Розміри перетинів водовідвідних і нагірних канав

Водозбірна площа, га	Ширина канави по дну В, м	Нормальна глибина канави h, м
До 100 Від 100 до 150 150 і більше	0,40 0,50 0,50	0,75 1,00 1,50

На плані вертикального планування або на схемі генерального плану вказують: трасу нагірної канави (дамбу) і її прив'язку до осі або кромки злітно-посадкової смуги; відмітки початку і кінця ділянок нагірної канави з однаковим схилом (відмітки низу і верху греблі); схил і довжину цих ділянок; гирло нагірної канави, а також розміри її перетину. Закладання укосів канав виконують залежно від виду грунтів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Закладання укосів канав залежно від виду грунтів

Вид грунту	Закладання укосів
Дуже щільна глина Суглинок Супісок дрібнозернистий Пісок грубозернистий	0,75 – 1,00 1,25 1,50 2,00

Для перехоплення і відведення поверхневих вод використовують кювети і насипи поблизу розташованих доріг з відповідним зміцненням їхніх укосів від розмиву.

2.4. Проектування руліжних доріжок і місць стоянки літаків

Розташування магістральної руліжної доріжки в основному визначає розташування місць стоянки літаків і споруд службово-технічної забудови, які зазвичай розміщують з того ж боку від літної смуги, що й магістральну руліжну доріжку.

Ширина руліжної доріжки залежить від класу: магістральної руліжної доріжки і сполучної руліжної доріжки 1-го класу – 16 м, 2-го класу – 12 м, 3-го класу – 12 м; допоміжна руліжна доріжка 1-, 2- і 3-го класів – 14, 10 і 8 м відповідно.

У процесі проектування місць стоянки літаків належить враховувати, що віддалення групових місць стоянки від робочої площі літної смуги забезпечує безпеку польотів і має бути не менше як 200 м (як виняток – 100 м). Літаки, що стоять на місцях стоянки, не повинні заважати рухові літаків по руліжним доріжкам.

Крім цього, розташування місця стоянки має забезпечувати безпечний проїзд спеціальних автомобілів, а також виключати небезпеку обдуву авіаційної техніки працюючими реактивними двигунами літаків.

Для забезпечення живучості аеродрому передбачається підготовка зон розосередження, в яких розташовуються літаки і необхідні споруди. Віддалення зон розосередження від осі літної смуги значно збільшує живучість розміщених на них літаків.

Місця стоянок літаків мають бути індивідуального типу і розташовуватися поескадрильно в зонах розосередження, віддалених від осі злітно-посадкової смуги на відстані 1,0 – 3,0 км.

Індивідуальні місця стоянок у зонах розосередження розташовують розосереджено відповідно до технічних вимог.

Розміри земляних обвалувань місця стоянки беруть відповідно до технічних вимог.

Конкретні рішення по генеральному плану у кожному окремому випадку залежать від особливостей району будівництва аеродрому, а також від сформованої бойової oбcтaнoвки.

Усі споруди на генеральному плані розташовують відповідно до реального розташування на місцевості й позначають умовними знаками з нумерацією.

Оформляють генеральний план на аркуші ватману формату A-1 у масштабі 1:5000 (розмір аркуша 594х842 мм).

Крім того, викреслюють рисунок елементів летовища:

- штучне покриття – сірий колір;

- грунтова злітно-посадкова смуга – темно-зелений колір;

- бічна смуга безпеки – світло-зелений колір;

- смуга повітряних підходів – блакитний колір;

- внутрішньоаеродромні дороги – темно-коричневий колір.