Основні принципи побудови опитувальних листів:

• опитування не повинно тривати більше 30-40 хвилин у зв’язку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання залишаються зазвичай без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25-30 запитань;

• порядок запитань: від простих – до складних, від загальних – до спеціальних;

• спочатку запитання для встановлення довіри, а потім – по суті, можливі контрольні запитання, в кінці – запитання про особистість;

• перший рівень складності – надаються прості запитання. Які стосуються подій та фактів;

• наступний рівень запитань більш складний і стосується думок, оцінок;

• третій рівень – подаються найскладніші запитання, які передбачають вибір рішень та подання аналізу явищ;

• слід уникати маловажливих запитань, незрозумілих термінів і словосполучень;

• не слід задавати занадто довгих запитань;

• не слід уникати вживання слів та словосполучень, які за змістом можуть викликати негативну реакцію опитуваних.

Надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов, як:

• відповідність запитань програмі дослідження, його завданням;

• чіткість і зрозумілість у формулюванні запитань;

• відсутність будь-яких натяків на бажану відповідь;

• дотримання психолого-педагогічних принципів у послідовності подачі запитань¹.

Якщо в анкеті з’являється новий розділ, то необхідно «підвести» опитуваного до нової теми. Зазвичай це робиться за допомогою звернення в певній формі респондента, наприклад: «А тепер ми просимо Вас висловитись про те-то...».

За своєю логічною природою запитання класифікуються таким чином:

• основні запитання, відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються. Саме вони становлять більшу частину анкети;

• запитання-фільтри ставляться для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження;

• контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості й не суперечливості відповідей, визначення їх достовірності й щирості. Контрольні запитання зазвичай розташовуються в анкеті на деякій відстані як від основного, так і один від одного.

За своєю психологічною функцією, питання поділяються на:

• контактні запитання, які слугують встановленню контакту з респондентом, їх мета – створити інтерес до дослідження, надихнути взяти в ньому участь. Як правило, це перше або одне з перших запитань анкети, яке за формою повинно бути досить простим і торкатися самого респондента, ніби налаштовувати його на зацікавлену участь в анкетуванні;

• буферні запитання, як правило, починаються із загальної формули: «Як Ви думаєте?» – і далі йде опис нової проблеми. Мета цього виду запитань – перевести увагу респондента з однієї проблеми на іншу;

• прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респондента щодо проблеми, яка вивчається, її оцінку з його власної позиції;

• опосередковані запитання дозволяють респонденту ніби приховати свою власну позицію і посилити критичний акцент своїх висловлювань. Такі запитання ставляться тоді, коли прямі запитання не зручно ставити або є пересторога, що на них не буде одержана щира відповідь. Респондент у даному випадку відповідає на запитання від імені групи колективу в безособовій формі.