- •Тема 2. Вивчення свого місця на ринку праці. Лекція 2 Здібності та професійна діяльність
- •Здібності: визначення, якісна та кількісна характеристика здібностей.
- •Структура здібностей, класифікація їх видів
- •Проблеми походження й механізмів розвитку здібностей
- •Проблема здібностей до творчості
- •Творча особистість і її життєвий шлях
- •Професійні здібності менеджера
Творча особистість і її життєвий шлях
Творчість — це вихід за межі заданого (Поверх бар’єрів!). Перше, що впадає в око, — аналогія поведінки творчої особистості і людини з психічними порушеннями. Поведінка обох відхиляється від стереотипної, звичайної.
Є дві точки зору: талант — це максимальне здоров’я і талант — це хвороба.
Останню точку зору пов’язують з ім’ям геніального Чезаре Ломброзо. Правда, сам Ломброзо ніколи не стверджував, що існує пряма залежність між геніальністю й божевіллям, хоча й підбирав емпіричні приклади на користь цієї гіпотези: „сивина й облисіння, худорба тіла, а також недостатня мускульна та статева діяльність, властиві всім схибнутим, дуже часто зустрічаються у великих мислителів“.
Ч. Ломброзо характеризує геніїв як людей самотніх, холодних, байдужих до сімейних і суспільних обов’язків людей. Серед них багато наркоманів і п’яниць: Мюссе, Сократ, Сенека, Блок, Едгар По. XX ст. додало до цього переліку безліч геніїв — від Фолкнера до Єсеніна.
Геніальні люди завжди болісно чутливі, зокрема, на їх самопочуття помітно впливають зміни погоди. У цих людей спостерігаються різкі спади й піднесення активності.
Висновок: геній і божевілля можуть поєднуватися в одній людині. Перелік геніїв, хворих на гострі серцеві захворювання, психопатів і невротиків нескінченний. На епілепсію хворіли Петрарка, Мольєр, Флобер, Достоєвський, А. Македонський, Наполеон, Ю. Цезар, Петро І; на меланхолію — Руссо, Шатобріан. Психопатами були Жорж Санд, Мікеланджело, Байрон, Ґете. Від галюцинацій страждали Байрон, Гончаров та ін. Кількість п’яниць і самогубців серед творчої еліти незліченна.
Гіпотеза „геній і божевілля“ відроджується в наші дні. Дж. Карлсон вважає, що геній - це носій рецесивного гена шизофренії. У гомозиготному стані ген виявляється через хворобу. Наприклад, син геніального Ейнштейна хворів на шизофренію. У цьому переліку — Декарт, Паскаль, Ньютон, Дарвін, Платон, Кант, Ніцше й ін.
Геній - це людина, що діє на основі підсвідомої активності. Самі творці підкреслюють підсвідомість, неконтрольованість, а також зміну свідомості. Можна навести вислів В. Гюго: „Я не сам думаю, а мої думки думають за мене“.
У процесі творчості підсвідома активність психіки загострюється, образи зароджуються спонтанно.
Найбільш поширені „божественна“ й „демонічна“ версії атрибуції причин творчості. Якщо Байрон припускав, що в людину вселяється „демон“, то Мікеланджело вважав, що його рукою водить сам Бог. Часто творець усвідомлює себе непричетним до авторства. Як, наприклад, Моцарт називав себе інструментом сторонньої сили: „Я тут ні при чому“.
Психологічна „формула генія“ може виглядати так:
Геній = (високий IQ + висока креативність) — активність психіки.
Усі психологи стверджують, що геніальність залежить від специфіки мотивації. Однак мотивація може бути різною:
3. Фрейд вважав творчу активність результатом сублімації статевого потягу на іншу сферу.
А. Адлер вбачав у творчості прояв архетипів колективного підсвідомого.
X. Швет та інші виділили такі особистісні риси творчих людей:
незалежність — особистісні стандарти важливіші за стандарти групи;
відкритість розуму - готовність повірити своїм і чужим фантазіям, сприйнятливість до нового та незвичайного;
активність у невизначених, безвихідних ситуаціях;
розвинене естетичне почуття, прагнення до краси.
Творчість є скінченою в часі. Результати досліджень біографій багатьох учених, композиторів, письменників свідчать про те, що пік творчої активності людини припадає на період з 30 до 42 - 45 років.
Особливу увагу проблемі життя творчої людини приділяв М. Зощенко - видатний російський письменник. У книзі „Повернута молодість“ Зощенко поділяє всіх творців на дві категорії:
тих, які прожили недовге емоційне життя й померли до 45 років;
„довгожителів“.
Нескладно зауважити, що в переліку переважають філософи, учені теоретики, а також письменники з філософським складом розуму, отже, думка, а точніше, високий інтелект, подовжує життя.
Підсумок: особливості взаємодії свідомого та підсвідомого витинають типологію творчих суб’єктів, неповторність їх особистостей та особливості їхнього життєвого шляху.
Домінування творчої активності над інтелектом може спричинити творчий спад і скорочення тривалості життя.
