21.Об’єкт, цілі та особливості оцінки машин та обладнання.

Як об’єкт оцінки, машини та обладнання являють собою рухоме майно (власність). На відміну від об’єкта нерухомості (будинків і споруд), вони не пов’язані жорстко з землею і можуть бути переміщені (відкріплені від нерухомості) без нанесення непоправної фізичної шкоди як їм самим, так і нерухомості.

Специфічною рисою машин та обладнання є їх різноманітність за функціональним призначенням, типами, марками, технічними характеристиками та конструкторськими рішеннями. Тому, приступаючи до оцінки, слід визначитися з первинним об’єктом оцінки. 

  Звичайно, для цього використовують інвентарний об’єкт, під яким розуміють закінчений пристрій, предмет чи комплекс предметів зі всіма пристосуваннями та приладдям, що відносяться до нього.

Залежно від цілей, мотивів і масштабів оціночних робіт первинним об’єктом оцінки можуть виступати не тільки окремі інвентарні одиниці, виявлені та взяті на облік у процесі останньої інвентаризації майна чи безпосередньо в ході так званої роздрібної оцінки (розсипом), але й тим чи іншим способом скомпоновані групи інвентарних одиниць (групова оцінка), а також виробничо-технологічні комплекси взаємопов’язаних машин та обладнання (системна оцінка).

Таким чином, об’єктом оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємства можуть бути:

1.   машинний чи верстатний парк підприємства в цілому чи його структурних підрозділів (філій, цехів. дільниць тощо);

2.   технологічні комплекси (поточні й автоматичні лінії, роботизовано комплекси, гнучкі виробничі модулі тощо)

3.   функціонально самостійні машини, агрегати та установки.

Оціночні роботи мають на меті розрахунок та обґрунтування ринкової вартості машин та обладнання на певну дату. В окремих випадках, коли намічені комерційні угоди з продажем, купівлею та обміном обладнання розтягнуті в часі, то його оцінка може проводитися на кілька календарних дат.

Цілі оцінки чи причини, що зумовлюють необхідність проведення експертизи, як правило, регламентуються національним законодавством. У цілому вони виникають між фізичними, юридичними особами та державою, у сфері правовідносин, пов’язаних з володінням, розповсюдженням і використанням технічних засобів.

Досвід оціночних робіт уможливлює визначення найтиповіших ситуацій, тобто конкретних обставин й умов, які спричиняють необхідність проведення оцінки машин та обладнання. До них належать:

1.   продаж зайвих для виробництва машин та обладнання.

2.   оформлення застави під певну частину рухомого майна з метою отримання кредитних ресурсів для реалізації комерційних угод.

3.   страхування машин та обладнання як майна підприємства.

4.   передача машин та обладнання в оренду, лізинг.

5.   визначення бази оподаткування (у складі основних виробничих фондів) для нарахування податку на майно.

6.   визначення інвестиційної вартості машин та обладнання за обґрунтування інвестиційних проектів.

7.   оцінка вартості машин та обладнання, що імпортується, для нарахування мита, зборів та інших платежів.

8.   оцінка  вартості машин та обладнання як проміжний етап за загальної оцінки потенціалу підприємства (бізнесу).

9.   передавання та оформлення як внеску до статутного фонду іншого підприємства.

10.  банкрутство підприємства і розподіл його майна в рахунок погашення боргів між кредиторами.

11.  ліквідація та утилізація об’єктів унаслідок зносу, стихійного лиха і т.д.

12.  примусова конфіскація засобів праці державним органом.

13.  оцінка для цілей розподілу майна за розформування товариств, корпорацій тощо.

14.  оцінка та вартісний аналіз техніко-технологічного потенціалу окремих виробничих підрозділів, технологічних комплексів, агрегатів та інших технічних засобів для підприємства.

15.  оцінка вартості чинного машинного парку для обґрунтування варіантів проведення реструктуризації виробництва, оновлення і реконструкції технічної бази підприємства та для прийняття інших управлінських рішень щодо інтенсивнішого та ефективнішого використання наявного науково-технічного потенціалу, а також забезпечення його оптимального розвитку.