2. Основні експлуатаційні властивості

2.1. Мастильна здатність (маслянистість) трансмісійних олив залежить від їх складу, що визначається методом отримання: шляхом змішування маловязких олив із залишковими оливими або з екстрактом (смолкою), яку отримують після селективної очистки зі збереженням природних поверхнево – активних речовин.

Мастильні властивості підвищують добавкою антифрикційних, протизадир- них і протизносних присадок. Антифрикційні присадки знижують або стабілізують коефіцієнт тертя поверхонь дотику. Для цього використовують речовини, які володіють поверхневою активністю: тваринні або рослинні жири, мила жирних кислот та інш.

Протизадирні присадки запобігають заїданню поверхонь тертя, утворюючи на них тонку плівку, ізолюють деталі і запобігають зварюванню і заїданню зубів шестерень при високих навантаженнях, коли гранична масляна плівка руйнується із – за інтенсивного виділення тепла в зоні тертя. Аналогічний механізм дії протизносних присадок при нормальних режимах тертя.

Мастильні властивості олив покращують присадки – органічні речовини, що вміщують сірку, азот, фосфор, хлор, свинець, цинк, алюміній, молібден, вольфрам та інш. Мастильні властивості оцінюють на машинах тертя.

2.2. В’язкістно – температурні властивості

В’язкість і в’язкістно – температурна залежність – важливі характеристики олив, впливають на здатність безперебійно змазувати поверхні тертя; можливість початку руху автомобілів при низьких температурах оточуючого середовища; показники потужності агрегатів автомобілів.

Нижній допустимий рівень в’язкості при достатньо надійному ущільненні картерів редукторів.

Максимально допустима робоча в’язкість при експлуатаційній температурі . Разом з тим, при встанавленому робочому режимі в’язкість повинна бути достатньою для запобігання зносу при великих контактних навантаженнях.

Гранично допустима в’язкість визначається величиною в’язкості при мінімальній робочій температурі, яка допускає вільне зрушення автомобіля (без шкоди для зубчастих зчеплень і підшипників) без підігріву оливи в агрегатах. Не- минуча поломка агрегатів трансмісії при значному перевищенні . Більш дрібні порушення в роботі вузлів і їх ушкодження (зчеплення, коробки передач та інш.) можливі при зрушенні автомобіля з місця, якщо в’язкість оливи буде вищою . Для отримання олив з пологою в’язкістно – температурною кривою в них добавляють полімери (поліізобутилен або поліметакрилат молекулярною масою 3000 - 5000). Незалежно від умов експлуатації автомобілів в’язкість не повинна знижуватись більше ніж на 30%.

Застосування загущених олив – один із шляхів економії палива, оскільки втрати потужності при роботі на них значно менші. Порівняно з незагущеними оливими – знижуються гідравлічні витрати, зростає ККД трансмісії автомобілів. В’язкість олив, працюючих з полімерними присадками, має тенденцію до зниження, що зв’язано з механічними руйнуваннями (деструкцією) полімера.

З метою зниження динамічної в’язкості олив при низьких температурах оточуючого повітря, коли в наявності не має зимового оливи, практикують добавку до олив зимового дизельного палива. По зарубіжним даним, розрідження трансмісійних олив на 20 – 30% дозволяє забезпечити їх працездатність, навіть, при температурі повітря до –55⁰...-77⁰С.

Вітчизняними вченими встановлено, що при 20% - ному розрідженні трансмісійних олив дизпаливом їх експлуатаційні властивості (в тому числі мастильні) не погіршуються, що обумовлено надлишком протизносних, протизадирних та інших присадок, які вміщуються в оливих.

2.3. Протикорозійні властивості

Ряд деталей агрегатів трансмісії виготовляють з кольорових металів, металокераміки на мідній основі, сплавів з оловом та інш. Вони взаємодіють з кислими продуктами і протизадирними та протизносними присадками, виникають корозійні процеси. Ріст робочих температур посилює процес. Значне враження мідних сплавів є причиною серйозних порушень роботи агрегатів трансмісії. Механізм дії протикорозійних присадок проявляється в утворенні плівки на поверхні метала, яка ізолює його від агресивних продуктів і одночасно пасивує метал, зникає його каталітична дія.

2.4. Захисні властивості

Концентрація води в трансмісійних оливих може досягати 8%. Обводнення оливи відбувається через зазори в ущільненнях із повітря, з причини негерметичнос- ті системи охолодження редукторів. В результаті виникає електрохімічна корозія. Вводячи в олива інгібітори корозії, захищають метал, на якому утворюється плівка.

Захисні присадки на відміну від протикорозійних захищають метал від води. Для покращення трансмісійних олив в них вводять слідуючі присадки: протизносні, протизадирні, антиокислюючі, миючі, диспергуючі, депресорні, деемульгуючі та інш. Присадки не повинні випадати в осад або розшаровуватись.

2.5. Термоокислююча стабільність

Окислення оливи, яке інтенсивно розігрівається в процесі роботи, викликає зміни його фізико – хімічних і експлуатаційних властивостей. На цей процес активно каталітично діють мідь, свинець, їх сплави, залізо. Після відкладень продуктів корозії на поверхні металу його каталітична дія зупиняється. Температура є самим ефективним фактором, який прискорює окислення оливи і протікання цього процесу. З її збільшенням від 140⁰ до 160⁰С вміст нерозчинного осаду в маслі зростає в чотири рази, в’язкість – на 3 – 5%, показник корозії мідної пластинки в 10 разів (г/м²).