89 Виховання- процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей

Для того, щоб надбання культури були прийняті особистістю, недостатньо того, щобученьусвідомлювавїхнеобхідність. Цінністьнабуваєспонукальноїсили мотиву діяльностілишетоді, коли вона стала об'єктом потреби особистості, тобто за умовиспрацюваннямеханізмуінтериоризації (від лат. interior - внутрішній). Інтериоризація - процеспереведеннякультурнихцінностей у внутрішнійсвітособистості. У випадку, коли цінність - потреба стала моментом внутрішньогоіснування,вихованецьможечіткосформулюватицілівласноїдіяльності, знайтиефективнізасобиїхреалізації, здійснитисвоєчасний контроль, оцінку і коректуваннясвоїхдій.Становленняособистісного в дитиніпередбачаєзасвоєння нею системисуспільнихвартостей. Зцією метою педагог організовує, відбираєоб'єктикультури, надаєїмцільовоїспрямованості, створюючитим самим виховнесередовище, яке розгортає перед учнемспосібжиття і дозволяєприродновходити в контекст сучасноїкультури.

Проникнення в глибинутієїчиіншоїцінностівідбувається за допомогоювідповіднихвидівдіяльностіучня. Так, пізнання, освоєння, засвоєння, присвоєнняособистістюкультурноїцінності "працьовитість" реалізується шляхом виконанняпродуктивноїпраці, сільськогосподарськогодослідництва, підприємницькоїдіяльностітощо; "національнасвідомість" - шляхом вивченнярідноїмови, свогородоводу, історіїБатьківщини, краєзнавства, національних ремесел та ін.Відношення, якістворюються у виховномусередовищі, називаютьвиховними. Виховнівідношеннядозволяютьвідчути, зрозуміти, оцінитизв'язоквласного "я" і вартостікультури, осмислитиїї (надатисмисл), суб'єктивізувати, внести в природу і соціумсвоєсуб'єктивне начало.

Багаточисленнідослідженняпоказують, що "переведення у внутрішній план" загальнолюдськихцінностейвиробленнявласнихцінніснихорієнтаційнеможливілише на рівніусвідомлення (когнітивному). У цьомупроцесіактивну роль відіграютьемоції. Соціальніцінностісприймаютьсяпередусімпочуттями. За допомогоюсвідомості вони осмислюються. Поєднанняпочуття і смислу в цінностяхвизначаєспособиповедінки, діяльностілюдини.

Інтериоризаціявартостейкультуривимагає в усіхвипадкахурахуваннядіалектичноїєдностікогнітивного і чуттєвого, раціонального і практичного, соціального таіндивідуального вособистості.

Гуманістичнафункціявихованняполягає у тому, щобстворитиумови, за якихособистістьзможе максимально реалізувати весь свійпотенціалздібностей у сучаснійсоціокуль-турнійситуації. Виховання, з одного боку, розширюєкордонижиттєтворчостіособистості, з іншого - закладає в особистістьвнутрішнімеханізмиіндивідуальногорозвитку - само-актуалізації, самореалізації.

Потреба в самореалізації, на думку одного з основоположниківгуманістичноїпсихології А. Маслоу, займаєособливемісцесередінших потреб особистості (фізіологічних, потреб у безпеці, любові, повазі, самооцінці): людинанамагається максимально реалізувати увесь потенціалвласнихздібностей, щоб "бути тим, ким вона може стати".Прагнення до самореалізації, по суті, є прагнення до самоствердження за рахуноктакихособистіснихфункцій, як рефлексія, колізійність, мотивація, опосередкування, смислотворчість і под.

Людина, на думку К.Роджерса, є суб'єктомвласногожиття. Вона вільна у своємувиборі, прийняттірішень, намагаєтьсявиявлятисамостійність і відповідальність, саморозвива-тися. Уздорової, нормальноїлюдиниціякостізавждиіснують як потенційніможливості.

У спільній діяльності учень займає різні позиції і вступає у різні відношення. Особистість дитини, підкреслює О.М.Леонтьєв, може характеризуватися на кожному віковому етапі лише місцем, яке вона посідає в системі людських відношень .

Розробказмістудіяльностіучнівпередбачаєстворення умов для:

а) внутрішнього плану розвиткуособистості (самості) за допомогоюсамопізнання, саморегуляції, самоорганізації;

б) зовнішнього плану розвиткуособистості (соціумності) за допомогоюадаптації, самоствердження, корекції, щовиявляється в актах самореалізаціїособистості.

Самеці два планиспільноїдіяльностізабезпечуютьреалізацію мети гуманістичноговиховання - створюютьумови для саморозвитку і самореалізаціїособистості у гармоніїіз собою і суспільством.

Таким чином, в особистісностверджувальнихситуаціяхвихованецьформується як суб'єктвласноїдіяльності і поведінки. Вінреалізуєгуманістичнийспосібжиттєдіяльності, тим самим удосконалюючи себе як гуманнуособистість.

Отже, виховання, як процесцінністноговідношенняутворюємеханізмисаморегуляції ісамоактуалізації, щостворюютьновіможливостіформуваннягуманістичноїспрямованостіособистості.