Післядовільна увага

Напружене й інтенсивне зосередження (за к.К. Платоновим)(сприяє,або пер ешкоджує прогресивному розвитку зрілої особистості). Зрушення мотиву на мету.

Глибока концентрація уваги на стимульному полі (за М.Чиксентміхаі) (найвищій ступінь розвитку особистості,), мотиви орієнтовані на процес,а не на результат, злиття дії і усвідомлення. Тому джерело аутотелического досвіду лежить не в самому суб'єкті й не в ситуації або завданні, а у взаємодії суб'єкта з оточенням.

Потоковий стан свідомості

Мал. 1.1 Схема аналогії післядовільної уваги за К.К.Платоновим та потокового стану свідомості (за М.Чиксентміхайі)

Мал.1.1 достатньо наочно вказує на аналогію післядовільної уваги і потокового стану свідомості. Таким чином ми з’ясували, що післядовільна увага –це і є стан «потоку». Вона актуалізується в стані творчого натхнення в наукової й художньої роботи. Післядовільна увага обов’язково пов’язана з волею. Ознаки потоку:мотиви якої в першу чергу орієнтовані на процес, а не на результат, почуття глибокого задоволення мотиваційним стимулом і , бажання продовження діяльності, на когнітивному ступінь і легкість концентрації , почуття об’єднання зі своїми діями , злиття дії й усвідомлення (легкий трансовий стан), повна керованість ситуацією, свідомість повноти контролю й найвищої внутрішньої активності, що приводить до нових несподіваних рішень.

Ключовим серед них є інтенсивна й стійка КУ на обмеженому символьному полі, дослідження невідомого, прийняття відповідальних рішень, змагальності, небезпеки, чіткий баланс між вимогами діяльності й здатностями суб'єкта, при якому вимоги виявляються вище певного рівня. Для потоку характерна структурована робота, стан потоку вимагає підтримки безперервної уваги, високого рівня концентрації й мобілізації, виражені зміни в діяльності ряду фізіологічних систем, що підтверджує численні дані, наявні [44 ](о).

При вихованні уваги в цілому основною метою є післядовільна увага, оскільки саме вона сприяє збільшенню кількості й поліпшенню якості праці. Але при стані досвіду потоку, незважаючи на найвищий ступінь ефективності дій і зосередження уваги, люди, навпроти, переживають найменший ступінь психічного зусилля. Тому досвід потоку, або післядовільна увага, розуміється М. Чиксентміхайі як аутотелічний досвід (несучий ціль у самому собі).

Фізіологічним механізмом довільної уваги служить вогнище оптимального порушення в корі мозку, підтримуваний сигналами, що йдуть від другої сигнальної системи[48](о.) . Виникнення довільної уваги у людини історично пов'язане із процесом праці, тому що без керування своєю увагою неможливо здійснювати свідому й планомірну діяльність.

Друга сигнальна система - мова, як друга сигнальна система являє собою відволікання від дійсності й допускають узагальнення, що й становить наше особисте, спеціально людське, вище мислення, що створює спершу загальнолюдський емпіризм, а, нарешті, і науку - знаряддя вищого орієнтування людини в навколишньому світі й у самому собі".

Праця - доцільна, свідома діяльність людини, спрямована на задоволення потреб індивіда й суспільства . По – перше , воля - загальне, що спонукає до будь-якої дії, тобто усвідомлюване бажання.

(Необхідно відзначити, що воля не зовсім є бажання. Р. Мей писав: "Це тільки половина істини сказати, що воля є продукт бажання; ... бажання ніколи не виявиться на повну силу, крім як разом з волею"). По - друге, волю можна розглядати як щось, що дозволяє людині, навпаки, управляти своїми бажаннями, втілювати їх у дійсність. У третіх, воля - це те, для чого немає точного визначення."Воля - свідома регуляція суб'єктом своєї діяльності й поводження, що забезпечує подолання труднощів при досягненні мети..." .

Воля необхідна для підтримки активності суб'єкта, або для її придушення. Розгляд волі в такому ракурсі близько до поняття волі в екзистенціальній психології в тім плані, що людина, що "застосовує" волю повинна якби відірватися від миттєвої ситуації й або звернутися до свого відношення до себе, своїм цінностям, або звернутися до уяви, логіки й змоделювати наслідку передбачуваної дії. У більше загальному розумінні воля представлена в С. Л. Рубінштейна. Рубінштейн пише: "дії, регульовані усвідомленою метою й відношенням до неї як до мотиву, - це і є вольові дії" .

Слід зазначити, що Н. Ах розумів волю як особливу силу, що володіє єдиною функцією - посилення " тенденцій, що детермінують,", їх перетворення у "специфічну детермінацію" - намір, і далі - у тенденцію дії - процес реалізації наміру. При цьому "вольова діяльність" у його розумінні бере участьу детермінації поводження поряд з іншими "психічними діяльностями. При этом

Свобода - ідея, що відбиває таке відношення суб'єкта до своїх актів, при якому він є їхньою визначальною причиною й вони безпосередньо не обумовлені природними, соціальними, міжособистісно - комунікативними , індивідуально -внутрішніми або родовими – індивідуально - родовими факторами . Невідкладний

Довготривало практикуючий ЧЮЦ

Праця: діяльність з метою

Свобода: вони є самі ізначальною причиною актів їх життєдіяльності

Абстрактне вище мислення: відволікання від дійсності друга сигнальна система

Воля : посилення тенденції, що детермінуютьуправління своїми бажаннями; напруга відношення до дії як до мотиву

Мал.1.2 Семантична схема тісно взаємопов’язаних понять, які відображають внутрішній стан практикуючого ЧЮЦ

На мал. 1. 2 показово зображений взаємозв’язок взаємопов’язаних понять , які відображають внутрішній стан практикуючого ЧЮЦ ,якщо він має високу довільну КУ, виходячи з положень, об’єднаних в одну суцільну логічну структуру. Цей розклад понять характеризує практикуючого цигун, як досить працьовиту, незалежну , маючу свою точку зору про навколишній світ, вольову людину, яка вміє відволікатися від зовнішніх об’єктів сприйняття . Якщо теоретична гіпотеза буде верифіцирована і буде доведена наявність високої концентрації довільної уваги у респондентів ,то це буде свідчити про те,що цигуністи- це люди, які знаходяться на високому щаблі еволюції,