4. Професія «менеджер»: зміст, характер та сфера майбутньої професійної діяльності. Галузеве специфіка змісту підготовки менеджерів у пдату.

Потреби економіки та підготовка управлінців нового типу в Україні

В умовах становлення нових економічних відносин в Україні, одним з вирішальних факторів, що забезпечують цей процес, найважливішою соціальною потребою стає підготовка нового типу управлінських працівників - керівників фірм, підприємств, керівників, директорів великих компаній, а також менеджерів у початковій і середній ланці управління.

Створення єдиної системи підготовки таких кадрів в країні – найважливіше завдання, рішення якого об'єктивно припускає комплексність, безперервність, послідовність, а значить і пошуково-творчу діяльність з розвитку ефективних форм професійної орієнтації, підготовки управлінських кадрів нового типу. Вирішення її буде значно ефективніше, якщо пошук майбутніх менеджерів і їх економічна, психологічна та професійна підготовка буде проводиться на основі чіткої професіограми менеджера та її широкому використанню у навчально-виховному процесі.

Справа підготовки молодого покоління до праці в нових соціальних умовах стає сьогодні набуває ще більшої значущості, а тим більше підготовки до праці управлінського, висувають свої вимоги до знань, професійним і діловим якостям. Ринку вкрай потрібні менеджери з числа молодих людей - енергійних, ініціативних, економічно підготовлених, налаштованих на творчий пошук, що володіють навичками ефективного управління виробничими і технологічними процесами, налагодження комунікативних зв'язків у колективі.  Професійних управлінців почали готувати в багатьох вузах, різного роду бізнес-ліцеях, школах, проте продуманою, чітко налагодженої системи професійної орієнтації, відбору, навчання та ефективного використання менеджерів на ринку праці в Україні ще не створено.

Робота менеджера низового, середнього та вищого рівня організацією

Визначають 3 категорії менеджерів:

• менеджери нижчого рівня управління (технічний рівень) -керівники, які займаються щоденними операціями та діями, що необхідні для забезпечення ефективної роботи підприємства;

• менеджери середнього рівня управління (управлінський рівень): зайняті управлінням і координацією у межах організації. Вони узгоджують різноманітні форми діяльності та зусилля різних підрозділів організації;

• менеджери вищого рівня управління (інституціональний рівень): зайняті, в основному, розробкою довгострокових перспективних планів, встановленням цілей, адаптацією організації до різного роду змін, управлінням відносинами між організацією та зовнішнім середовищем.

Менеджери вищого рівня - найнечисленніша, але найбільш впливова категорія. Вони визначають загальні напрямки функціонування і розвитку організації і її великих підрозділів, приймають ключові рішення щодо стратегії розвитку і поточних справ, наділені повноваженнями для придбання інших компаній, запуску нових виробничих потужностей, наймання працівників і т.п. Діяльність цих менеджерів характеризується масштабністю і складністю, пріоритетом стратегічної і перспективної діяльності, найбільш тісними зв’язками із зовнішнім середовищем, розмаїтістю прийнятих рішень, напруженим темпом роботи.

Менеджери середнього рівня координують і контролюють роботу керівників низового рівня. У їхніх діях переважає рішення тактичних задач, що невиключає їхньої участі у розробці стратегічних проблем. Значну питому вагу в робочому часі цих менеджерів займає спілкування з менеджерами середнього (горизонтальна координація робіт) і низового рівня (вертикаль ієрархії управління).

Менеджери низового рівня складають найчисленнішу управлінську групу в організації. Вони відповідають за виконання виробничих завдань і використання ресурсів. Їхня робота пов’язана з рішенням переважно тактичних і оперативних проблем. Вона характеризується розмаїтістю дій, що виконуються, частими переходами від однієї задачі до іншої, коротким тимчасовим періодом реалізації прийнятих рішень, постійним спілкуванням з безпосередніми виконавцями (працівниками).

Типи підприємств та види організацій на ринку товарів та послуг

Типи підприємств:

1. За розмірами – меле, середнє та велике.

2. За способом утворення – унітарне та корпоративне.

3. За формами власності – приватна, державна, колективна, суспільна, комунальна.

4. За галузями – торгові, виробничо-торгові, туристичні, банківські, промислові тощо.

5. За видом діяльності – виробничі, фінансові, посередницькі, страхові.

Трест - форма об'єднання підприємств однієї або декількох галузей, за якої входять в об'єднання підприємства втрачають господарську і виробничу самостійність, а управління ними здійснюється централізовано.

Концерн - багатогалузевий комплекс підприємств, в якому структурні одиниці зберігають свою виробничу і господарську самостійність, але підпорядковані єдиному керівництву за допомогою фінансового контролю через систему участей.

Конгломерат - багатогалузева, багатопрофільна структура, заснована на автономних об'єднання в оперативному відношенні підприємств, які несуть господарську відповідальність за результати своєї діяльності.

Консорціум - форма тимчасового об'єднання підприємств, що створюється для здійснення сумісної діяльності з метою вирішення певної задачі. Підкоряючись загальному керівництву тільки в частині діяльності, що стосується щи консорціуму.

Господарська асоціація - створюється на добровільній основі за територіальною, галузевою або іншою ознакою об'єднання юридичних осіб з метою координації господарської діяльності або захисту своїх інтересів прав у різного роду органах.

Роль менеджера у виборі стратегії та розробці тактики управління у господарській діяльності

Вибір стратегії фірми здійснюється керівництвом з урахуванням аналізу ключових чинників, характеризуючих стан фірми, з урахуванням результатів аналізу портфеля бізнесів, і навіть характеру та сутність реалізованих стратегій. Керівник, відповідальний за стратегію, мусить уміти виконувати безліч ролей лідера й виступати у ролі підприємця, і стратега, адміністратора і виконавця стратегії, помічника, наставника, оратора, розподільника ресурсів, порадника, політика й улюбленого керівника.

При реалізації стратегії лідер повинен:

• бути у курсі всього, що відбувається;

• підтримувати корпоративну культуру, що дозволяє організації функціонувати високому рівні й відповідає стратегії;

• підтримувати організацію, що може відповідати постійно змінюваним умовам, відкриту до нових можливостей, впровадження інновацій;

• забезпечувати консенсус і уникати протиборства інтересів при формулюванні політики, з розробки й реалізації стратегії;

• проводити коригувальні, які удосконалюють виконання стратегії і загальні стратегічні показники.

Відділ із планування координує процес перегляду і затвердження стратегічних планів, розроблених щодо різноманітних відділів підприємства. Фахівці з планування менеджерам всіх рівнів надають дані, допомагають аналізувати стан підприємства у конкурентних умовах, готують інформацію про виконання наміченої стратегії. Проте фахівці з планування немає повноважень приймати стратегічні рішення, стверджувати стратегічні плани (виспівати кимось іншим) чи надавати поради по стратегії, які позбавляли б керівників головних оперативних структурних одиниць своїх функцій розробки та здійснення стратегії.

Розробка, прийнятя та реалізація управлінських рішень

Виконавчий директор для підприємства капітан корабля, найвпливовіший і відповідальний менеджер по стратегії. Посада виконавчого директора передбачає виконання функцій головного розробника завдань; цілей, і навіть стратегії і шляхів її досягнення. Відповідальність за керівництво із розробкою та реалізацією стратегічного плану для всієї організації лежить на виконавчому директорі. Виконавчий директор персонально приймають рішення про схвалення серйозних стратегічних прийняття рішень та дій. Кожен менеджер розробляє і над втіленням стратегії у межах підзвітною йому області. Менеджери діляться за рівню управління на вищих, середніх, нижчих і далі поділяються за сферами діяльності.

Керівнику дуже важливо стежити, як здійснюється стратегія. І тому він повинен мати широку мережу контактів, і джерел інформації — як формальних і неформальних. Звичайні канали отримання може бути такими: розмови з підлеглими, читання звітів, аналіз останніх результатів діяльності, контакти з клієнтами, стеження діями від конкурентів і вислуховування рядових працівників із з метою отримання відомостей із перших рук. Менеджер, займається розробкою стратегії, має бути впевненим у цьому, що то здобуває достовірну і точну інформації і володіє ситуацією. Важливе значення слід надавати неформальному спілкуванню, що може дозволити отримати швидке й легкий доступом до інформації.

Основні завдання, що вирішують менеджери: загальне управління, управління стратегічним розвитком підприємства, управління організаційними змінами, управління інноваційною та інвестиційною діяльністю, управління людськими ресурсами, фінансовою діяльністю та маркетинговою діяльністю підприємства

Менеджер займає ключове положення у системі управління організації. Ця важлива роль менеджера визначається тим, що він наділений повноваженнями приймати рішення, вирішує що, кому, коли і як робити; несе за це відповідальність перед власником майна організації. Володіючи реальною владою, менеджер впливає на трудовий колектив, а через нього на характер і результати функціонування самого об'єкту управління. Він підбирає, розставляє і використовує персонал за своїм розумінням.

Стиль і манера роботи менеджерів повинні створювати й розвивати робочу обстановку і корпоративну культуру, які підтримують стратегію. При грамотному підході менеджери швидко і професійно можуть провести діагностику і дійти невтішного висновку, що потрібно підприємству для чіткого виконання обраної стратегії.

В процесі планування організаційних змін менеджер має приймати до уваги, що внаслідок багатьох причин співробітники організації чинять опір проведенню організаційних змін, хоча вони і здаються їм необхідними.

Як вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень інноваційний менеджмент являє собою сукупність процедур, що утворюють загальну схему управління інноваційним процесом. Ця сукупність складається з відповідних функцій управління, кожна з яких розпадається на окремі види роботи (етапи), що пов'язані з багатогранною діяльністю підприємства і виконуються у відповідній послідовності. Інноваційний менеджмент як апарат управління інноваціями передбачає створення певної ієрархічної організаційної структури, до складу якої входять спеціалізовані підрозділи управління, керівники різних рівнів, які наділяються повноваженнями на прийняття та реалізацію відповідних управлінських рішень і несуть відповідальність за їх результати.

Всі менеджери періодично виконують певні функції управління людськими ресурсами. Наприклад, майже всі управлінці час від часу залучені до процесів навчання, розвитку, оцінки своїх працівників. У невеликих організаціях більшу частину функцій з управління персоналом виконує власник підприємства або лінійний менеджер. У великих організаціях звичайно існує відділ кадрів або відділ УЛР, що відповідає за виконання функцій УЛР. Такий відділ звичайно укомплектований декількома фахівцями з УЛР, що “ведуть” один або більше напрямків УЛР. 

Фінансовий менеджмент як форма підприємницької діяльності означає, що управління фінансовою діяльністю не може бути чисто бюрократичним, адміністративним актом. Мова йде про творчу діяльність, що активно реагує на зміни, які відбуваються у навколишньому середовищі. Фінансовий менеджмент як форма підприємництва припускає використання наукових основ планування й управління, фінансового аналізу, нововведень (інновацій).

У ринкових умовах, що склалися в Україні багато проблем підприємств не можуть бути задовільно вирішені за допомогою традиційних методів управління. У даній ситуації потрібна система управління, що забезпечує ефективність діяльності підприємства в нових умовах, яка об'єднує зусилля менеджерів, маркетологів і кінцевих споживачів, що орієнтує підприємство на споживача і ринок, що дозволяє йому швидко реагувати на зміни маркетингового середовища і одночасно виборче впливати на нього у певних напрямах. Маркетинг на сучасному можна тлумачити як принцип управління підприємством, який полягає в послідовному спрямуванні всіх рішень, що стосуються ринку на вимоги і потреби споживачів і покупців.