруженості магнітного поля. Намагнічування й розмагнічування феромагнітного матеріалу при подачі змінного синусоїдального сигналу відбувається по циклу – по кривій у вигляді петлі магнітного гістерезису В(Н). При напруженості величиною Hs матеріал намагнічується до індукції насичення ВS. Основна крива намагнічування визначається як геометричне місце вершин петель гістерезису при зміні Н від нуля до Нm >Hs (див. мал. 2).
Абсолютні значення напруженості
магнітного поля Н
і магнітної індукції В
розраховуются за формулами:
де
ЕХ,
ЕY напруги
виміряні, відповідно, на осях “Х” й
“Y”, В;
W1,
W2
кількість
витків первинної і вторинної обмоток;
R1, R2 опори
резисторів R1, R2 (мал. 1), Ом;
С ємність
конденсатора С1 (мал. 1), Ф;
Sзр площа
перерізу зразка, м2;
dср середній
діаметр кільцевого феромагнетика, м.
У зв'язку з неоднозначність залежності В(Н), поняття магнітної проникності пов'язане з основною кривою намагнічування.
І
нтегральна
магнітна проникність μ у будь-якій
точці основної кривої намагнічування
(наприклад, у точці А0,
мал. 1) визначається
як
де ВА й HА - значення індукції й напруженості поля в точці; μ0 =4π∙10–7 Гн/м.
П
очаткова
магнітна проникність
μн
визначається при малих значеннях
напруженості магнітного поля (Нн
≤ 0,1 А/м), а динамічна
магнітна проникність
μ~
визначається в точці насичення (Hs
, ВS
) співвідношеннями:
Д
иференційна
магнітна проникність
μдиф
у будь-якій точці Аі
основної кривої намагнічування
пропорційна тангенсу кута нахилу до
осі абсцис дотичної до основної кривої,
і визначається як
Практично при обчисленні μдиф на основній кривій намагнічування вибирається в області точки Аі два близько розташованих значення напруженості поля H1, H2 й для них знаходять по кривій значення індукції В1 й В2. Потім різниці В=( В2–В1) і H=(H2– H1) підставляються у формулу.
Таблиця 1. Довідкові дані феромагнітних зразків
|
W1 |
W2 |
Sзр, мм2 |
dср, мм |
Fв, Гц |
Зразок 1 |
200 |
200 |
10 |
8 |
7430 |
Зразок 2 |
200 |
150 |
24 |
16 |
2440 |
