6.1. Економічні основи міжнародних розрахунків та їх організаційні засади

Міжнародні розрахунки - система здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з політичними, економічними, торговельними, культурними та іншими відносинами між юридичними та фізичними особами різних країн.Вони можуть проводитись безпосередньо банківськими та іншими фінансовими установами через міжнародні платіжні засоби. Ці розрахунки базуються на принципах, закріплених Женевською міжнародною конвенцією і постановами Міжнародної торговельної палати.Сфера міжнародних рахунків:o розрахунки у зовнішній торгівлі за товари та послуги;o розрахунки за некомерційні (неторговельні) операції;o розрахунки за операціями, пов'язаними з рухом капіталу між країнами.Основні суб'єкти міжнародних розрахунків:o імпортер - фізична або юридична особа - підприємство, фірма, що займається підприємницькою діяльністю на території своєї країни і одержує з-за кордону готову продукцію (роботу або послугу), необхідну для здійснення діяльності;

o експортер - фізична особа, або юридична особа - підприємство, фірма, що займаються підприємницькою діяльністю на території своєї країни і здійснює постачання за кордон готової продукції (роботи або послуги) згідно з договором, укладеним з іноземною фірмою - імпортером;

o банк імпортера - банк, в якому обслуговується імпортер, або якому він доручає здійснити міжнародну розрахункову операцію. Залежно від фінансового інструмента (тобто від об'єкта), за допомогою якого здійснюється операція, банк імпортера може називатися "банк-емітент", "інкасуючий банк", "виконуючий банк";

o банк експортера - банк, в якому обслуговується експортер, або якому він доручає здійснити міжнародну розрахункову операцію. Залежно від об'єкта, що використовується, банк експортера називають: "банк бенефіціара", "авізуючий банк", "банк-ремітент", "виконуючий банк".

Основними об'єктами системи міжнародних розрахунків виступають:

o товар, роботи або послуги, які експортер передає імпортеру згідно з умовами контракту;o грошові кошти, або цінні папери (тратти), якими імпортер розраховується з експортером за одержаний товар, роботи, послуги;

o фінансовий інструмент, за допомогою якого здійснюється розрахунок між експортером та імпортером (форми розрахунків).Об'єкт системи міжнародних розрахунків визначає характер взаємозв'язків між суб'єктами, тривалість процесу розрахунку, рівень ризику, що виникає в момент здійснення експортно-імпортних операцій.Правовою підставою для проведення міжнародних розрахунків є зовнішньоекономічні контракти, а також двосторонні угоди (контракти) країн-партнерів. В процесі укладання зовнішньоекономічного контракту контрагенти узгоджують деталі комерційних та фінансових умов платежу.Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.