Корсунь-Шевченківська операція(20 ст)

Частина стратегічного наступу військ 1-го (генерал армії Микола Ватутін) і 2-го (генерал армії Іван Конєв) Українських фронтів із метою оточення та знищення угрупування противника на Корсунь-Шевченківському виступі.

Початок операції проходив у взаємних атаках, поки війська обох Українських фронтів не завершили оточення ворога, з'єднавшись 28 січня у м. Звенигородці. Спроби військ Вермахту розблокувати оточене угрупування були невдалими, втім спроба оточенців прорвати фронт виявилася вдалою — 30 тисяч німецьких солдат та офіцерів змогли прорвати радянський фронт. 17 лютого оточене угрупування було ліквідоване. Противник втратив 41,2 тисяч убитими, 15 тисяч полоненими, велику кількість бойової техніки.

Через наявність великих сил ворога (9 піхотних дивізій, танкова дивізія СС «Вікінг», моторизована бригада СС «Валлонія», артилерійські, інженерні та інші частини), розгалужену мережу оборони, завдання по розгрому Корсунь-Шевченківського угруповання було досить складним.

За успіх під час боїв генерал армії І.Конєв 20 лютого був нагороджений званням Маршала Радянського Союзу.

Рівенсько-Луцька операція(20 ст)

Наступальна операція 1-го Українського фронту (27 січня — 11 лютого 1944) з метою визволення району Рівне — Луцьк — Шепетівка (командувач ген. М.Ватутін).

Успішний наступ дав змогу визволити міста Луцьк, Рівне та Шепетівку. Внаслідок Рівненсько-Луцької операції війська правого крила фронту вийшли на рубіж Луцьк — Млинів, що забезпечило вигідні умови для дальшого наступу. В ході операції значну роль відіграла підтримка великих партизанських з'єднань, котрі діяли під керівництвом Українського штабу партизанського руху.

Нікопольсько-Криворізька операція(20 ст)

Наступальна операція військ 3-го (командувач — генерал армії Р. Я. Малиновський) і 4-го (командувач — генерал армії Ф. І. Толбухін) Українських фронтів у районі Нікополя і Апостолового із розгрому 6-ї німецької армії і ліквідації німецького плацдарму на лівому березі Дніпра.

Наступ радянських військ почався 30 січня в умовах бездоріжжя, викликаного раптовою відлигою і дощами. Переборюючи жорстокий опір ворога, війська фронтів прорвали багатотраншейну укріплену оборону противника на північному сході від Кривого Рогу і на півночі від Нікополя, 5 лютого оволоділи важливим залізничним вузлом Апостолове і 8 лютого — м. Нікополем. Навально просуваючись вперед, радянські війська до 16 лютого вийшли на р. Інгулець, а 22 лютого оволоділи значним промисловим центром України — м. Кривим Рогом.

З розгромом 6-ї німецької армії, що мала 20 посилених дивізій, і ліквідацією оперативного плацдарму на лівому березі Дніпра було зірвано плани гітлерівського командування, яке хотіло завдати удару в напрямі Мелітополя, тобто в тил радянським військам, які готувалися до операції по визволенню Криму, а також було створено вигідні умови для наступальних операцій із звільнення Правобережної України.

Березнегувато-Снігурівська операція(20 ст)

Наступальна операція військ 3-го Українського фронту, проведена 6—18 березня 1944 року на півдні Правобережної України під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського.

Операція полягала у наступі на Миколаївсько-Одеському напрямку з метою розгрому противника між річками Інгулець та Південний Буг. Після запеклих боїв радянським військам удалося розділити фронт оборони німецьких військ, водночас зайнявши позиції південніше міста Снігурівка, щоб запобігти відступові головних сил ворога. Опинившись у районі Березнегувате—Снігурівка під загрозою оточення, противник залишив значну частину бойової техніки і прорвався за Південний Буг у напрямку Миколаєва