У процесі спілкування керівнику доводиться виконувати три основні ролі:

• координатора, який встановлює зв’язки між групами людей, реалізуючи діалог між ними;

• інформатора, котрий забезпечує приймання, передавання й обробку різної інформації;

• особи, яка приймає рішення.

На думку дослідників, які аналізують сучасні системи управління, систему мислення й поведінку управлінських кадрів у високорозвинених країнах, успіх управлінської діяльності керівника визначається наявністю таких якостей:

• широти кругозору;

• відчуття ситуації;

• творчого ставлення до роботи;

• готовності до змін;

• прагнення до співробітництва;

• уміння мотивувати і самого себе, і персонал заради досягнення результатів;

• уміння передбачити результат;

• здатності й уміння ризикувати;

• здорового марнославства;

• позитивного ставлення до роботи, до себе та до колег;

• уміння побачити, виділити істотне;

• здатності діяти самостійно;

• здатності брати на себе повноваження;

• мистецтва реалізовувати плани.

Увесь цей перелік якостей, як відзначають самі дослідники, є приналежністю ідеальної моделі керівника, якого вони жодного разу не зустрічали на практиці. Однак є сенс формувати такий ідеал, щоб накреслити шляхи його досягнення.

Професіоналізм діяльності керівника характеризується:

• високою стабільною продуктивністю, тобто ефективністю діяльності;

• високим рівнем кваліфікації і професійної компетентності;

• оптимальною інтенсивністю і напруженістю праці;

• високою точністю і надійністю діяльності;

• високою організованістю;

• низькою опосередкованістю (залежністю від зовнішніх факторів);

• креативністю;

• можливістю розвитку суб’єкта праці як особистості;

спрямованістю на досягнення позитивних соціально значущих цілей.