3. Поняття про здоров’я. Які чинники сприяють збереженню здоров’я людини.

Здоров’я — це стан нормального, гармонічного функціонуван­ня всіх неушкоджених органів і систем не тільки за звичайних умов, але й під час фізичних і психічних навантажень.

Поняття здоров’я людини поділяється на фізичне і психічне. Фізичне здоров’я — це нормальне функціонування неушкодже­них тканин і органів і як наслідок відсутність хворобливих відчут­тів. Психічно здорова людина має світлий розум, гарний настрій, пам’ять і сон. Поняття психічного та фізичного здоров’я тісно вза­ємопов’язані.

Нормальне здоров’я, як правило, визначається гарним само­почуттям людини (суб’єктивний критерій). Об’єктивні критерії

індивідуального здоров’я — нормальні антропометричні (зріст, статура), анатомічні (будова органів і тканин), фізіологічні (функ­ціонування органів і систем) і біохімічні (склад крові й т. ін.) по­казники.

Стан, протилежний здоров’ю,— хвороба. Під час хвороби орга­нізм функціонує в умовах анатомічних і функціональних порушень клітин, тканин, органів і систем органів. Хворий організм менш життєздатний і гірше пристосований до дії чинників довкілля.

Основи здоров’я закладаються ще до народження дитини. Дуже важливим для його формування є період дитинства та юнацтва. Тому з дитячих років необхідно піклуватися про своє здоров’я, розвивати навички здорового способу життя, мати уявлення про особисту гігієну й правила надання першої медичної допомоги.

Правила здорового способу життя: дотримувати правильного режиму дня; правильно харчуватися; займатися фізичними впра­вами; дотримувати гігієнічних норм; чергувати працю й відпочи­нок; уникати шкідливих звичок — паління, вживання алкоголю та наркотиків. Важливим чинником фізичного та психічного здо­ров’я є оптимістичний погляд на життя, впевненість у своїх силах, гарний настрій і душевна рівновага.

Висновок: підтримка здоров’я полягає в дотриманні правил гігієни та здорового способу життя, відмові від шкідливих звичок.

Білет 28.

1. Загальна характеристика водоростей. Роль водоростей у природі та житті людини.

Нараховують близько 30 тис. видів водоростей. Водорості – автотрофні організми. Їх тіло не має тканин і не поділено на органи. Рослини з такою будовою об’єднують у групу, яку умовно називають нижчими рослинами. Тіло таких рослин має назву шалом (або слань).

У водоростей немає органів і тканин, так як вони є нижчими рослинами. Вони вбирають поживні речовини всією поверхнею тіла. Таким чином, кожна клітина може сама отримати поживні речовини, а також здатна ділитися і брати участь у рості водорості. А деяка кількість клітин разом може приймати участь у вегетативному (нестатевому) розмноженні.

За будовою слані водорості поділяють на:

-одноклітинні - хламідомонада, хлорела;

-колоніальні - вольвокс; 

-багатоклітинні організми - улотрикс, бурі водорості (макроцистис, фукус, саргасум, ламінарія), червоні водорості (порфіра, філофора, церамія), діатомові водорості.

 

одноклітинні	колоніальні	багатоклітинні

 

Розміри слані багатоклітинних водоростей різноманітні: від мікроскопічних до гігантських. Найбільші за розмірами морські бурі водорості.

 Основною структурною одиницею водоростей є клітина. Вона може мати найрізноманітнішу форму: грушоподібну, кулеподібну, веретеноподібну, циліндричну тощо. Розміри клітин водоростей коливаються: від долей мікрометра до десятка сантиметрів.

 Клітина водоростей має типову для всіх рослин будову. Зовні вона вкрита клітинною оболонкою. Вміст клітини заповнений цитоплазмою, у якій розміщенні ядро та інші органели. У клітинах водоростей може бути зелений пігмент (хлорофіл), червоний, бурий, жовтий тощо. Пігменти знаходяться у хроматофорах.

 

Живлення автотрофне, але за певних умов частина водоростей може переходити на гетеротрофне живлення.

Водоростям властиві різні способи розмноження:

1) вегетативне – поділом клітини навпіл або відірваними частинами слані;

2) нестатеве – за допомогою рухливих або нерухомих спор;

3) статеве – за участю гамет.

Життя водоростей здебільшого пов’язане з водним середовищем, де вони живуть лише в тих шарах, куди надходить світло.

Водорості можуть жити й на суходолі, але тільки в умовах постійного зволоження, оселяючись на корі дерев, стінах будинків тощо.

 Є водорості, які пристосувалися до життя в грунті, на поверхні снігу та льоду.

 Деякі види водоростей пристосувалися до співіснування з іншими живими організмами, оселяючись у середині їхнього організму. Серед водоростей немає таких видів, які б вели паразитичний образ життя.

 За місцем зростання водорості поділяють на такі групи: водні прісноводні, водні морські, наземні.

1 - хлорела; 2 - улотрикс; 3 - ульва; 4 - порфіра; 5 - родименія; 6 - саргасум; 7 - ламінарія

Значення водоростей у природі та для людини

Значення водоростей у народному господарстві. Водорості широко використовують у народному господарстві. Багато з них людина здавна використовувала в їжу (ламінарію, порфіру), на корм худобі, як добрива.

Діатоміти використовують у харчовій, хімічній, фармацевтичній промисловості, будівництві. Бурі водорості є сировиною для добування альгінатів (солей альгінової кислоти), які застосовують у різних галузях народного господарства. Так, на основі альгінату натрію виготовляють клей, який використовують у текстильному виробництві, для проклеювання паперу, скріплення цементу. Плівки з альгінату натрію, нанесені на бетонні споруди, метали, верстати, деревину, захищають їх від корозії, гниття, руйнування.

З червоних водоростей (філофора) добувають агар, який використовують у мікробіології та кондитерській промисловості, із зелених (кладофора, ризоклоніум) виготовляють папір. Деякі види водоростей мають цілющі властивості і використовуються в медицині (ламінарії, лікувальні грязі з синьозеленими водоростями; добування йоду).

Багато водоростей є біоіндикаторами під час санітарно-біологічної оцінки вод або виконують функцію активних санітарів забруднених водойм.

У деяких країнах водорості вирощують у штучних водоймах для промислового виробництва органічних речовин.

Разом з тим водорості можуть мати і негативне значення. Так, у разі масового розмноження у водоймах вони спричинюють "цвітіння" води, роблячи її непридатною для використання, забруднюють насосні станції та водоводи, деякі види вкривають днища суден, буї, погіршуючи їх експлуатацію.