Тема 1. Експертиза як особливий вид діяльності психолога-практика. Предмет, завдання|задача|, структура і принципи експертної роботи

1. Поняття експертизи.

2. Сфери застосування|вживання| психологічних експертних знань.

3. Обставини і форми застосування|вживання| спеціального експертного знання.

4. Структурні складові експертної ситуації.

5. Різновиди експертиз.

6. Особистість|особистість| експерта і його роль в експертній ситуації.

7. Права, обов'язки експерта і принципи експертного аналізу.

8. Особистість|особистість| та індивідуальні тактики досліджуваного.

9. Ефекти спотворення та артефакти в експертному дослідженні.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: соціальна супервізія; експертиза; нормативно-особова рефлексія; експертне знання; об'єкти експертної оцінки; експертні обставини; експертні «ролі»; експертна ситуація, експертний процес; суб'єкти експертизи; предмет експертизи; експертні висновки; види і типи експертиз; компетенція експерта; обов'язки експерта; принципи експертного аналізу; особистість експертна поведінка; ефекти спотворення і артефакти експертного дослідження.

Навчально-методичний матеріал

1. Експертиза «починається» там і тоді, коли «експертні висновки» (соціальні оцінки) спочатку – батьків, родичів, однолітків – сприймаються (співпереживаються) в процесах міжособистісної взаємодії та інтеріорізіруються у свідомість індивіда у вигляді значущих оціночно-нормативних когніцій (категорій свідомості).

Експертиза – особливий вид дослідницько-аналітичної діяльності, що включає в себе інформаційне забезпечення, діагностику, консультацію, і передбачає реконструкцію, оцінку і прогноз основних складових в рамках професійної компетенції, в термінах і поняттях відповідної галузі спеціальних знань, з метою прийняття обгрунтованих рішень і впливів щодо суб'єктів експертної ситуації.

Психологічна експертиза – це комплексне дослідження особи, головним завданням якої є визначення у підекспертної особи індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивованих чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.

Психологічна експертиза в цивільному процесі, як і в кримінальному, потрібна для встановлення різних обставин, які пов’язані з розслідуванням. Ухвала про призначення експертизи виноситься на стадії як попереднього, так і судового слідства з обов’язковим дотриманням порядку призначення експертизи.

Вирішальну роль у проведенні експертизи грає висновок психолога-експерта, головне завдання якого – розкрити зміст дій конкретних людей, які задіяні у справі, виявити особливості сприйняття цих людей та встановити їх відношення до певних обставин.

Експертиза відрізняється від наукового дослідження тим, що повинна орієнтуватися безпосередньо на практичний результат в аналізі конкретного експертного випадку.

2. Варто відмітити існування широкої сфери предметної області (основні «адресати» і об'єкти) застосування експертного психологічного знання та експертно-аналітичних технологій. Серед яких:

1) управління соціально-економічними, політичними процесами;

2) розробка і здійснення програм формування ефективних систем впливу на індивідуальну свідомість членів суспільства;

3) професійна придатність, професійна відповідність, ступінь працездатності членів трудових колективів;

4) аналіз і оптимізація психологічної атмосфери, рівня і якості міжособистісних взаємин та ефективності структур виробничих зв'язків і технологій в колективах, організаціях, малих групах;

7) розробка і впровадження нових інноваційних технологій і продуктів, розширення сфери нових видів сучасного виробництва та науково-практичних проектів;

8) аналіз та оптимізація взаємодії особистісних факторів і техногенних умов діяльності та поведінки людини в реаліях сучасної урбанізації та технократії;

9) оцінка та оптимізація соціально-екологічних факторів життєдіяльності і зниження ризику негативних впливів на людину існуючих еколого-демографічних умов.

10) аналіз та соціально- правова оцінка сучасних норм і цінностей етичного, естетичного, політичного, релігійного рівня індивідуальної свідомості у співвідношенні з вимогами відповідних суспільних інститутів;

12) судова практика;

13) педагогічна та виховна діяльність;

14) медицина;

15) консультування і психотерапія;

16) інтимно-особистісні, неформальні стосунки людей.

3. Експертиза проводиться, як правило, в особливих, екстраординарних випадках (в експертних обставинах), коли порушується звичний, оптимальний режим функціонування об'єкта (відхилення в розвитку індивіда, дезадаптація людини в оточенні, нездатність ефективного виконання освоєних видів діяльності, порушення структури міжособистісних відносин, соціальної структури і т.п. ), а знань людей, які відповідають за прийняття рішень з ліквідації виниклих відхилень буває недостатньо.

В якості експерта може виступати лише дипломований психолог, що отримав звання магістра, працює за своєю спеціальністю і має спеціальну (додаткову) підготовку в даній області, що володіє необхідними знаннями для надання висновку, зокрема знаннями з теорії та методології психології, психодіагностики, експериментальної психології, практичними навичками та вміннями проведення психологічних досліджень.

Залучення психолога в експертній роботі здійснюється в даний час в трьох основних формах: консультант; фахівець; експерт.

При необхідності використання спеціальних психологічних знань в кожному конкретному випадку потрібно чітко вирішувати, в якій формі це слід зробити. Недотримання цього правила може призводити до істотних експертно- правових і соціально-нормативних помилок.

4. Експертна ситуація – ситуація процесуальної взаємодії суб'єктів експертизи при чільній (відповідально-правовій, професійно-самостійній) ролі психолога-експерта, який здійснює планування, пролонгований контроль рефлексивно-аналітичну оцінку динамічних компонентів і формальних умов експертного процесу, з точки зору їх взаємовпливу і потенційної детермінації експертних висновків.

Предмет психологічної експертизи – психологічні властивості та їх процесуально-діяльнісна структура, інтегровані в оціночні судження щодо ролі психологічних факторів у функціонуванні, життєдіяльності, репрезентації об'єкта експертного аналізу.

У ролі адресата (замовника) можуть виступати державні, громадські організації, юридичні, фізичні особи. Адресат визначає предмет, тип і умови експертизи; умовно регламентує форму та зміст експертних висновків.

Експерт – людина, що володіє знаннями й уміннями в тій області, в якій проводиться експертиза. Основний суб'єкт планування, контролю та рефлексії експертного процесу.

Результат (висновок) –системний аналіз даних експертного дослідження, сформульований у вигляді відповідей на поставлені користувачем питання, з урахуванням соціокультурних, інтелектуальних та ціннісно - нормативних особливостей суспільного статусу останнього, соціально-психологічних факторів актуальної експертної ситуації та ймовірних керуючих впливів і санкцій по відношенню до об'єкта експертного аналізу з боку замовника.

5. Відповідно з кількісними і кваліфікаційними характеристиками учасників експертного аналізу об'єктів експертної ситуації існує кілька видів експертиз, що поділяються за наступними критеріями: за складом експертів (одноосібна, комісійна), за характером і рівнем кваліфікації експертів (кваліфікаційна (монопрофесійна), кроспрофесійна (поліпрофесійна), громадська (споживча); за часом і місцем проведення експертизи (ситуаційна (безпосередньо - діалогічна), заочна (віртуально-аналітична), посмертна (ретроспективно - аналітична); за оцінкою висновку органом, що призначив експертизу (первинна, додаткова, повторна).

Існують також специфічні види експертиз, які стосуються компетенції конкретних областей експертного знання.

Види експертиз, по суті, характеризуються необхідним для вирішення конкретних експертних завдань поєднанням можливостей існуючих видів експертиз.

6. При розгляді даного питання слід зауважити, що особистість експерта та його роль в експертній ситуації слід розглядати з аспектів його професійної компетентності та впливу особистості на результати експертизи.

Експертом може виступати людина, що має вищу або середню спеціальну освіту, а також має досвід роботи за фахом. До сучасних вимог відноситься ще й наявність посвідчення (ліцензії) державного зразка, що видається провідними експертними установами відповідної експертної області на право проведення експертом-психологом конкретного виду експертиз.

Окрім того, експерт повинен бути обличчям незацікавленим в тих чи інших результатах експертизи.

Експерт-психолог будь-якої спеціалізації зобов'язаний володіти психологічними знаннями та вміннями в таких галузях, як загальна, вікова, педагогічна, соціальна психологія, психологія особистості, психодіагностика і експериментальна психологія, психологія праці, юридична, військова, інженерна, медична психологія, а отже психолог-експерт має додатково бути обізнаним з областю знань, яку буде стосуватись експертиза.

Поряд з цим, при проведенні спеціалізованих експертиз, необхідне знання відповідних галузей психології та основ предметних знань певної області.

При проведенні експертного дослідження, навіть в умовах максимального свідомого нівелювання суб'єктивного фактора самим експертом, завжди залишається можливість несвідомого, мимовільного впливу особистості експерта на результати дослідження.

Основні особистісні фактори, що впливають на результати експертного аналізу в експертній ситуації це – тип особистості, вік, стать, раса, інтелект, настрій експерта.

7. Важливим питанням є розгляд прав, якими наділяється експерт для здійснення своєї експертної діяльності: правом знайомитися з документами, що стосуються досліджуваної проблеми (людини); право клопотати про надання нових, додаткових матеріалів; право задавати питання іншим особам (слідчому, прокурору, вчителю, директору школи); право застосовувати різні методи отримання інформації від випробуваного (через спостереження за ним, бесіду, застосування психодіагностичних методик і т.д.).

Але й не менш важливим є питання обов'язків експерта. Психолог-експерт зобов'язаний дотримуватися ряду правил і етичних норм. Частина з них є універсальними щодо всіх видів психологічної, в тому числі й експертної, практики (норми Етичного кодексу психологів): конфіденційність результатів експертизи (окрім замовника); об'єктивність; компетентність; особиста відповідальність за результати експертизи; клієнтцентрованість; адресність (зрозумілість ) експертного висновку і т.д.

 Слід також зосередитись на розгляді методологічних принципів аналітичної роботи експерта: системний підхід, рівневий аналіз поведінки та діяльності, взаємодія особистісних і ситуаційних чинників, єдність свідомості та діяльності, принцип розвитку.

8. У процесі проведення експертного дослідження випробуваний може проявляти кілька різних типів (тактик) експертної поведінки: тактика співпраці з експертом; симуляція; агравація; дисимуляція.

У процесі експертного дослідження також необхідно враховувати вікові, статеві та індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи. Серед інших, відомі такі тенденції:

а ) поведінка дитини більшою мірою залежить від ситуації, ніж у дорослого;

б) у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку уява часто домінує над адекватним сприйняттям реальності – ситуацію дослідження, експерименту дитина може сприймати як гру;

в) дорослий є емоційно значущою фігурою для дитини, а тому ставлення до нього визначає ставлення до дослідження в цілому, а не навпаки;

г) така особистісна риса, як тривожність може чинити негативний вплив на успішність виконання дитиною тестів інтелекту;

д) люди з деякими нервово-психічними розладами можуть неадекватно реагувати на запропоновані завдання ( шизофренія, олігофренія, манія і т.д.).

9. У результаті впливу експерта або випробуваного на хід дослідження, виникають артефакти. Артефакт – «штучний факт» – ефект, привнесений в ситуацію дослідження самим експертом або підекспертним який спотворює реальну картину досягнень випробуваного, і відповідно, висновки експерта, щодо психологічних якостей випробовуваного. С. Розенцвейг (1933) виділив три таких основних фактори: помилки у сиавленнях до випробовуваного; помилки, пов'язані з мотивацією випробуваного; помилки особистісного впливу, пов'язані зі сприйняттям випробуваного особистості дослідника.

Сучасні знання в галузі соціально-психологічної діагностики виділяють додатково наступні основні ефекти спотворень, існуючих у ситуаціях діалогічних експертних відносин: ефект плацебо; ефект Хотторна; ефект аудиторії; ефект Розенталя (Пігмаліона); ефект ореолу; ефект першого враження (ефект первинності); ефект соціальної бажаності (соціальної стереотипії).

Література:

Баранов П.П. Курбатов В.И. Юридическая психология. П.П.Баранов, В.И. Курбатов. – Ростов на Дону, «Феникс», 2007. – 233 с.

Возрастно-психологическое консультирование : Проблемы психологического развития детей / Под ред. Г.В. Бурменской, О.А. Карабановой, А.Г. Лидерса. – М, 1990. – 136 с.

Етичний кодекс психолога (Прийнятий на 1 Установчому з’їзді психологів України 18 грудня 1990 р.). – Тернопіль, 1996. – 86 с.

Еникеев М. И. Юридическая психология. – М.: Издательство НОРМА.— (Краткие учебные курсы юридических наук)., 2003. – 256 с.

Костицкий М.В. Судебно-психологическая экпертиза. – Львов., 1987. – 176 с.

Кох Я. Диагностика развития раннего и дошкольного возраста // Диагностика психического развития / Под ред. Й.Шванцара. – Прага, 1978. – С. 219-231.

Коченов М.М. Введение в судебно-психологичскую экспертизу. – М., 1980. – 117 с.

Психическое здоровье и психосоциальное развитие детей: Доклад комитета экспертов ВОЗ. – М., 1979. – 86 с.

Сафуанов, Ф.С. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. - М., 2005. – 259 с.

Скирбекк Г. Есть ли у экспертизы этические основы? //ж-л «Человек» - 1991. – № 1. – С. 86-93.