Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Черкаський державний технологічний університет
Факультет економіки та управління
Кафедра управління розвитком туризму
З В І Т
Виробнича практика
на ПП «НАМИ»
у період з 2.02.2014 до 2.03. 2014р.
Виконав студент 2-го курсу, гр. Т-24 Ясінський С.В.
Керівник практики від ЧДТУ Чепурда Г.М.
Керівник практики від підприємства Корнілова Н.В.
Черкаси 2014 р.
Зміст
Вступ...........................................................................................................................3
Розділ 1 Оформлення на практику, знайомство з туристичним підприємством. Інструктаж з охорони праці........................................................................................4
Розділ 2 Зміст та форми організації роботи туристського підприємства.........8
Розділ 3 Структура управління туристським підприємством.............................13
Розділ 4 Практика на робочому місці інструктора екскурсійного відділу......18
Розділ 5 Практика на робочому місці методиста екскурсійного відділу........24
Розділ 6 Практика на робочому місці екскурсовода.............................................27
Висновки.....................................................................................................................29
Список використаної літератури..............................................................................30
Вступ
Туристична галузь є однією з провідних та найбільш розвивинених галузей економіки і за швидкі темпи, визнана економічним феноменом сторіччя. Такому його розвитку сприяє розширення політичних, економічних, наукових і культурних зв'язків між державами і народами світу. Масовий розвиток туризму дозволяє мільйонам людей розширити свій кругозір, познайомитися з визначними пам'ятками, культурою, традиціями тієї чи іншої країни.
У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, активізації зовнішньоторговельного балансу,створення додаткових робочих місць і забезпечення зайнятості населення, робить величезний вплив на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, виробництво товарів народного споживання, т.е. виступає своєрідним стабілізатором соціально-економічного розвитку. Щоб досягти успіху в туристському бізнесі необхідно добре знання міжнародних правових норм і правил, практики туристського менеджменту і маркетингу, насамперед, потрібна професійна, заснована на потребах споживача туристських послуг організація виробництва і реалізації туристичного продукту, потрібна повна і всебічна інформованість виробника туристських послуг щодо всього того , що стосується клієнта, як споживача цих самих послуг.
Метою практики є: вивчення та ознайомлення з виробничо-економічною, діяльністю підприємства, для поєднання теоретичних і практичних знань.
Завданнями практики є: набуття досвіду спілкування з людьми та організації роботи на туристичному підприємстві.
РОЗДІЛ 1 ІНСТРУКТАЖ З ОХОРОНИ ПРАЦІ
1. Дія інструкції поширюється на всі підрозділи підприємства.
2. Всім необхідно постійно пам’ятати, що електричний струм приховує в собі певну небезпеку, якщо ним невміло користуватися.
Електричний струм небезпечний тим, що його дія на організм людини може викликати порушення серцевої діяльності, зупинку дихання, шоковий стан, опіки, а нерідко закінчується смертю.
Внаслідок цього користування електричним струмом вимагає особливої уваги та обережності від людини.
Ураження електричним струмом суттєво відрізняється від інших травм.
При ураженні електричним струмом розрізнюють: електричні удари, коли струмом уражається весь організм, і електротравми, коли отримують місцеві зовнішні та внутрішні ураження тіла – опіки.
При електричному ударі, коли струм проходить через тіло людини, у більшості випадків спочатку порушується дихання, а серце продовжує працювати з порушенням свого ритму, після чого може статися його зупинка, а потім і смерть.
Електричні опіки тіла можуть бути отримані, як при проходженні електричного струму через тіло людини, так і від іскор вольтової дуги при різноманітних умовах короткого замикання, наприклад при зміні зіпсованих електрозапобіжників, при випадковому замиканні різних електричних фаз металевими предметами або несправної ізоляції живлячих дротів і інші. При цьому опік може виявлятися почервонінням шкіри та утворенні на ній пухирів, а іноді може викликати глибоке порушення тканин і навіть обвуглення кісток.
3. Аби уникнути ураження електричним струмом при користуванні побутовими та промисловими електроприладами (далі електроспоживачі) на виробництві (холодильники, телевізори, комп’ютери, обігрівачі, кондиціонери, праски, електропідігрівачі води та ін.) слід дотримуватися правил:
- користуватися електроспоживачами, як правило, шнури живлення яких мають трьох полосну вилку з попереджуючим включенням заземлюючого (занулюючого) дроту;
- не вмикати в електромережу електроспоживачі, шнури живлення яких мають пошкоджену ізоляцію;
- не вмикати в електромережу електроспоживачі, які мають пошкоджені або ненадійно з’єднані з електродротом живлення, вилками, розетками та подовжувачами;
- не вмикати електроспоживачі в розетки, які не мають захисних, направляючих вилку, кришок;
- не користуватися пошкодженими розетками, відголужувальними та з’єднувальними коробками, вимикачами та іншою електроарматурою, а також електролампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;
- не користуватися саморобними подовжувачами, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред’являються до переносних електропроводок;
- не застосовувати для опалення приміщень нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;
- при користуванні електроспоживачами, які мають окремий, самостійний дріт заземлення, перед включенням його в електромережу, перевірити наявність та надійність приєднаного заземлюючого електродроту до відповідних клем;
- при можливості уникати доторкання руками до металевих частин електроспоживачів увімкнених в електромережу;
- не доторкатися руками до обірваних та оголених дротів електромережі, електроспоживачів;
- не замінювати самостійно зіпсовані електрозапобіжники, електролампи, не проводити ремонт електроспоживачів, електромережі;
- при прибиранні пилу з електроспоживачів, митті холодильників, підлоги обов’язково вимикати їх від електромережі;
- не залишати без догляду працюючі електроспоживачі;
- по закінченні робочого дня вимкнути вимикач на електроспоживачі та від’єднати дріт живлення від розетки електромережі. При цьому слід пам’ятати, що від’єднуючи вилку електроспоживача від розетки її слід тримати за корпус, а не смикати за дріт живлення, бо можна висмикнути один з дротів і потрапити під дію електричного струму.
Дії працюючих при можливому ураженні електричним струмом:
1. При ураженні електричним струмом слід негайно звільнити потерпілого від його дії шляхом вимкнення електричного струму або відривання його від джерела струму тримаючись за одяг потерпілого, якщо він сухий, чи ставши на гумову ковдру, суху дошку, картон, фанеру, брезент.
Якщо потерпілий опинився в стані непритомності, слід забезпечити йому приплив свіжого повітря, розстібнути тісний одяг, дати нюхати нашатирний спирт, обприскати водою, розтирати і зігрівати тіло.
Негайно викликати швидку медичну допомогу за тел. 03.
При рідкому та судорожному вдиханні потерпілого, слід робити йому штучне дихання. Штучне дихання – це лікарський засіб, метою якого є відновлення природного дихання потерпілого.
Засіб штучного дихання являє собою механічний, ритмічний вплив на грудну клітину та дихальні м’язи потерпілого. При цьому створюється газообмін у легенях і поступово може відновитися природне дихання.
Допомогу потерпілому повинні надавати дві особи:
- одна з них накладає долоню на нижню третину грудей і створює поштовхи на груди з частковою приблизно 50-ти поштовхів на хвилину.
Стискання серця між грудьми та хребтом призводить до виштовхування крові із серця в судини і сприяє відновленню кровоточу.
- друга надає допомогу, щільно притуливши свої губи до роту потерпілого і вдуває в його легені повітря. При цьому грудна клітина розширюється і утворюється пасивний вдих. Коли особа, яка надає допомогу відсторонюється, грудна клітина потерпілого спадає і в нього утворюється пасивний видих.
Надавати цю допомогу потерпілому продовжувати до прибуття кваліфікованої медичної допомоги.
2. При отриманні потерпілим опіків, не торкатися руками обпечених місць, обережно накласти на пошкоджені місця стерильну пов’язку і відвести потерпілого до медичного закладу
Галузь застосування:
Ця інструкція поширюється на службові, складські, допоміжні та інші приміщення і встановлює основні вимоги до забезпечення пожежної безпеки вних.
Інструкція є обов’язковою для вивчення та виконання всіма, орендарями та відвідувачами.
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ ТА ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Службові обов’язки працівників туристського підприємства
Посадова інструкція – це документ, що регламентує виробничий процес кожного працівника. Зазвичай включає короткий виклад основних обов'язків, повноважень і необхідних навиків, що відносяться до конкретної посади в організації.
Згідно зі статтею 29 Кодексу законів про працю України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний, зокрема:
1) роз’яснити працівникові його права й обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, його права на пільги та компенсації відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.
Конкретний перелік посадових обов’язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, що їх розробляють і затверджують роботодавці на основі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (враховуючи конкретні завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства). У посадовій інструкції також закріплюються права працівника та його відповідальність. Інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов’язків, повноважень і відповідальності, у разі потреби мати необхідні пояснення, а всі терміни — чіткі визначення.
На ринку туристських послуг виділяють туроператорів (фірми, які здійснюють діяльність по формуванню, просуванню і реалізації туристичного продукту), турагентів (фірми, які здійснюють діяльність по просуванню і реалізації туристичного продукту) і екскурсійні бюро.
Обсяг і характер посадових обов'язків і повноважень менеджерів з туризму розрізняється залежно від того, в якій фірмі вони працюють.
У штатних розкладах більшості туристських організацій немає поділу на менеджерів та керівників підрозділів. Обумовлено це тим, що, привласнюючи посади найменування «менеджер», керівництво організації виходить з діючої посадовий структури, згідно з якою менеджерами вищого і середнього рівня можна вважати всіх керівників, директорів підприємств і організацій, інших лінійних керівників, начальників структурних підрозділів. Наведені в цьому розділі зразки посадових інструкцій розроблені на середній рівень менеджерів: менеджера з продажу турпродуктів в турагенції; менеджера по турпродуктам в турагенції; менеджера з формування турпродукту в туроператорі. Якщо на менеджера покладається керівництво підлеглими працівниками за певним напрямом, то йому, як правило, присвоюється найменування «головний» чи «ведучий».
Зразкові посадові інструкції менеджерів можуть бути перетворені в посадові інструкції начальників підрозділів туристських організацій шляхом внесення до них пунктів, які встановлюють обов'язки по керівництву підлеглими працівниками, планування діяльності підрозділів та іншими положеннями, встановленими для працівників третього кваліфікаційного рівня, кваліфікаційними вимогами (професійними стандартами) до основних посад працівників туристської індустрії.
Діяльність туристських організацій грунтується не тільки на менеджерах різного рівня, але і на інших фахівцях. Так, керівники туристичних груп, організатори подорожей та екскурсій, екскурсоводи є тим персоналом турфірм, який безпосередньо надає туристам пакет послуг або координує його виконання сторонніми організаціями.
Залежно від характеру подорожей розрізняють два типи керівників тургруп. Перший характерний для виїзних подорожей, які грунтуються на всіх інститутах туристичної індустрії - готелях, оздоровчих комплексах. Завданням керівників тургруп при організації таких подорожей є координація роботи перевізників, готелів, екскурсійних бюро і т.д.
Другий тип керівника тургруп необхідний у подорожах, здійснюваних активними способами пересування і націлених на активний відпочинок, оздоровлення, тренування, підвищення фізичної підготовки на природі. Для проведення піших і кінних походів, освоєння альпіністських та гірськолижних маршрутів необхідні фахівці-організатори. Найчастіше їх називають керівниками та організаторами подорожей. В їх завдання входить: надання туристам інформації про маршрути, планування маршрутів, безпосередню участь у подорожах, забезпечення мандрівників житлом або координація їх дій щодо забезпечення житлом (розбивка бівуаків, наметів, пр.), вирішення питань харчування та ін Організатори подорожей або керівники тургруп , які займаються активним відпочинком, повинні мати достатній досвід, добре знання місцевості, володіти основами життєзабезпечення людей у природних умовах, пр.
Введення в штат посад «менеджер з туризму» і «агент з туризму» характерно для невеликих туристки компаній, які намагаються мінімізувати свій штат і універсалізувати функціональні обов'язки свого персоналу.
Туристичний агент:
1. Пропонує клієнтові наявний вибір варіантів проведення відпочинку, дає рекомендації і поради з вибору місць відпочинку, консультує клієнта про особливості соціально-демографічних і природно-кліматичних умов місця відпочинку.
2. Проводить міні-рекламу вибраного місця, описує його достоїнства і переваги.
3. Надає путівники, карти, схеми, плани місцевості.
4. Укладає договір на надання туристичних послуг.
5. Організовує взаємодію з транспортними підприємствами, готелями та туристичними агентствами.
6. Дає необхідні рекомендації щодо дотримання правил безпеки в країні (регіоні) перебування.
7. Оформляє необхідні туристичні документи. II. Права
Туристичний агент має право:
1. Знайомитися з документами, що визначають його права та обов'язки за посадою, критерії оцінки якості виконання посадових обов'язків.
2. Вносити на розгляд керівництва пропозиції щодо вдосконалення роботи, пов'язаної з передбаченими даною інструкцією обов'язками.
3. Вимагати від керівництва забезпечення організаційно-технічних умов і оформлення встановлених документів, необхідних для виконання посадових обов'язків.
Туристичний агент несе відповідальність:
1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених цією посадовою інструкцією, - в межах, встановлених чинним трудовим законодавством України.
2. За правопорушення, скоєні в процесі своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством Російської Федерації.
3. За завдання матеріальної шкоди - в межах, встановлених чинним трудовим законодавством України.
директор - особа, призначена чи найнята для здійснення поточного управління організацією. Він виконує функцію посередника між власником підприємства й управлінським персоналом, з однієї сторони, і клієнтами - з другої. Директор туристського підприємства переводить загальні постановочні завдання власника підприємства в конкретні управлінські рішення, визначає напрями політики підприємства в рамках поставлених цілей і завдань, у т. ч. проведення фінансової і закупівельної політики, розвиток взаємин із партнерами;
директор виконавчий - менеджер туристської компанії, її службовець, що зайнятий повсякденним управлінням і не бере участі в розробці політики компанії;
Менеджер туроперейтингу (туроператор) - управління діяльністю туроператорів у туристському бізнесі й відносинами туроператорів з виробниками туристських послуг - авіалініями, готелями, транспортними фірмами; посередниками - турагентами; споживачами туристського продукту - туристами.