
- •Глава 7. Устаткування для ведення теплових і масообмінних процесів
- •Глава 7. Устаткування для ведення теплових і масообмінних процесів
- •7.1. Технологічне встаткування для ведення теплообмінних процесів
- •7.1.1. Класифікація теплообмінних апаратів
- •7.1.2. Трубчасті теплообмінники
- •7.1.3. Змієвикові теплообмінники
- •7.1.4. Пластинчасті й спіральні теплообмінники
- •7.1.5. Пароконтактні нагрівачі
- •7.1.6. Сорочкові теплообмінники
- •7.1.7. Поверхневі й зрошувальні конденсатори
- •7.1.8. Комбіновані теплообмінники
- •7.2. Устаткування для теплової обробки сировини
- •7.2.1.Устаткування для бланшування й ошпарювання сировини
- •7.2.2. Устаткування для варіння сировини
- •7.2. 3. Устаткування для пастеризації й стерилізації харчової сировини
7.1.1. Класифікація теплообмінних апаратів
Для проведення теплообмінних процесів використають теплообмінники - підігрівники й охолоджувачі, випарні апарати й установки, конденсатори й т.д.
Як теплоносій у харчових виробництвах використається вода, водяна пара, повітря, в окремих випадках гарячі гази. Як теплоносій переважно використається водяна пара завдяки тому, що він зручний для транспортування, легко регулюється температура й витрати, має більшу теплоту конденсації, не має значного агресивного впливу на матеріали паропроводів і апаратів, а також його можна використати в умовах безпосереднього контакту з харчовими продуктами.
До встаткування для нагрівання й охолодження харчових продуктів, пред'являються вимоги теплового, гідродинамічного, конструктивного, експлуатаційного й технологічного характеру, які враховуються при виборі, розрахунку й конструюванні відповідного апарата.
Основні вимоги до теплообмінного встаткування: досягнення в теплообміннику максимального коефіцієнта теплопередачі при мінімальному гідравлічному опорі; герметичність поверхні нагрівання; надійність у роботі; зручність ремонту й очищення поверхні; надійна термокомпенсація конструктивних елементів; мінімально можлива металоємність; максимально можлива питома поверхня нагрівання; простота конструкції; технологічність виготовлення й монтажу; достатня міцність; апарат повинен мати високу продуктивність; виготовлення, монтаж, експлуатація, ремонт і обслуговування апарата повинні бути економічно вигідними.
По способі передачі теплоти теплообмінні апарати діляться: поверхневі й змішувальні.
Поверхневі теплообмінні апарати бувають рекуперативні й регенеративні.
Рекуперативними називаються такі апарати, у яких теплота від гарячого теплоносія до холодного передається через стінку, що розділяє їх.
Регенеративними називаються апарати, у яких та сама поверхня нагрівання обмивається те гарячим, те холодним теплоносієм.
В змішувальних теплообмінних апаратах робітничі середовища стикаються або перемішуються.
Поверхневі теплообмінні апарати класифікують по наступних ознаках:
по призначенню: підігрівники, охолоджувачі;
по напрямку потоку робітничого середовища: прямоточні, протитечійні, перехресного струму, змішаного струму;
- по роду робітничих середовищ: паро-рідинні, рідинно-рідинні, газо-рідинні, газо-газові;
- по числу ходів: одноходові, багатоходові;
- за компонуванням: однокорпусні, багатокорпусні;
- по конструкції поверхні теплообміну: сорочкові, кожухотрубні (включаючи горизонтальні, вертикальні, секційні або елементні), змієвикові, зрошувальні, ребристі, плавникові, стільникові, пластинчасті, спіральні, комбіновані;
- по твердості конструкції: тверді, напівтверді, нежорсткі (зокрема з подвійними трубками, із плаваючою головкою, із сальником у трубних ґрат, з U-образними трубками);
- по характеристиці температурного режиму: з постійним режимом і з нестійким режимом;
Змішувальні теплообмінні апарати діляться на пароконтактні, газоконтактні (нагрівання газами високої температури), із зануреної в обсяг рідини пальником для спалювання газу.