Стадії розвитку групи та управління груповою динамікою.

Групова динаміка безпосередньо пов’язана зі стадіями групового розвитку. Сукупність індивідів, що зібралися разом для того, щоб виконати спільне завдання, не є групою. Не ставши групою, сукупність людей не може продуктивно працювати над завданням через ряд соціально-психологічних причин. Серед цих причин можна відзначити такі:

• відмінності в рівні досвіду та кваліфікації індивідів;

• розбіжності в сподіваннях щодо завдань, результатів і самої групи.

Кожна стадія характеризується низкою факторів, що справляють домінуючий вплив на поведінку індивідів і розвиток групи. До цих факторів відносять індивідуальні потреби, сподівання групи й потреби конкретного завдання.                                                                                          

Порівняння стадій розвитку групи домінуючих потреб

Стадія розвитку групи	Увага членів групи до потреб:
	індивідуальних	групових	Завдань
1Стадія формування	максимум	невелика	мінімум
2. Стадія вибуху невдоволення	максимум	максимум	мінімум
3. Стадія вироблення норм	невелика	максимум	невелика
4. Стадія виконання завдання	невелика	невелика	максимум

Фахівці виділяють чотири стадії розвитку групи, кожна з яких має свої особливості, визначаючи спроможність групи вирішувати завдання, що стоять перед нею. Такими є:

1. стадія формування;

2. стадія вибуху невдоволення;

3. стадія вироблення групових норм;

4. стадія виконання завдання.

На першій стадії групового розвитку поки ще розрізнені індивіди обмінюються ідеями та іншою інформацією щодо майбутньої діяльності. Вони обговорюють сутність спільного завдання: сподівання навколишніх від майбутньої спільної діяльності індивідів (з урахуванням власних цілей, оточення); наявні в розпорядженні групи ресурси; кращі процедури й т. ін. Стадія формування групи характеризується домінуванням індивідуальних мотиві в поведінки. Обмірковуючи сутність завдання, кожен визначає свою роль та місце в його виконанні. Члени групи, орієнтовані на особисті потреби, зацікавлені у повній визначеності щодо системи позитивного й негативного підкріплення їхньої майбутньої діяльності. Задоволення індивідуальних потреб поряд з необхідністю взаємодіяти з іншими членами групи й працювати спільно знаходить різний відгук серед членів групи.

Проте, незважаючи па всі відмінності в ставленні до групи і свого членства в ній, усі індивіди відчувають потребі в конкретизації завдання, своєї ролі в його виконанні, узгодженні діяльності ;і іншими членами групи й оформленні відносин лідерства.

Потреба в лідерстві й керівництві стає спільною для всіх членів групи на першій стадії її створення. Тому управлінський лідер на цій стадії повинен:

• забезпечити лідерство;

• чітко окреслити групову мету та завдання, ролі члені и групи, умови…

• забезпечити позитивне й негативне підкріплення;

• забезпечити неформальну комунікацію, обмін інформацією.