
- •1. Складання зональної схеми польового аеродрому
- •1.1. Зональна схема аеродрому
- •Порівняння технічних вимог двох ділянок
- •1.2. Призначення споруд, які входять до складу службово-технічної забудови, і вибір ділянок для їхнього розташування
- •1.2.1. Командний пункт
- •1.2.2. Склад авіаційних палив
- •1.2.3. Склади боєприпасів
- •1.2.4. Технічні землянки і щілини для особового складу авіаескадрилей
- •1.2.5. Пункти спеціальної обробки
- •1.2.6. Пункти водопостачання
- •1.3. Трасування внутрішньоаеродромних доріг і під'їзних шляхів
- •1.4. Зони розосередження
- •1.5. Заповнення картки і анкети на вибрану ділянку
- •2. Складання генерального плану польового аеродрому
- •2.1. Рішення схеми генерального плану польового аеродрому
- •2.2. Проектування водостічно-дренажної мережі
- •2.3. Приклади конструкцій водовідвідних споруд
- •Розміри перетинів водовідвідних і нагірних канав
- •Закладання укосів канав залежно від виду грунтів
- •2.4. Проектування руліжних доріжок і місць стоянки літаків
- •2.5. Прийняття рішення щодо маскування окремого польового аеродрому
- •2.6. Вирішення прив'язки елементів польового аеродрому
- •3. Методика проектування вертикального планування
- •3.1. Побудова проектного профілю по осі злітно-посадкової смуги
- •3.2. Нормативні вимоги до поздовжніх профілів
- •3.3. Розрахунок нежорстких покриттів
- •Розрахунковий модуль деформації природних грунтів е0
- •Розрахунковий модуль деформації шарів покриття та основ, е
- •Розрахунковий модуль деформації е у разі укріплення грунтів цементом м-300
- •Розрахунковий модуль деформації е у разі укріплення грунтів органічними в’яжучими речовинами для кліматичних зон ііі, IV і V
- •Залежність діаметра приведенного до кола овального відбитку пневматика d від коефіцієнту α
- •Розрахунок двохшарового твердого нежорсткого покриття
- •3.4. Визначення об’ємів основних будівельних робіт по топографічним картам
- •3.5. Визначення затрат часу на виконання будівельних робіт
- •Значення функції l2,5 Значення функцій ісер.Ч1,26, Кх3,8
- •Виробничі можливості інженерно-аеродромної частини за добу з підготовки земляних робіт
- •4. Розробка схеми охорони і оборони польового аеродрому
- •Розрахунок сил і засобів на оборону аеродрому
- •5. Складання погодинного плану-графіка робіт
- •Норми виробітку при улаштуванні твердого покриття
- •Розрахунок сил і засобів для виконання робіт з будівництва літної смуги аеродрому
- •Список літератури
Розміри перетинів водовідвідних і нагірних канав
Водозбірна площа, га |
Ширина канави по дну В, м |
Нормальна глибина канави h, м |
До 100 Від 100 до 150 150 і більше |
0,40 0,50 0,50 |
0,75 1,00 1,50 |
На плані вертикального планування або на схемі генерального плану вказують: трасу нагірної канави (дамбу) і її прив'язку до осі або кромки злітно-посадкової смуги; відмітки початку і кінця ділянок нагірної канави з однаковим схилом (відмітки низу і верху греблі); схил і довжину цих ділянок; гирло нагірної канави, а також розміри її перетину. Закладання укосів канав виконують залежно від виду грунтів (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Закладання укосів канав залежно від виду грунтів
Вид грунту |
Закладання укосів |
Дуже щільна глина Суглинок Супісок дрібнозернистий Пісок грубозернистий |
0,75 – 1,00 1,25 1,50 2,00 |
Для перехоплення і відведення поверхневих вод використовують кювети і насипи поблизу розташованих доріг з відповідним зміцненням їхніх укосів від розмиву.
2.4. Проектування руліжних доріжок і місць стоянки літаків
Розташування магістральної руліжної доріжки в основному визначає розташування місць стоянки літаків і споруд службово-технічної забудови, які зазвичай розміщують з того ж боку від літної смуги, що й магістральну руліжну доріжку.
Ширина руліжної доріжки залежить від класу: магістральної руліжної доріжки і сполучної руліжної доріжки 1-го класу – 16 м, 2-го класу – 12 м, 3-го класу – 12 м; допоміжна руліжна доріжка 1-, 2- і 3-го класів – 14, 10 і 8 м відповідно.
У процесі проектування місць стоянки літаків належить враховувати, що віддалення групових місць стоянки від робочої площі літної смуги забезпечує безпеку польотів і має бути не менше як 200 м (як виняток – 100 м). Літаки, що стоять на місцях стоянки, не повинні заважати рухові літаків по руліжним доріжкам.
Крім цього, розташування місця стоянки має забезпечувати безпечний проїзд спеціальних автомобілів, а також виключати небезпеку обдуву авіаційної техніки працюючими реактивними двигунами літаків.
Для забезпечення живучості аеродрому передбачається підготовка зон розосередження, в яких розташовуються літаки і необхідні споруди. Віддалення зон розосередження від осі літної смуги значно збільшує живучість розміщених на них літаків.
Місця стоянок літаків мають бути індивідуального типу і розташовуватися поескадрильно в зонах розосередження, віддалених від осі злітно-посадкової смуги на відстані 1,0 – 3,0 км.
Індивідуальні місця стоянок у зонах розосередження розташовують розосереджено відповідно до технічних вимог.
Розміри земляних обвалувань місця стоянки беруть відповідно до технічних вимог.
Конкретні рішення по генеральному плану у кожному окремому випадку залежать від особливостей району будівництва аеродрому, а також від сформованої бойової oбcтaнoвки.
Усі споруди на генеральному плані розташовують відповідно до реального розташування на місцевості й позначають умовними знаками з нумерацією.
Оформляють генеральний план на аркуші ватману формату A-1 у масштабі 1:5000 (розмір аркуша 594х842 мм).
Крім того, викреслюють рисунок елементів летовища:
- штучне покриття – сірий колір;
- грунтова злітно-посадкова смуга – темно-зелений колір;
- бічна смуга безпеки – світло-зелений колір;
- смуга повітряних підходів – блакитний колір;
- внутрішньоаеродромні дороги – темно-коричневий колір.