Не спізнюйся

Мета: вчити ходити та бігати врозтіч; розвивати увагу, спритність. Матеріали: шапочки зайчика, ведмедика, білочки, лисички, їжака, вовка (для кожної дитини).

Хід гри

Діти розміщені з одного боку майданчика в будиночках (нама­льованих колах).

Вихователь: Звірі весело гуляють, Бігають і стрибають.

(Діти розходяться, бігають урозтіч, підстрибують. Після слів вихователя "Швиденько додому!" поспішають до своїх домівок.)

Мисливець у лісі Мета: вдосконалювати навички ходьби та бігу; розвивати увагу,

спритність.

Матеріали: шапочки зайчика, ведмедика, білочки, лисички, їжака, вов­ка (для кожної дитини), шапочка мисливця - для вихователя.

Хід гри

Діти стоять з одного боку майданчика. Вихователь: Звірі по лісочку гуляють,

Шишки і горішки збирають, У кошики їх складають, Догори високо піднімають.

(Діти розходяться і роблять відповідні рухи. Після слів вихо­вателя "Мисливець!" звірі ховаються у свої домівки.)

Лисенята котять м'яч у ворота

Мета: вдосконалювати вміння прокочувати м'яч і підлізати під мо­тузку; розвивати увагу, спритність та орієнтування у про­сторі.

Хід гри

На майданчику або в залі натягнуто мотузку на висоті 50 см. Це - "ворота". 6-8 дітей у шапочках лисенят стоять у шерензі на відстані 2,5-3 м від мотузки з м'ячем у руках. Вихователь: Коти свій м'яч, Коти ще раз. А ти поспішай, Його доганяй!

(Діти котять м'яч обома руками по підлозі у "ворота" і дога­няють його, підлазячи під мотузку. Потім беруть м'яч і підніма­ють його.)

Методичні поради. Перед початком гри показати, як прокочувати м'яч. Відстань до воріт поступово збільшувати. Використа­ти приз-заохочення для дітей, які правильно прокотили м'яч у ворота та наздогнали його.

Народні та хороводні ігри______________________________

Лис

Мета: розвивати почуття доброзичливості, спритність; удосконалю­вати навички бігу врозтіч.

Узявшись за руки, всі стають у коло, а один з гравців (на вибір) виконує роль лиса і йде в середину. Коло подається то вправо, то вліво з піснею:

Ха-ха, ха-ха, гі-гі-гі! Лис зловився в капкані. Качки, гуси, голуб'ята, Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі! Злодій лис у капкані. Ой, ой! Вирвавсь - утікайте: Тепер у нього страшна злість, Кого зловить, того з'їсть!

148

Коли проспівають усю пісню до кінця, то швидше розбігаються на всі боки, а лис ловить. Кого піймає, той стає лисом, і гра почи­нається спочатку.

Гуси Мета: вдосконалювати вміння бігати врозтіч; виховувати увагу;

вчити орієнтуватися в просторі.

Діти вибирають з-поміж себе "матку" і "вовка". "Матка" жене всіх решта гравців, своїх дітей, у поле, а потім, причаївшись на певній віддалі за лінією, яка називається городом, кличе своїх дітей:

- Гуси, додому!

- Задля чого?

- Вовк за горою.

- Що він робить?

- Гуси скубе.

- Які?

- Сірі! Сірі! Гуси волохаті,

Тікайте прямо до моєї хати!

Гуси біжать у город, а вовк перебігає їм дорогу і намагається кого-небудь спіймати.

Коли вовк зловить за лінією, то гуси б'ють його крилами, і піймане за лінією гусеня він забирає до себе; якщо піймане на шляху до городу, то забирає і садить їх усіх разом.

Гра триває до тих пір, поки вовк не переловить усіх гусей.

Вовк і кози Мета: вдосконалювати вміння стрибати на обох ногах; виховувати

увагу, спостережливість; розвивати швидкість. Вихователь креслить дві лінії на відстані 0,5 м одна від одної. Це "рів", де причаївся "вовк". Решта дітей - "кози". Кози стрибають через рів, а вовк хоче їх упіймати. Коли спіймає кількох, вибирають іншого вовка і починають стрибати.

Сірий вовк

Мета: вчити орінтуватися в просторі; вдосконалювати вміння біга­ти врозтіч; виховувати увагу, стриманість.

Діти вибирають "вовка". Він, згорбившись, узявшись під щоку, сідає на горбику і мовчить. Діти не чіпають його, а рвуть біля нього траву і промовляють:

Ірву, ірву, горішечки.

Не боюся вовка нітрішечки.

Після цих слів діти кидають на вовка траву і тікають. Сірома­нець їх доганяє, хоче вхопити когось. Кого вхопить, той стає вовком, і гра повторюється.

Заїнько

Мета: вдосконалювати навички ходьби по колу та вміння узгоджу­вати свої рухи; виховувати увагу; розвивати пам'ять. Для того щоб обрати "заїньку", доцільно скористатися лічилкою. Одинчики, друбинчики, Поїхали по зайчики, Задком, передком, За зайчиковим хвостом. Одчиняйте ворота — їде пан сирота, Без сорочки, без штанів, Повна торба сухарів.

Гравці стають у коло і беруться за руки. "Зайчик" хутенько ховається, а гравці його просять:

Заїнько, заїнько, вийди до нас, Маленький, сіренький, вийди до нас!

("Зайчик" чує щиру мову та й показується зі схованки. Стає у середину кола. Тут до нього лагідно звертаються): Заїнько маленький, лягай спати! Заїнько сіренький, лягай спати!

Він ніби того і чекав: прилягає. А до нього вже з іншими словами: Заїнько, вставай, Сіренький, вставай, Ой да кося, вставай!

("Зайчик" встає. А йому ще кажуть умитися, взутися, причеса­тися. Він усе старанно виконує. Показує, як це робиться.) Наостанку кажуть:

Заїнько, заїнько, вдар тропачка, Маленький, сіренький, вдар тропачка, Ой да кося, вдар тропачка!

(Як уміє "зайчик", так і танцює. Потім зупиняється перед тим, кого сам вибере, і міняється з ним місцями.)

150