3. Гуморальна регуляція організму. Гормони та їх біологічна дія.

Організм людини являє собою складну систему, що складається з великої кількості органів, що виконують різні спеціалізовані функції. При такому поділі функцій для виживання і життєдіяльності організму сформувалися два види зв’язку. Один вид здійснюється за допомогою нервових імпульсів через нервову систему. Це нервова регуляція. Другий вид зв’язку заснований на передачі сигналів за допомогою біологічно активних хімічних сполук, що надходять у тканинну рідину, в кров і лімфу. Це гуморальна регуляція.

Гуморальна регуляція здійснюється за допомогою хімічних речовин, що утворюються в організмі в процесі його життєдіяльності. Ці речовини надходять в рідкі середовища і впливають на діяльність органів, забезпечуючи їх взаємодія. Такими»сигнальними речовинами»можуть бути відносно прості хімічні сполуки, а також складні біологічно активні речовини. Продукують їх органи, що отримали назву ендокринних залоз (від грец. Endon — всередині, krino — виділяю) або залоз внутрішньої секреції.

Гормони. Залози внутрішньої секреції не мають вивідних проток і виділяють утворюються в них секрети в кров або в тканинну рідину. Хімічні речовини, що виділяються ендокринними залозами і одиночними ендокринними клітинами, називають гормонами (від грец. Hormao — збуджую, рухаю). За хімічною будовою більшість гормонів належить до білків і похідним амінокислот, частина — до стероїдів (похідним холестерину).

Гормони мають високу біологічну активність і специфічністю дії. Кожен гормон діє на певні органи, тканини і клітини, а також на які відбуваються в них фізіологічні процеси (табл. 5). Гормони порівняно швидко руйнуються в тканинах, тому необхідно їх постійне виділення в кров. Регуляція секреторної активності ендокринних залоз відбувається за принципом прямого і зворотного зв’язку. При прямому зв’язку секреція гормону залозою відбувається у відповідь на внутрішній або зовнішній подразник. Однак секретується гормон не чинить на залозу зворотної дії.

При зворотному зв’язку концентрація самого гормону або реакція на нього органу-мішені впливає на утворення гормону.

За характером первинної дії на клітини всі гормони ділять на дві групи. Гормони першої групи розчиняються у жирах, завдяки чому легко проходять через мембрани клітин, змінюючи синтез білків. До цієї групи відносять стероїдні гормони і гормони щитовидної залози. Гормони другої групи погано розчиняються в жирах і не можуть проникати в клітини. Вони взаємодіють з рецепторами клітин на їх поверхні. До гормонів цієї групи відносять гормони білкової природи.

Нервова система також має клітини, що синтезують гормони і виділяють їх в кровоносне русло. Їх називають нейросекреторними клітинами. Це одночасно і нервові, і ендокринні клітини. Нейросекрет утворюється в тілі нейрона, транспортується по його аксону в нервове закінчення, розташоване на кровоносних капілярах.

Таким чином, клітини з вираженою ендокринної функцією можуть розташовуватися в нервовій системі, перебувати у вигляді одиночних гормонопродуцірующіх клітин у складі неендокрінних органів, а також утворювати самостійні органи

Білет 20.