
- •Розділ 1. Система міжнародних фінансів
- •1.1. Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси
- •1.2. Система міжнародних фінансів та її функції
- •1.3. Суб'єкти міжнародних фінансів
- •1.4. Міжнародні фінанси у сучасному світовому господарстві
- •2. Економічна політика:
- •1.5. Міжнародна фінансова політика
- •2.1. Сутність, виміри та форми прояву фінансової глобалізації
- •2.2. Наслідки фінансової глобалізації
- •2.3. Світові фінансові кризи
- •Розділ 3. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
- •3.1. Сутність, структура, наслідки існування зовнішнього боргу та основні показники вимірювання зовнішнього боргу
- •Показники вимірювання зовнішнього боргу
- •3.2. Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації у сфері управління зовнішнім боргом
- •3.3. Реструктуризація зовнішнього боргу в системі методів управління зовнішнім боргом
- •4.1. Елементи валютно-фінансової системи
- •Етапи світової валютної кризи
- •4.3. Європейська валютна система
- •5.1. Валютно-фінансова конвергенція як передумова створення Європейського валютного союзу
- •5.2. Монетарні і фіскальні аспекти інтеграції в межах Європейського валютного союзу
- •Структура Європейської системи центральних банків
- •6.1. Економічні основи міжнародних розрахунків та їх організаційні засади
- •6.3.1. Авансова форма розрахунків
- •6.3.2. Розрахунки за відкритим рахунком
- •6.4. Документарні форми міжнародних розрахунків 6.4.1. Інкасо
- •6.4.2. Документарний акредитив
- •Види акредитивів у міжнародній практиці
- •5. Непокритий акредитив (Uncovered l/c)
- •Розділ 7. Платіжний баланс країн світу
- •7.1. Платіжний баланс як інструмент міжнародно-фінансового аналізу
- •7.2. Методика складання платіжного балансу та класифікація його статей
- •7.2.1. Методичні підходи мвф до формування платіжного балансу
- •7.2.2. Організаційні основи складання платіжного балансу України
- •8.1. Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу
- •8.3. Міжнародні валютно-фінансові потоки
- •8.4. Світовий фінансовий ринок. Сутність і структура
- •8.5. Моделі фінансового ринку
- •8.6. Особливості державного регулювання фінансового ринку
- •8.7. Офшорні банківські центри
- •8.8. Міжнародні фінансові центри
- •Розділ 9. Валютні ринки та валютні операції
- •9.2. Суб'єкти та види валютних ринків
- •9.3. Організаційні засади функціонування ринку "форекс"
- •9.4. Валютні операції як інструменти валютного ринку
8.7. Офшорні банківські центри
Офшорні банківські (фінансові) центри - фінансові центри, де можна проводити операції, що не підпадають під національне регулювання і не вважаються складовою економіки.Основна причина виникнення офшорних фінансових центрів (час їх появи - після Другої світової війни) передусім полягала в існуванні надто високих ставок податків на доходи банків у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються.Для багатьох країн і територій (наприклад, для Багамських островів), створення офшорних фінансових центрів стало єдиним шляхом розвитку економіки, ураховуючи практично повну відсутність там корисних копалин.Причинами привабливості офшорних фінансових центрів як для іноземних, так і для місцевих суб'єктів господарювання є:
o виконання посередницьких функцій для позичальників і депонентів;
o мінімальне офіційне регулювання;
o практично відсутні податки і контроль за управлінням портфельними інвестиціями;
o діяльність іноземних банків на їх території сприяє збільшенню зайнятості місцевого населення;
o підвищення рівня життя в країнах розміщення офшорних банківських центрів завдяки накопиченню коштів від видачі ліцензій, витрат банків та інших платежів.
Міжнародний досвід свідчить, що офшорні банки створюються з метою:
o отримання доступу до міжнародної мережі кореспондентських відносин;
o забезпечення зовнішньоторговельних операцій материнської компанії та афілійованих фінансових і комерційних структур;
o розширення спектра банківських послуг національних банків;
o використання офшорних банків для роботи на національних ринках;
o кредитування національних комерційних і фінансових структур через офшорні банки з метою мінімізації оподаткування у країнах з високими ставками податку на прибуток;
o доступу до міжнародних фінансових організацій;
o емісії фінансових продуктів;
o оптимізації внутрішньофірмових фінансових потоків.
Існують три типи офшорних банківських (фінансових) центрів:
I тип - нью-йоркська модель - передбачає спеціальні формально встановлені домовленості з такими авторитетними фінансовими центрами, як Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур. На цих ринках установлюються спеціальні рахунки окремо від внутрішніх, і ці рахунки вільні від обмежень, що належать до внутрішнього фінансового ринку (наприклад, резервні вимоги). Існує корпоративне оподаткування; місцевий гербовий збір (на ринку Токіо); може допускатися (Сінгапур), а може не допускатися оподаткування ділових цінних паперів (ринок Нью-Йорка, Токіо).
II тип - лондонська модель. У Лондоні, Гонконгу фінансові угоди вільні від обмежень, незалежно від того, резиденти чи нерезиденти є учасниками ринку. У цих містах офшорний ринок - це просто офшорні угоди між нерезидентами, тому що внутрішні і зовнішні угоди об'єднані. На офшорних ринках даної моделі існує корпоративне оподаткування і допускається оподаткування ділових цінних паперів.
III тип - "податкове сховище". До даного типу офшорних ринків відносять ринки Багамських та Кайманових островів. На цих ринках угоди укладаються нерезидентами і зовсім не оподатковуються, відсутні корпоративне оподаткування й оподаткування ділових цінних паперів, але існують реєстраційні внески і плата за ліцензії.