Розрахунок двохшарового твердого нежорсткого покриття

Розрахунок двошарового нежорсткого покриття на польових аеродромах виконують у такій послідовності:

а) визначають за формулою (3.5) товщину шару із матеріалу основи, передбачаючи, що покриття являється одношаровим;

б) з конструктивних міркувань призначають товщину верхнього шару покриття – h₂;

в) задається товщина еквівалентного (заміняємого) шару h_екв і визначається еквівалентний модуль деформації Е_екв системи, яка підстеляє шари, що заміняються, по формулі

Е_екв = , (3.8)

де h₁ – товщина основи під шар, що замінюється:

h₁ = H – h_екв;

г) визначається еквівалентна товщина h'_екв, на яку може бути зменшена товщина одношарового покриття, за рахунок устрою верхнього шару за формулою:

h'_екв ,

де К_пл – виправний коефіцієнт до еквівалентного модуля деформації системи, яка підстиляє шари, що замінюються (знаходиться за графіком, показаним на рис. 3.7); n₀ = ,

д е Е₁ і Е₂ – модулі деформації матеріалу відповідно нижнього і верхнього шарів;

Рис. 3.7. Залежність К_пл від Е_екв, МПа (кгс/см²)

д) величина h'_екв порівнюється з заданою величиною h_екв при визначенні Е_екв за формулою (3.8), якщо розбіжність буде перевищувати 5%, необхідно задатися іншою товщиною і виконати повторний розрахунок;

е) виконати заміну шарів;

ж) загальна товщина покриття (рис. 3.8) складе:

Н = h₁ + h₂.

3.4. Визначення об’ємів основних будівельних робіт по топографічним картам

Вибір ділянок і визначення об’ємів основних будівельних робіт виконують за великомасштабними картами (1:25000, 1:50000, 1:100000).

Об’єми підготовчих робіт S_підг (площина вирубки лісу, розчищення від кущів і дрібного лісу і т. ін.) на вибраних під аеродроми ділянках визначають відповідно до тактико-технічних вимог до смуг повітряних підходів і елементів літної смуги.

30 - 60

В

Б

А

А

30 - 60

30 - 60

30 - 60

Рис. 3.8. Поперечні профілі нежорстких аеродромних покриттів: І – одношарове нежорстке; ІІ – двошарове нежорстке; 1 – грунто-гравійне вимощення, оброблене в'яжучими матеріалами, товщиною 5 – 10 см

Площа лісу, кущів та інших територій на картах знаходять (в гектарах) за допомогою палетки у вигляді квадратів 1х1 мм за формулою

S = S₀ (N + 0,5N₁), (3.9)

де S₀ – площа одного квадрата в масштабі карти, га; N, N₁ – кількість квадратів палетки, зайнятих лісом, кущами та ін, відповідно повністю і частково.

Об’єми земляних робіт з виправлення дефектів рельєфу ґрунтових літних смуг обраховують (в тисячах квадратних метрів) за формулою

V_зем=10 ^-4R²LBK_заг, (3.10)

де R – мінімальний радіус вертикальної кривизни поверхні робочої площини літної смуги в поздовжньому напрямку, км; L – довжина літної смуги, км; B – ширина літної смуги, м; K_заг – показник загальної розчленованості рельєфу.

K_заг = і_сер.ч^1,26К_х^3,8, (3.11)

де і_сер.ч – середній із часткових нахилів по осі літної смуги, %; К_х^3,8 – показник хвилястості горизонталей рельєфу.

Картометричні роботи із знаходження морфометричних показників рельєфу і_сер.ч і К_х на вибраній ділянці місцевості виконують на карті в середині прямокутника розміром L×1 км (рис. 3.9), віссю симетрії якого є вісь літної смуги.

Рис. 3.9. Приклад проведення спрямлених горизонталей для виконання картометричних робіт із знаходження морфометричних показників рельєфу: 1 – горизонталь; 2 – спрямлена горизонталь; 3 – вісь літної смуги.

Показники і_сер.ч і К_х дорівнюють:

і_сер.ч = ;

K_х = Σ l₂ / Σ l₀,

де h_i – перевищення по осі літної смуги між суміжними характерними точками рельєфу, в якості яких беруть точки перетину осі літної смуги з горизонталями, точки перелому поздовжнього профілю, початок і кінець літної смуги, м; L – довжина літної смуги, км; Σl₂ – сумарна довжина горизонталей рельєфу, показаних на розглянутій ділянці карти, см; Σl₀ – сумарна довжина спрямлених горизонталей, які враховують тільки загальний характер рельєфу, на тій самій ділянці, см.

Довжину показаних на карті і спрямлених горизонталей знаходять циркулем-вимірювачем (у сантиметрах) з розкриттям 1 – 3 мм (залежно від ступеня хвилястості горизонталей) або за допомогою палетки у вигляді системи паралельних ліній через 2 мм (рис. 3.10) за формулою (3.12).

Σ l₂₍₀₎ = 0,0785 ΣN_i, (3.12)

де ΣN_i – кількість точок перетину горизонталей з лініями палетки у чотирьох її положеннях (при кожному подальшому положенні паралельні лінії розміщуються під кутом 45° до початкового), см.

П ідставляючи у формулу (3.11) показник, визначений за результатами картометричних вимірів на картах масштабів 1:100000 і 1:50000, його підвищують на значення, яке враховує узагальнення рельєфу, що дорівнює 0,10 і 0,05 відповідно, а на картах масштабу 1:25000 беруть без змін.

У

Рис 3.10. Схема палетки для знаходження сумарної довжини горизонталей: 1, 2, 3, 4 – робочі положення палетки відносно осі літної смуги

разі необхідності швидкої орієнтирної оцінки об’ємів земляних робіт з виправлення дефектів рельєфу ґрунтових літних смуг (в тисячах кубічних метрів) розрахунки виконують за формулою

V_зем = 187,5·10^-6К²LВi_сер.ч^1,26. (3.13)

Тип рельєфу визначають за даними про місцевість, наведеними на топографічній карті масштабу 1:200000. Інші умовні позначення в формулі (3.13) такі ж самі, що і в формулі (3.10). Значення величин і_сер.ч^1,26, К_х^3,8 і L^2,5 наведені в табл. 3.6 і 3.7.

Площу планувальних робіт S_пл (в гектарах за один слід) при будівництві польового аеродрому обраховують за формулою

S_пл = S_лс n_пл + S_р.ч n_дод; (3.14)

де S_лс – площа літної смуги, га; S_р.ч – площа робочої частини літної смуги, га; n_пл, n_дод – кількість основних і додаткових слідів планування.