Творча особистість і її життєвий шлях

Творчість — це вихід за межі заданого (Поверх бар’єрів!). Перше, що впадає в око, — аналогія поведінки творчої особистості і людини з психічними порушеннями. Поведінка обох відхиляється від стереотипної, звичайної.

Є дві точки зору: талант — це максимальне здоров’я і талант — це хвороба.

Останню точку зору пов’язують з ім’ям геніального Чезаре Ломброзо. Правда, сам Ломброзо ніколи не стверджував, що існує пряма залежність між геніальністю й божевіллям, хоча й підбирав емпіричні приклади на користь цієї гіпотези: „сивина й облисіння, худорба тіла, а також недостатня мускульна та статева діяльність, властиві всім схибнутим, дуже часто зустрічаються у великих мислителів“.

Ч. Ломброзо характеризує геніїв як людей самотніх, холодних, байдужих до сімейних і суспільних обов’язків людей. Серед них багато наркоманів і п’яниць: Мюссе, Сократ, Сенека, Блок, Едгар По. XX ст. додало до цього переліку безліч геніїв — від Фолкнера до Єсеніна.

Геніальні люди завжди болісно чутливі, зокрема, на їх самопочуття помітно впливають зміни погоди. У цих людей спостерігаються різкі спади й піднесення активності.

Висновок: геній і божевілля можуть поєднуватися в одній людині. Перелік геніїв, хворих на гострі серцеві захворювання, психопатів і невротиків нескінченний. На епілепсію хворіли Петрарка, Мольєр, Флобер, Достоєвський, А. Македонський, Наполеон, Ю. Цезар, Петро І; на меланхолію — Руссо, Шатобріан. Психопатами були Жорж Санд, Мікеланджело, Байрон, Ґете. Від галюцинацій страждали Байрон, Гончаров та ін. Кількість п’яниць і самогубців серед творчої еліти незліченна.

Гіпотеза „геній і божевілля“ відроджується в наші дні. Дж. Карлсон вважає, що геній - це носій рецесивного гена шизофренії. У гомозиготному стані ген виявляється через хворобу. Наприклад, син геніального Ейнштейна хворів на шизофренію. У цьому переліку — Декарт, Паскаль, Ньютон, Дарвін, Платон, Кант, Ніцше й ін.

Геній - це людина, що діє на основі підсвідомої активності. Самі творці підкреслюють підсвідомість, неконтрольованість, а також зміну свідомості. Можна навести вислів В. Гюго: „Я не сам думаю, а мої думки думають за мене“.

У процесі творчості підсвідома активність психіки загострюється, образи зароджуються спонтанно.

Найбільш поширені „божественна“ й „демонічна“ версії атрибуції причин творчості. Якщо Байрон припускав, що в людину вселяється „демон“, то Мікеланджело вважав, що його рукою водить сам Бог. Часто творець усвідомлює себе непричетним до авторства. Як, наприклад, Моцарт називав себе інструментом сторонньої сили: „Я тут ні при чому“.

Психологічна „формула генія“ може виглядати так:

Геній = (високий IQ + висока креативність) — активність психіки.

Усі психологи стверджують, що геніальність залежить від специфіки мотивації. Однак мотивація може бути різною:

1. 3. Фрейд вважав творчу активність результатом сублімації статевого потягу на іншу сферу.

2. А. Адлер вбачав у творчості прояв архетипів колективного підсвідомого.

X. Швет та інші виділили такі особистісні риси творчих людей:

1. незалежність — особистісні стандарти важливіші за стандарти групи;

2. відкритість розуму - готовність повірити своїм і чужим фантазіям, сприйнятливість до нового та незвичайного;

3. активність у невизначених, безвихідних ситуаціях;

4. розвинене естетичне почуття, прагнення до краси.

Творчість є скінченою в часі. Результати досліджень біографій багатьох учених, композиторів, письменників свідчать про те, що пік творчої активності людини припадає на період з 30 до 42 - 45 років.

Особливу увагу проблемі життя творчої людини приділяв М. Зощенко - видатний російський письменник. У книзі „Повернута молодість“ Зощенко поділяє всіх творців на дві категорії:

1. тих, які прожили недовге емоційне життя й померли до 45 років;

2. „довгожителів“.

Нескладно зауважити, що в переліку переважають філософи, учені теоретики, а також письменники з філософським складом розуму, отже, думка, а точніше, високий інтелект, подовжує життя.

Підсумок: особливості взаємодії свідомого та підсвідомого витинають типологію творчих суб’єктів, неповторність їх особистостей та особливості їхнього життєвого шляху.

Домінування творчої активності над інтелектом може спричинити творчий спад і скорочення тривалості життя.