Тема 2. Етапи і технологія проведення психологічної експертизи

1. Етап призначення експертизи і постановки експертних питань.

2. Етап інформаційного забезпечення експертного процесу.

3. Психодіагностичний етап експертизи.

4. Етап психологічного аналізу даних експертизи.

5. Постановка психологічного діагнозу в експертному дослідженні.

6. Структура експертного висновку|укладення,ув'язнення|.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: експертні питання; експертна ситуація; соціальне замовлення; експертні завдання|задача|; інформаційне забезпечення; психологічний анамнез; експертна психодіагностика; установки і стратегії експерта; мотиви випробовуваного; ефективний раппорт; системне спостереження; клінічна бесіда; експертна рефлексія; валідність і достовірність експертних даних; експертний висновок|виведення| і прогноз;|укладення,ув'язн адресність висновків|виведення|; спадкоємність інформації.

Навчально-методичний матеріал

1. Відправною точкою процесу будь-якої експертизи є звернення (офіційний запит, постанова і т.п.) до експерта від імені «замовника» з переліком експертних питань, що вимагають вирішення в ході проведення експертизи.

Слід підкреслити, що не завжди ці питання поставлені коректно, з урахуванням компетенції та предметного поля експертної роботи психолога-експерта. Тому рішення локальних завдань «розуміння», у відносинах експерта-психолога з «замовником», професійної етики є необхідною умовою реалізації принципів професійної компетентності та особистої відповідальності в експертній роботі .

Психологу-експерту рекомендується після ознайомлення з предметом «замовленої» експертизи, наявними матеріалами і межами потенційних можливостей своєї професійної участі в її проведенні, уточнити і по можливості скоректувати наступні аспекти експертної ситуації: ступінь нормативно-етичної цінності і потенційної необхідності для випробовуваного «соціального замовлення» на проведення експертизи та можливих, як позитивних, так і негативних наслідків її для суб'єктів експертної ситуації; необхідність пропонованої кількості та змістовної цінності поставлених питань з точки зору ефективності дозволу експертної ситуації (в першу чергу – для випробовуваного); актуальний стан та соціально-психологічний статус випробовуваного з точки зору своєчасності, науково-практичної та психологічної доцільності проведення експертного дослідження в призначені терміни і в призначеному місці; змістовну адекватність, однозначність, логічність і термінологічну «зрозумілість» у формулюванні експертних питань з точки зору інтелектуальної та професійної компетенції суб'єктів експертної ситуації і «адресатів» експертних висновків; ознаки професійної некомпетентності, «наївності» в структурно-змістовних аспектах «соціального замовлення» на проведення експертизи – шляхом безпосереднє обговорення ( при можливості) з «замовником» і «користувачем» проблемних аспектів професійної взаємодії і знаходження науково обґрунтованого консенсусу в їх нівелюванні.

2. Інформаційне забезпечення експертизи – збір психологічного анамнезу про респондентів і всіх можливих даних, як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру, щодо значущих аспектів експертного прецеденту із залученням методів контент-аналізу.

Джерелами інформації в експертній ситуації виступають: залучені матеріали; дані клінічної бесіди; дані опитування і, за необхідністю, тестового обстеження зацікавлених(причетних) осіб; дані аналізу змістовно-структурних компонентів експертної ситуації і супутніх їй продуктів діяльності.

Компонентами основного змісту аналізованої інформації про респондента є: дані «персонального статусу»; «психофізичний анамнез»; «інтелектуально-пізнавальний анамнез»; «особистісний анамнез»; «мікросоціальний анамнез»; «макросоціальний анамнез».

Слід звернути увагу на те, що індивідуальні дані про світоглядні, етичні, релігійні та інтимно-особистісні установки респондента аналізуються і використовуються в експертизі у виняткових, значущих випадках і здійснюються з його згоди.

Більш загальний анамнез збирається у разі проведення медичного (психіатричного) обстеження. Окрім вищевказаних параметрів, також з'ясовуються: стан здоров'я батьків; особливості дизонтогенезу; характеристики статево-рольового статусу.

Основними принципами етапу збору інформації про випробовуваного є: необхідність залучення всіх можливих матеріалів, значущих для ознайомлення з психологічними особливостями експертної ситуації і її суб'єктів; відповідальність за істинність залучених інформаційних матеріалів і репрезентативність джерел і способів їх отримання; визначення меж використовуваних джерел інформації; конфіденційність інформації, що отримується експертом з різних джерел; інформованість підекспертного про джерела інформації.

Основними методами етапу збору інформації про випробовуваного є: біографічний метод; контент-аналіз; структурно-змістовний аналіз офіційних матеріалів групової комунікації; аналіз продуктів діяльності (заочний, очний, очно-заочний).

3. Психодіагностичний етап експертизи починається з планування психодіагностичного дослідження, а саме – визначення завдань психодіагностичного дослідження у контексті поставлених замовником експертних питань і їх «операціональної узгодженості» з цілями і можливими наслідками для суб'єктів експертної ситуації; виділення предмета дослідження з урахуванням реальних можливостей вирішення поставлених питань, проведеного аналізу наданих на експертизу документів та наявного в наявності методичного арсеналу; підбір і реалізація експертно-валідної та оптимально-достатньої батареї тестів і процедур при проведенні конкретної експертизи.

Слід звернути увагу на те, що кожна експертиза – це унікальна процедура психодіагностичного дослідження з вибором конкретних методів дослідження, залежних від безлічі факторів:

а ) професійні знання і досвід експерта-психолога;

б) можливість застосування методів саме в експертній роботі;

в) процесуальне становище суб'єкта експертизи;

г) статево-вікові та соціокультурні фактори особистості під експертного;

д) психічні аномалії та розумовий розвиток підекспертних;

е) вид експертизи за місцем і умовами проведення;

ж) рівень кваліфікації експерта-психолога.

Важливим методом збору суб'єктивного психологічного анамнезу є встановлення контакту, системне спостереження та клінічна бесіда.

Ефективність встановлення контакту з випробовуваним, а відповідно – результативність психодіагностичного етапу експертизи визначається рядом внутрішньоособистісних (професійно детермінованих) установок експерта.

Системне спостереження – метод, що передбачає цілеспрямоване і спеціальним чином організоване сприйняття експертом тих чи інших проявів об'єкта експертизи в змістовно-динамічному контексті умов і факторів експертної ситуації з рефлексивно-контрольованим управлінням (і при необхідності – провокацією) значущих для експертного аналізу поведінкових реакцій.

Об'єктом експертного спостереження може бути окрема людина або група людей, ситуація спілкування (взаємодії) цих людей.

Предметом експертного спостереження є зовнішні поведінкові реакції підекспертного (об'єкта експертизи) та параметри обстановки: моторні компоненти дій випробовуваних (руху, переміщення і т.д.); дистанція між експертом і випробовуваним або групами випробовуваних; спільні дії суб'єктів ситуації експертного дослідження; мовні акти, їх зміст, спрямованість, частота, тривалість і т.д; міміка і жести; зовнішні прояви деяких вегетативних реакцій; реакції на ситуативні, змістовні та оціночні фактори експертизи; динаміка емоційного фону і працездатності в ході експертизи; особливості прояву мотивації при реалізації експериментальних завдань; рефлексивно-оцінний модус особистості при обговоренні значущих тем.

Опитування – метод збору первинної вербальної інформації (суб'єктивного психологічного анамнезу і суб'єктивного «образу експертної ситуації»), заснований на безпосередній або опосередкованій взаємодії між психологом-експертом і опитуваним.

Різновиди методу опитування:

1) Бесіда та її специфічні види: «введення в експеримент», «експериментальна бесіда» та «клінічна бесіда».

2) Направлене інтерв'ю та його різновиди: нерегламентоване, регламентоване, діагностичне та клінічне.

3 ) Анкета.

4. Під час вивчення питання психологічного аналізу даних експертизи, слід акцентувати увагу на принципових вимогах до роботи психолога-експерта на аналітичному етапі:

1) При оцінюванні результатів варто орієнтуватися на різні види норм – соціальну, медичну.

2) При інтерпретації необхідно прагнути за фактами побачити причини.

3) Важливо обміркувати ступінь впевненості у своєму висновку.

4 ) Результати ( психологічний діагноз) бажано формулювати у зрозумілій йому формі.

5 ) Висновки експертизи разом з даними аналізу передаються «замовнику», як зацікавленій і морально- і юридично відповідальній за долю випробовуваної особи, з усіма витікаючими морально-етичними наслідками.

5. Психологічний діагноз – системний експертний висновок за результатами психодіагностичного дослідження, який містить інформацію про психологічні властивості особистості та ступінь їх вираженості.

Залежно від своєї повноти діагноз може бути: симптоматичним (емпіричним); етіологічним; типологічним. (Словарь практического психолога. — М.: АСТ, Харвест. С. Ю. Головин. 1998).

При постановці психологічного діагнозу необхідно враховувати наступні моменти:

1) Діагноста не повинна бентежити ситуація, коли в ході тестування особистості показники будуть суперечити одне одному і це буде означати, що ви виявили складне питання для підекспертного, його головну проблему.

2) Психолог-діагност повинен пам'ятати, що за результатами тільки однієї методики не можна виносити остаточний психологічний діагноз. Повинні співпасти результати кількох різнотипних методик, найкраще коли застосовують хоча б три типи методик - тест, опитувальник , проективну методику і додають звичайно результати спостереження, діагностичної бесіди, вивчення анамнезу.

3) Зміст психологічного діагнозу повинні складати поняття, терміни, що мають чітке однозначне тлумачення в психологічній науці.

4) Необхідною вимогою до формулювання психологічного діагнозу є його структурованість.

5) Психологічний діагноз виноситься на підставі тільки тих фактів, які чітко і однозначно встановлені.

6) У психологічному діагнозі рекомендується уникати медичної та психіатричної термінології.

7) При постановці діагнозу необхідно будувати прогноз у вирішенні експертних питань.

8) Діагноз і прогноз повинні бути предметом професійної таємниці психолога, у відповідності до етичного кодекса психолога та принципів проведення діагностичних обстежень.

6 . Кінцевим «продуктом» експертного дослідження є особливий документ – заключний акт експертизи, підписаний експертом.

Основними структурними компонентами експертного висновку є:

1 . Вступна частина ( преамбула ) :

- Найменування експертизи.

- Дата і місце складання висновку.

- Дата постанови про призначення експертизи.

- Хто конкретно дав запит.

- Перелік об'єктів, що надійшли на обстеження ( підекспертні особи).

- Формулювання питань, поставлених перед експертами.

- Інформація про особу експерта (П.І.Б., посада, кваліфікація, стаж).

- Інформація про осіб , які прямо чи опосередковано брали участь у процесі експертизи .

2 . Дослідницька частина:

- Дата і місце проведення дослідження.

- Перелік використаних методів і методик.

- Опис та аналіз отриманих результатів.

- Аналіз експертних завдань з урахуванням отриманих результатів.

- Факти і дані , що підтверджують висновки експерта.

- При необхідності – перелік першоджерел, що залучалися до аналізу.

- Конкретно сформульовані відповіді на питання експертизи (висновки).

- У разі використання спеціальної термінології – її розшифровка.

3 . Заключна частина (висновки):

- Психологічний діагноз.

- Причини , що породили проблему (етіологія).

- Прогноз.

- Шляхи вирішення проблеми.

ЛІТЕРАТУРА:

Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х кн. Кн. 2 / Пер. с англ., предисл. К. М. Гуревича. — М.: Педагогика, 1982. – 318 с.

Бурлачук Л.Ф., Морозов С.Н. Словарь-справочник по психологической диагностике. – К., 1989. – 528 с.

Березин Ф. Б. и др. Методика многостороннего исследования личности (в клинической медицине и психогигиене) / Ф. Б. Березин, М. П. Мирошников, Р. В. Рожанец. — М.: Медицина, 1976. — 176 с.

Баранов П.П. Курбатов В.И. Юридическая психология. П.П.Баранов, В.И. Курбатов. – Ростов на Дону, «Феникс», 2007. – 233 с.

Коняева А.П., Лисенко В.П., Титова Т.М., Фурман А.В., Етичний кодекс товариства психологiв Украiни. – Киiв; Донецьк, 1993. – С. 86.

Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. – М., 1980. – 117 с.

Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза.– М., 1988. – 224 с.

Маркова А.К., Лидерс А.Г., Яковлева Е.Л.. Диагностика и коррекция умственного развития в школьном и дошкольном возрасте. ­– Петрозаводск, 1992. – С. 4-98.

Сафуанов Ф.С. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. – М., 1998. – 192 с.

Семья в психологической консультации: Опыт и проблемы психологического консультирования / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. ­– М., 1989. – 208 с.

Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. – М., 1966. – Вып. 1-2. – 464 с.

Шванцара Й. с сотр. Диагностика психического развития. – Прага, 1978. – 46 с.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Психологічні експертизи у навчальнО-педагогічній сфері