30.Визначення економічної ефективності використання нової техніки.

Економічна ефективність нової техніки, показник, що характеризує народно-господарські результати і економічну доцільність виробництва нової техніки і її вживання. Виділяють принципово нову техніку, впровадження якої знаходиться в початковій стадії (наприклад, реактори на швидких нейтронах, лазери, криогенні лінії електропередачі, транспорт на повітряній подушці), і нову техніку, недостатньо упроваджену (наприклад ЕОМ(електронна обчислювальна машина), автоматичні лінії з числовим програмним управлінням і ін.).

Принципово нова техніка вимагає великих капіталовкладень на «доведення», перехід до масового виробництва, просування в нові сфери вживання і т.д., але в майбутньому від неї можна чекати значного ефекту. Нова техніка вимагає менших інвестицій на «доведення» і удосконалення, а витрати на виробництво залежать від масштабів можливого впровадження; ефект від цього вигляду нової техніки може бути реалізований швидше і також залежить від масштабів впровадження.

Методи визначення Е. е. н. т. ті ж, що і методи визначення економічній ефективності капітальних вкладень . Основа цих методів — зіставлення витрат на нову техніку з отримуваним від неї ефектом. Розрізняють абсолютну (загальну) і порівняльну ефективність нової техніки. Абсолютна — вимірюється відношенням отримуваного від нової техніки ефекту (у вигляді зростання випуску продукції і зниження її собівартості або зростання прибули) до витрат на її створення і впровадження. Порівняльна — застосовується для вибору найкращого варіанту нової техніки з наявних зразків шляхом визначення термінів окупності капітальних вкладень або порівняння приведених витрат по варіантах.

  Для визначення економічного потенціалу впровадження — ефекту, що отримується від максимальної кількості одиниць нової техніки за оптимальних умов, - і фактичних (можливих) масштабів впровадження по окремих роках розраховують: зниження витрат на виробництво нової техніки, еквівалентної по потужності старої; приріст випуску продукції, який може бути отриманий унаслідок вживання нової техніки; приріст прибули у виробника і споживача за рахунок збільшення продукції, зниження собівартості і зміни цін.  Розрізняють планову і фактичну Е. е. н. т.

  Планова — визначається за плановими даними про об'єм продукції, капітальних вкладень, собівартості і окупності капітальних вкладень. Дані про планову і фактичною Е. е. н. т. використовуються при визначенні бажаних напрямів її розвитку і при планеруванні її впровадження. При планеруванні ефективності нової техніки, коли ще не відома ціна, витрати на нову техніку можуть бути визначені по кошторисах на її виготовлення, а за відсутності кошторисів — по укрупнених нормативах і з врахуванням аналогів.

  Фактична — вимірюється відношенням зниження собівартості продукції або збільшення прибули від впровадження нової техніки до капітальних вкладень на ці цілі. До витрат на нове устаткування додаються витрати на його доставку і монтаж, на спорудження виробничих площ (або віднімається економія на капітальних вкладеннях за рахунок площ, що вивільняються), а також витрати на збільшення (або віднімається економія) оборотних фондів, пов'язаних з впровадженням нової техніки. Отримані дані зіставляються з витратами, які було б потрібно при колишній технічній базі і тому ж обсязі виробництва. Окрім капітальних вкладень, зіставляється і собівартість продукції при новій і старій техніці. Якщо з впровадженням нової техніки пов'язано збільшення випуску продукції, то собівартість перераховується на збільшений об'єм з врахуванням умовно-постійної частини витрат і її змін.