Модуль 2. «Працевлаштування та ділова кар’єра»
Тема 3. Співбесіда.
Лекція 3. Співбесіда (інтерв'ю)
Підготовка до конкретного інтерв’ю.
Психологічна підготовка до співбесіди.
Створення позитивного першого враження.
Пам’ятка до шукачу.
Підготовка до конкретного інтерв'ю.
Перед співбесідою слід виконати “домашнє завдання”, тобто зібрати інформацію про фірму та людину, яка уповноважена проводити інтерв’ю. Чим більше ви знаєте про фірму, тим більше істотних питань ви зможете обговорити і тим простіше вам буде знайти спільну мову з інтерв'юєром і відповісти йому так, щоб підвищити свої шанси на отримання бажаного місця.
Для того, щоб впевнено почуватися на співбесіді, бажано знати відповіді на питання:
Яким видом підприємницької діяльності займається фірма?
Які товари і послуги продає?
Хто її основні конкуренти і наскільки успішна діяльність фірми в порівнянні з ними?
Хто входить у число основних керівників фірми; скільки років ці люди працюють у ній?
З якими конкретно проблемами (якщо такі є) зіткнулася фірма в даний час? Які конкретно проблеми (якщо вони мали місце) подолала останнім часом?
Які цінності фірма ставить понад усе?
Яка робоча обстановка в фірмі – напружена чи спокійна?
Які події, що відбуваються в даній галузі, можуть вплинути на діяльність фірми в майбутньому?
Які найважливіші події відбувалися в галузі чи фірмі за останні два-три місяці?
Якщо ви проходите інтерв'ю у великій фірмі, намагайтеся одержати якнайбільше інформації з вищевказаних питань з різних джерел. Найрозповсюдженішими джерелами є довідники, бази даних і статті, які з'являються в періодиці.
Якщо ж ви маєте справу з невеликою фірмою, одержати потрібну інформацію значно складніше; доведеться добувати потрібну інформацію самостійно. Спробуйте:
одержавши перше запрошення на інтерв'ю, попросіть представників фірми ознайомити вас з матеріалами про її діяльність;
поговоріть зі своїми знайомими – може бути, хто-небудь з них працював у даній фірмі чи щось знає про неї;
спробуйте поспілкуватися з тими, хто купує товари або послуги фірми чи, навпаки, є її постачальниками;
попросіть у бібліотеці підібрати статті й іншу інформацію, яка могла б допомогти вам скласти уявлення про її діяльність.
Питання, які задають інтерв'юєри, поділяються на три категорії: закриті, відкриті і навідні.
Закриті питання вимагають однозначної відповіді типу “Так” чи “Ні”, або одного-двох слів як пояснення. Приклади таких питань:
Куди Ви ходили до школи?
Скільки років Ви навчалися у коледжі?
Вам подобалося навчання?
Ви вивчали маркетинг?
Як довго Ви працювали в фірмі N?
Досвідчені інтерв'юєри задають закриті питання з однієї з двох причин: або з метою перевірити вірогідність інформації у вашому резюме, або щоб створити основу для подальшого вивчення питання. Секрет відповіді на такі питання полягає в чіткому і стислому формулюванні. Якщо ви вважаєте, що відповідь недостатня, ви можете її розгорнути, але уникайте багатослівності. Просто відповідайте на запитання і надайте інтерв'юєру можливість зробити наступний крок.
Відкриті питання вимагають більшого, ніж однозначні відповіді. Вони звучать приблизно так:
Чому Ви пішли саме у цей коледж?
Які предмети Вам подобалися і чому?
Як Вам навчалося у коледжі?
Розкажіть мені про Ваше попереднє місце роботи (практики).
Як Вам працювалося в фірмі Н?
Чим Вас приваблює наша фірма?
Відкриті питання дають можливість розширити короткі відповіді на закриті питання. Іноді питання звучать занадто загально, щоб можна було дати вичерпну і стислу відповідь. Тому можна попросити інтерв'юєра трохи конкретизувати питання, але треба зробити це чемно. Наприклад, якщо інтерв’юєр попросить описати ваше останнє місце роботи або практики, спробуйте уточнити: “Про які конкретно аспекти моєї роботи Ви хотіли б почути в першу чергу?”
Навідні питання, зазвичай, є несподіваними і можуть виявитися підступною пасткою, якщо їх не розпізнати, наприклад: “О! Ви працювали в фірмі Х! Напевно, нелегко було там працювати?” Є імовірність того, що інтерв'юєр спробує “розкрутити” вас, “спровокувати”, пропонуючи відкрити той ваш бік, який ви, можливо, хотіли б приховати. Цього робити не варто. Відповідати належить таким чином: “Так, проблеми були, але ми їх вирішили”, “Проблеми були, але було і багато цікавого”. І усе. У відповідях на навідні запитання дотримуйтесь умови – зберігати зосередженість і не дозволяти провокувати себе на відповіді, що не мають відношення до мети вашого інтерв'ю. Погані відгуки про колишніх роботодавців чи викладачів можуть створити враження, що ви незадоволені, чи ще гірше – прагнете перекласти на інших провину за власні прорахунки. Кращий вихід у даній ситуації – дати нейтральну відповідь типу: “Це було важко, але були і позитивні сторони”.