22.Класифікація й ідентифікація машин і обладнання.

Цільова орієнтація класифікації машин та обладнання, що підлягають оцінці, полягає у забезпеченні ідентичності інформаційно-довідкового матеріалу, методичного інструментарію та технології оцінки однорідних видів обладнання. Ця обставина визначає такі способи групування об'єктів оцінки:

1)за належністю до основних фондів: віднесені до виробничих чи невиробничих основних фондів;

2) за роллю у виробничому процесі:

- основне технологічне обладнання;

- обладнання для виготовлення продукції (надання послуг);

- допоміжне обладнання;

- обладнання, що зайняте на побічних та обслуговуючих роботах;

3) за правом власності:

- власне;

- безкоштовно отримане у тимчасове користування;

- орендоване в іншого власника (і ті, що за лізингом);

- здане в оренду;

4) за способом придбання та походженням:

- вітчизняне, придбане новим;

- імпортне, придбане новим;

- вітчизняне, що було у вжитку;

- імпортне, що було у вжитку;

- виготовлене власними силами;

5) за етапом життєвого циклу:

- недавно отримане обладнання, що підготовлюється до експлуатації;

- обладнання, що експлуатується;

- обладнання, що перебуває у капітальному ремонті, модернізується, технічно доозброюється та інше;

- законсервоване та запасне (у тому числі мобілізаційне) обладнання;

- обладнання, що підготовлюється до вибуття, продажу та передання;

- обладнання, виведене із експлуатації, що підлягає утилізації (з-поміж них через технологічне, функціональне та економічне старіння).

6) за рівнем універсальності:

- стандартно універсальне, вітчизняного чи іноземного виробництва;

- спеціалізоване, що випускається на базі універсального;

- спеціальне, виготовлене за індивідуальним замовленням.

Якість ідентифікації і технічної експертизи машин та обладнання, що оцінюються, багато в чому залежить від повноти та об'єктивності необхідної інформації. Внутрішніми джерелами інформації служать інвентарні картки, технічні паспорти та описи, стандарти та технічні умови, акти прийняття-передавання, документи бухгалтерського обліку, а також додаткові відомості, які отримуються опитуванням спеціалістів і робітників підприємства. Зовнішніми джерелами інформації можуть бути номенклатурні довідники, прейскуранти, каталоги, прайс-листи, бюлетені товарних бірж, рекламні матеріали на ярмарках і виставках, періодична преса, бази даних фірм-оцінювачів та інші інформаційні масиви.

23.Вплив зносу на вартість машин та обладнання.

Стосовно проблем оцінки знос означає втрату вартості об'єкта в процесі його експлуатації чи тривалого зберігання, внаслідок науково-технічного прогресу та зовнішнього економічного середовища. Зменшення вартості відбувається внаслідок матеріального зносу, під яким розуміється втрата об'єктом корисних властивостей, спричинена природними явищами, зносу конструктивних елементів під час експлуатації, а також під впливом зовнішніх негативних факторів (аварій, перевантажень, стихійних лих та ін.). Якщо вартість знизилася внаслідок втрати об'єктом конкурентоспроможності, падіння ринкового попиту порівняно з аналогічними об'єктами, то це свідчить про його техніко-економічне старіння (знос). Іноземні фахівці в галузі оцінки майна виділяють техніко-економічне старіння та пов'язане з ним знецінення на три види: технологічне, функціональне та економічне (зовнішнє).

Технологічне старіння заведено вважати наслідком науково-технічного прогресу в сфері створення нових конструкцій, технологій і матеріалів, що виявляється у знеціненні пов'язаної з ними техніки порівняно з новими аналогами, які дешевше коштують та потребують менших експлуатаційних витрат (обслуговування та ремонт).

Функціональне старіння – це знецінення об'єкта в результаті невідповідності його параметрів і характеристик сучасному техніко-економічному рівню, що забезпечує достатню потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність та інші споживчі властивості.

Економічне старіння – це знецінення об'єкта, зумовлене впливом зовнішніх факторів (зміною ринкової рівноваги попиту та пропонування, запровадженням законодавчих обмежень на використання певного виду устаткування через невідповідність екологічним чи ергономічним критеріям, погіршенням якості сировини і т. п.).

Фізичний знос і техніко-економічне старіння в кожному конкретному випадку виявляються у системі, тому під час оцінювання враховується сукупний знос як сума втрат його вартості під впливом усіх видів старіння.