3.3. Закінчення виконавчого провадження.

Згідно ст. 37 виконавче провадження підлягає закінченню в випадках:

• прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

• затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

• смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

• скасування рішення судом або іншого органу, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;

• письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

• закінчення передбаченого строку для даного стягнення;

• передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника – юридичної особи, або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;

• фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

По закінченню виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу які видали виконавчий документ.

Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного відділу виконавчої служби або до суду у десятиденний строк.

Висновки

Пройшовши при дипломну практику у Тернівському відділі державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, я можу зробити висновки, що виконавче провадження – це остання стадія цивільного процесу. Воно також завершує все цивільне провадження і є метою, заради якої розпочинається судочинство. Взагалі, всі норми Цивільного процесуального кодексу, зокрема, ті, які стосуються судового виконання, є логічними і врегульовують найважливіші питання цієї стадії процесу. Чітко визначені органи примусового виконання, суб’єкти, їх процесуальні права і обов’язки, підстави виконання, виконавчі документи, процесуальні строки пред’явлення виконавчих документів до виконання та інші.

Під час проходження виробничої практики я ознайомилася із завданням Державної виконавчої служби, що полягає у виконанні рішень судів та інших органів, контролі за своєчасністю та повнотою виконання судових рішень.

Також працівники відділу державної виконавчої служби ознайомили мене з статутом, порядком виконання проваджень. Завдяки їм я ознайомилася з системою реєстрації виконавчих проваджень, а саме заповнювати постанову про відкриття виконавчого провадження, відкладати та зупиняти виконавчі провадження, та багато інших документів.

Практика була організована правильно і доступно. Був призначений керівник практики, який забезпечував необхідною інформацією, документами, нормативними та іншими матеріалами з питань діяльності установи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України

2. Цивільно-процесуальний Кодекс України

3. Закон України «Про державну службу»

4. Закон України «Про державну виконавчу службу»

5. Закон України «Про боротьбу з корупцією»

6. Закон України «Про звернення громадян»

7. «Інструкція про проведення виконавчих дій» від 15.12.1999 р.

16