Другий (гетерогенний) механізм інгібірування передбачає першочергову адсорбцію на поверхні порошку саме активних вільних радикалів.

Сконцентровані на поверхні, ці частинки диспропорціонують, тобто реагують одна з одною: R^ + RO^  ROR. Неактивні молекули горючої речовини і кисню адсорбуються у значно меншій мірі. Таким чином, з об’єму зони горіння вилучаються саме активні частинки.

Найбільш же вірогідним представляється зштовхування активних частинок горіння (Н^, НОО^, СН₃^, СН₃ОО^ і подібних) з молекулою нерозкладеної солі. В результаті, утворюються частинки, вільний електрон яких має кращі умови для делокалізації і які можуть залишатися стабільними, (псевдостабільними) вже не мільярдні частки секунди, а довше, навіть цілі секунди.

Механізм інгібірування – основний, але не єдиний механізм дії цих вогнегасних засобів. Покриваючи певним шаром поверхню горіння, порошки забезпечують ізолюючий ефект. Маючи велику теплоємність і теплоту плавлення, випаровування і розкладу, солі металів охолоджують зону горіння. Нарешті, велика кількість дрібнодисперсного порошку, введена миттєво, розводить, флегматизує горючу суміш.

До переваг застосування порошків відноситься перш за все, значно менша кількість, порівняно з іншими вогнегасними засобами, потрібна для гасіння однакових пожеж. Крім того, більшість вогнегасних порошків значно менш токсична ніж хладони, чи піноутворювачі; солі, які складають основу цих засобів, у переважній більшості є тими ж самими, що складають основу мінеральних добрив. Отже, їх використання супроводжується мінімальною екологічною шкодою.

Недолік порошкових засобів гасіння – можливість після затухання повторного спалахування. Тому, там, де можливо, загасивши пожежу порошком, додатково охолоджують зону горіння водою або ізолюють її піною.

Висновок з питання 4.

Механізмом дії інгібіруючих вогнегасячих засобів є хімічна взаємодія молекул цих речовин з активними частинками, які утворюються під час горіння. Наслідком такої взаємодії є перетворення активних частинок у менш активні або у стабільні сполуки.

Висновок з лекції.

Найкращий метод гасіння пожежі – застосування засобів гасіння пожежі, в основу дії кожного з яких покладено один з відомих фізико-хімічних механізмів припинення горіння. Найбільш перспективним є застосування для гасіння пожежі порошкових вогнегасних композицій.

Завдання на самопідготовку

Сьогоднішній матеріал в підручнику ТРтаПГ розташований на сторінках 202-211 та 212-234, а в посібнику з ТОП на стор. 72-78.

Наступного разу в нас останнє заняття, модульна робота.

Питання для закріплення матеріалу.

1. Як поділяються вогнегасні засоби за механізмом припинення горіння?

2. В яку зону треба подавати охолоджуючий засіб гасіння для досягнення найбільш ефективної його дії?

3. Перерахувати переваги води як вогнегасячого засобу.

4. З якою метою в окремих випадках для гасіння пожеж застосовуються водні розчини а не чиста вода?

5. Який механізм дії можна вважати переважним для такого гасячого засобу як піна?

6. Що називається кратністю піни? Як поділяють піни за кратністю?

7. Що називається стійкістю піни?

8. Що називається дисперсністю піни?

9. Що називається в’язкістю піни?

10. За яким механізмом гасить пожежу нейтральний газ?

11. В яких випадках застосовується гасіння нейтральними газами?

12. У чому полягає основний принцип припинення горіння хладонами? До якого класу речовин відносяться хладони?

13. Назвати головну перевагу застосування при гасінні пожеж хладонів перед застосуванням водних розчинів і дефлегматорів.

14. До якого класу сполук відносяться речовини, які складають основу вогнегасячих порошків? Навести приклади таких сполук.

15. Яку функцію виконують добавки до порошків у порошкових вогнегасячих засобах?