58 З якою метою сьогодні використовуються практичні методи навчання.

Практичні методи навчання охоплюють різні види діяльності учнів і спрямовані на формування навичок та умінь застосовувати знання в стандартних чи змінених умовах з метою досягнення їх вищого рівня. Вони передбачають безпосереднє використання знань учнів у суспільно корисній праці (заміряння, зіставляння, визначення ознаки та властивостей предметів, формулювання висновків). Сприяють розвитку пізнавальних сил, самостійності учнів, формуванню умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя й самоосвіти, розвитку спостережливості й аналізу явища. Використовують їх з метою закріплення, узагальнення, систематизації знань як на заняттях, так і в повсякденному житті. В системі практичних методів навчання використовуються такі основні прийоми: постановка завдання, планування його виконання, управління процесом виконання, оперативне стимулювання, регулювання, аналіз результатів, виявлення причин неправильних дій.

59 Яку роботу слід проводити вчителю, щоб забезпечити виховання свідомої дисципліни і культури поведінки школярів.

Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується вона на сформованості в учнів таких рис: дисциплінованість, обов'язковість, відповідальність.

Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відповідальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до виконання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі. Він повинен розуміти, що учень може помилятися не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припускатися помилок у поведінці через обмежений життєвий досвід. Велика роль у дисциплінуванні учнів належить шкільному режимові, який виконує свою виховну роль лише тоді, коли доцільний, точний, загальний. Доцільність режиму полягає в тому, що всі елементи життєдіяльності учнів у школі й удома продумані та педагогічно виправдані. Точність режиму виявляється у відсутності відхилень у часі й за місцем проведення намічених заходів. Загальність режиму є свідченням його обов'язковості для всіх членів шкільного колективу. Важливе місце у привчанні учнів до належної поведінки в школі та за її межами належить контролю за їх поведінкою, що передбачає облік відвідування ними уроків, вжиття відповідних заходів до тих, хто систематично запізнюється або пропускає уроки без поважних причин. У дисциплінуванні учнів важливу роль відіграє щоденник. Педагог повинен вимагати від них акуратного ведення щоденника. Оцінюючи поведінку школяра за тиждень, слід враховувати і його зовнішній вигляд, чергування в їдальні, ставлення до товаришів, дорослих. Систематичний контроль за поведінкою учнів у школі та за її межами привчає їх до щоденного дотримання дисципліни.

60. Як класифікуються засоби наочності?

Засоби наочності класифікуються за такимиознаками

1. За характером матеріалу який подається:

Натуральні – природні або виробничі об’єкти;

Зображувані – зображення, які передаються завдяки засобам техніки.

2. За способами зображення:

Образні – предмет або явище в реальному вигляді;

Умовно схематичні – передають тільки головне, оброблене шляхом використання умовних зображень (географічні карти, схеми і т.д.).

3. За змістом:

Понятійні – дають уявлення про поняття у вигляді схеми;

Ілюстративні – ілюструють положення.

4. За часом використання:

Традиційні – використовуються тривалий час (дошка, крейда і т.д.);

Сучасні – технічні засоби (комп’ютер, навчальне кіно, діапроекція, фонозапис).

5.

Зовнішня – звернена до зору;

Внутрішня – звернена до пам’яті.

61Охарактеризуйте найбільш загальні умови, що визначають вибір методу навчання.

Знаючи арсенал методів навчання, учитель, природно, стоїть перед вибором методів як у вивченні усього курсу загалом, так і кожного конкретного уроку. У психолого-педагогічній літературі виділено чимало причин, які впливають на вибір методів навчання. На основі їх узагальнення можна виділити умови, які визначають вибір методу навчання:

1. Смислові цілі освіти.

2. Закономірності та принципи навчання, які випливають з них.

3. Зміст навчання на певному етапі засвоєння знань, умінь та навичок.

4. Цілі і завдання уроку.

5. Індивідуальна ціль учня, мотиви його навчальної діяльності.

6. Навчальні можливості учнів (вікові, рівень підготовки, особливості класного колективу).

7. Наявні засоби навчання.

8. Можливості вчителів (досвід, рівень підготовки, знання типових ситуацій процесу навчання).

9. Фактор часу.

Обираючи певний метод навчання, учителю необхідно одночасно враховувати багато обставин: методи, загальні умови, випадкові (невідомі) причини, величину і спрямованість впливу яких не можна передбачити завчасно. При першому наближенні до проблеми вибору методів ці обставини залишаються поза увагою, проте слід пам'ятати, що саме непередбачені причини зумовлюють надійність прогностичних висновків. Завдання оптимізації методів формулюється однозначно: у конкретних умовах із багатьох методів слід виділити ті, які забезпечують найвищу ефективність навчання за прийнятими критеріями

62 Визначте головні закономірності виховного процесу і поясніть від чого залежить ефективність виховання.Організований виховний процес має свої закономірності. Закономірності виховання - стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра. До найсуттєвіших закономірностей виховного процесу належать:- органічна пов'язаність виховання із суспільними потребами й умовами виховання;- людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників (виховує все: і люди, і речі, і явища). Найважливішим є виховний вплив людини, передусім батьків і педагогів;- залежність результатів виховання від глибини і повноти врахування національного менталітету вихованця. З огляду на це дитину мають оточувати рідна мова, природа, національна культура, звичаї, традиції тощо;- результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність. Виховний процес повинен постійно трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (мотиви, установки, орієнтації, ставлення);- визначальними у вихованні є діяльність і спілкування. Різноманітна діяльність є головним фактором єдності свідомості й поведінки. Лише за таких умов можливий всебічний розвиток особистості.Ці закономірності необхідно враховувати під час створення будь-якої виховної ситуації. Усе це забезпечує відпрацювання педагогом певної схеми дій, спрямованих на досягнення поставленої мети, допомагає йому перетворити можливості виховної роботи на реальні результати.Ефективність виховання залежить від ставлення особистості до навколишньої дійсності та до спрямованих на неї педагогічних впливів. Сформовані у процесі виховання погляди і переконання, мотиви поведінки визначають позицію вихованця щодо спрямованих на нього педагогічних впливів. За їх несприйняття проводять спеціальну виховну роботу і лише згодом здійснюють позитивний виховний вплив. Ефективність виховного процесу залежить також від стосунків в учнівському колективі. Здорова морально-психологічна атмосфера в ньому сприяє формуванню у дітей позитивних моральних якостей, ефективному взаємовихованню. І навпаки, у колективі спеціального виправно-виховного закладу за відсутності там належного порядку відбувається взаємна деморалізація його членів. Особливо важливим у виховному процесі є поєднання виховання і самовиховання.

63 Охарактеризуйте основні шляхи реалізації принципу індивідуального підходу до учнів.

Принцип індивідуального підходу до учнів спрямований на пошук можливостей гармонійного поєднання індивідуальних і колективних форм навчання, їх взаємного доповнення, тобто використання в колективних формах елементів самостійної пізнавальної діяльності учнів. Цей принцип висуває такі вимоги:

- ураховувати рівень розумового розвитку учня;

- здійснювати аналіз досвіду учнів;

- вивчати мотиви учіння школярів;

- надавати індивідуальну допомогу учням у навчанні;

- ураховувати рівень пізнавальної і практичної самостійності учня;

- ураховувати рівень вольового розвитку учня;

- об'єднувати в диференційовані підгрупи учнів, які мають однакові навчальні можливості;

- корегувати зміст і форми навчання, надавати допомогу учням без суттєвого зниження складності змісту навчального матеріалу;

- досліджувати індивідуальну систему діяльності учня.

Ця форма роботи на уроці дає змогу враховувати темпи роботи кожного учня, його підготовленість, створює можливості для диференціації завдань, контролю й оцінювання результатів, забезпечуючи відносну самостійність. Але потребує значних затрат часу і зусиль учителя.

В індивідуальній виховній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи нерідко пов’язують з груповими і фронтальними.