5. Класифікація психодіагностичних методів за предметом дослідження:

1) L-дані(life record data) – методи, що дозволяють отримати дані шляхом реєстрації реальної поведінки людини. В рамках діяльності експерта-психолога до цієї групи можна віднести:

а) метод спостереження під час клініко-психологічної бесіди і проведення експериментально-психологічного дослідження;

б) аналіз щоденникових записів середнього медичного персоналу про поведінку підекспертних під час проведення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи;

в) аналіз свідчень свідків та інших матеріалів кримінальної справи, в яких фіксуються особливості поведінки підекспертного особи.

2) Q-дані (questionnaire data), отримані шляхом різних опитувальників та інших методів самооцінки і самозвіту.

3) Т-дані( test data), отримані при безпосередньому експериментальному дослідженні випробовуваних.

Класифікація психодіагностичних методів за процедурою дослідження:

1) Біографічний метод. У діяльності експерта-психолога дана процедура постає у вигляді психологічного аналізу кримінальної справи і долучених до нього матеріалів та включає в себе елементи контент-аналізу.

Психологічний аналіз матеріалів кримінальної справи складається з наступних основних компонентів:

- вивчення об'єктивного анамнезу життя підекспертної особи – за документами, що відображають її життєвий шлях; за показаннями родичів, друзів, товаришів по службі і т.п.; за медичною документацією;

- вивчення суб'єктивного анамнезу життя – за показаннями підекспертної особи, за даними клініко-психологічної бесіди;

- вивчення динаміки психічної діяльності підекспертного особи в період часу, що цікавить судово-слідчі органи – за показаннями свідків; за показаннями випробовуваної особи під час слідства і судового розгляду; із слідчих експериментів і виходу на місце події; з матеріалів інших експертиз.

2) Спостереження. Включає в себе спостереження за випробовуваним під час проведення експертизи, а також перегляд різних відеоматеріалів.

3) Діалогові методи. Основний діалоговий метод – це бесіда, яка при обстеженні неповнолітніх і малолітніх випробовуваних може доповнюватися різними ігровими інтерактивними методами. Основні функції бесіди – встановлення довірчого контакту з випробовуваним, збирання біографічних відомостей, аналіз суб'єктивного звіту про динаміку психічного стану в цікавій для суду і слідству ситуації, її смислового сприйняття і осмислення, діагностика особливостей самосвідомості, особистісних рис, особливостей характеру, емоційного реагування, реакції на стрес, фрустрації, конфлікти та інші властивості особистості.

4) Об'єктивні тести. Характеризуються наявністю правильних або нормативних відповідей. У діяльності експерта-психолога зазвичай використовуються психометричні методи, що дозволяють виміряти рівень інтелектуального розвитку, і класичні патопсихологічні методи дослідження пізнавальних процесів – уваги, пам'яті, мислення з акцентом на якісний аналіз даних, що відрізняються від нормативних.

5) Стандартизовані самозвіти.

- Тести-опитувальники. Опитувальники можуть ґрунтуватися на клініко-психологічній типології особистості (ММРІ), типології рис особистості (16 - факторний опитувальник Кеттелла), характеру (опитувальник Шмішека, ПДО А.Є. Личко), темпераменту (опитувальник Стреляу, ЕРІ Айзенка), окремих рис особистості та психічних станів (опитувальник суб'єктивної локалізації контролю Роттера, агресії Басса-Дарки, тривожності Спілбергера та ін.).

- Суб'єктивне шкалювання. Найчастіше в судово-психологічній експертизі застосовують шкали самооцінки за Дембо-Рубінштейн або більш складні техніки виявлення особистісних конструктів за Келлі (репертуарні решітки та ін.).

6) Проективні техніки.

- Класична словесна апперцепція (ТАТ, тест Роршаха, тест руки Вагнера та ін.).

- Проективне надання переваги. Методи, засновані на виборі випробуваним одного або декількох з пропонованих стимулів (колірний тест Люшера, тест Сонді, колірний тест стосунків О. Еткінда та ін.)

- Рисункові тести. Найчастіше використовується малюнок людини, неіснуючої тварини, сім'ї. Застосовується досить уніфікована стандартизована схема інтерпретації. Ефективний при роботі, насамперед, з малолітніми та неповнолітніми випробуваними.

- Напівпроективні тести. До них можна віднести тест Розенцвейга, методи незакінчених речень, Піктограму.

7) Аналіз продуктів спонтанної творчості. Застосовується в тих випадках, коли в розпорядженні експерта-психолога є малюнки, картини, літературні твори випробовуваного.

6. Після вивчення наданих матеріалів та експериментально-психологічного дослідження випробуваного психолог-експерт (або комісія експертів) складає висновок судово - психологічної експертизи.

ОРІЄНТОВНА СХЕМА

ЕКСПЕРТНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО ВИСНОВКУ

1) Час і місце проведення СПЕ. Дані про експерта.

2) Анкетні (демографічні) дані випробовуваних або групи випробовуваних.

3) Підстави експертизи та експертні питання (предмет СПЕ).

4) Умови проведення експертизи: соціально-психологічні, ситуативно-екологічні, просторово-часові.

5) Перелік експертних завдань та експертних дій по їх вирішенню.

6) Джерела і форми аналізу наявних матеріалів, які стосуються справи.

7) Дані додаткових запитів і допоміжні досліджень.

8) Психологічний анамнез випробовуваного: бесіди як з самим випробовуваним, так і з можливими іншими суб'єктами СПЕ.

9) Основні діагностичні результати, отримані на основі експериментально-психологічного дослідження.

10) Діагностичне осмислення(конкретно-ситуаційний аналіз даних) і постановка психологічного діагнозу.

12) Резюме-висновок (відповіді на експертні питання).

13) Рекомендації (при необхідності) про прийняття певних рішень або корекційних заходів відносно суб'єктів СПЕ.

Необхідними складовими загальної структури ДІАГНОСТИЧНОГО ВИСНОВКУ СПЕ є:

А) ПРЕАМБУЛА – вступна частина, яка відображає розуміння психологом-експертом експертного завдання – психологічної структури розв'язуваної проблеми (предмета дослідження), у відповідності з поставленими «замовником» питаннями.

Б) методологічне обґрунтування – приведення даних контент-аналізу наявних матеріалів, які пов'язаниі з досліджуваним питанням, в аспекті висунення гіпотез щодо природи і можливих причин особливостей обстежуваного, обґрунтування стратегії і тактики проведення обстеження, використання в ньому певного методичного арсеналу.

В) ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА (психодіагностична) ЧАСТИНА:

- чіткий опис умов проведення експерименту, параметрів тестової ситуації, досліджуваних властивостей і якостей із зазначенням відповідних методик;

- опис «життєвого шляху», умов розвитку обстежуваного із зазначенням значущих для подальшого аналізу та формування цілісного уявлення про особливості його оточення, які сприяли формуванню мотивів протиправної поведінки;

- опис основних характеристик актуального стану обстежуваного, особливостей його позиції щодо вчиненого діяння;

- виділення основних домінант поведінкових проявів випробуваного в ході експериментально-психологічного дослідження, характеру ставлень обстежуваного до тестування;

- Приведення основних даних тестування, що показують суттєві індивідуально-психологічні особливості обстежуваного, цілісну структуру його здібностей і особистості.

Г) АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА І ПОСТАНОВКА ДИАГНОЗУ:

- психологічний аналіз експертної ситуації у світлі виявлених індивідуально-психологічних особливостей та зовнішніх впливів;

- чітке, у відповідності до поставленим питань, і при цьому «щадне» формулювання діагностичного висновку;

- обґрунтованість і «зрозумілість» експертних висновків;

 - при необхідності – конкретний перелік рекомендацій проаналізованого експертного випадку із зазначенням послідовності і співвіднесеності виховних та корекційних заходів.

Якщо експертний висновок визнано недостатньо ясним і повним, то судові органи можуть викликати експерта на допит, якщо і допит експерта не вніс необхідної ясності, може бути призначена додаткова експертиза. Це зазвичай випадки, коли потрібно:

1) рішення нових питань шляхом дослідження вже досліджених основною експертизою об'єктів;

2) вирішення тих питань, на які не було дано вичерпні відповіді при основній експертизі, із залученням додаткових матеріалів;

3) заповнення документації основної експертизи на основі додаткового дослідження вже досліджених попередньою експертизою об'єктів.

Висновок судово-психологічної експертизи може бути визнано необґрунтованим або можуть виникнути сумніви в його правильності, у випадках, коли:

1) у справі встановлені додаткові факти, які по-новому розкривають обставини справи;

2) висновок ґрунтується на матеріалах справи, в якій відсутні відомості про особу або кримінальну ситуацію;

3) висновки експерта суперечать фактичним обставинам справи;

4) виявлено некомпетентність експерта-психолога, що може проявлятися у виході за межі своєї компетенції.

ЛІТЕРАТУРА:

Баранов П.П. Курбатов В.И. Юридическая психология. П.П.Баранов, В.И. Курбатов. – Ростов на Дону, «Феникс», 2007. – 233 с.

Бедь В.В. Юридична психологія. В.В. Бедь – К., 2002. – 376 с.

Игошев К.Е. Психология преступных проявлений среди молодежи. К.Е.Игошев. – М., 1971.– 82 с.

Еникеев М. И. Юридическая психология: Учеб. для вузов. М.И. Еникеев. – М., 1999. —517с.

Коновалова В.Е. Правовая психология. Учебное пособие. В.Е. Коновалова. – Харьков, 1997. – 376 с.

Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. В.М. Костицкий. – Львов, 2007. – 140 с.

Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. М.М. Коченов – М., 1980. –117 с.

Коченов М.М Комплексная психолого-психиатрическая экспертиза (к постановке проблемы). М.М.Коченов // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1978. Вып. 29. – С. 114 —126.

Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза. И.А. Кудрявцев. – М., 1988. —224 с.

Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія. В. О.Коновалова, В.Ю.Шепітько – К., 2004. – 424 с.

Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учебное пособие. В.Г.Лукашевич - К., 1989. – 44 с.

Следственные действия. Процессуальная характеристика, тактика и психологические особенности: Учебное пособие / Гаврилов А.К., Глазырин Ф.В., Ефимичев С.П., Закатов А.А., и др.; Под общ. ред.: Смагоринский Б.П.. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Изд-во УМЦ при ГУК МВД РФ, 1994. – 242 с.

Нагаев В.В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учеб. пособие для вузов. В.В. Нагаев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.ЮНИТИ-ДАНА;Закон и право, 2003. – 431 с.

Сафуанов Ф.С. Об основных категориях судебно-психодогической экспертизы в уголовном процес се. Ф.С. Сафуанов. // Психологический журнал. – М., 1994. - Т. 17. №3. С. 51-54.

Сафуанов Ф.С. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. Ф.С. Сафуанов. – М., 1998. – 165 с.

Юридична психологія: Підручник / За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва.– К.: Ін Юре, 1999. – 352 с.

|укладення,