1.3. Методичні аспекти фінансового планування фінансових результатів

В умовах функціонування фінансового планування на підприємстві повинен забезпечуватися попередній контроль за створенням та раціоналізацією використання фінансових ресурсів. Фінансовий план розробляють на основі: загальної стратегії підприємства; основних напрямків його фінансової політики; даних про планові обсяги виробництва та реалізації продукції; інформації щодо інвестиційної та фінансової діяльності підприємства; показників розвитку фінансового ринку; результатів фінансового аналізу діяльності підприємства за попередні звітні періоди; оцінки фінансового стану і резервів економічного розвитку підприємства на початок планового періоду тощо. Саме тому, для ефективного здійснення фінансового планування використовуються різноманітні методи, тобто конкретні способи і прийоми планових розрахунків. Під методом планування розуміють конкретний спосіб, технічний прийом, за допомогою якого вирішується яка-небудь проблема планування, розраховуються числові значення показників пропозицій, стратегічних програм і планів [12, с. 357]. У загальному розумінні, фінансові методи - це способи впливу на виробничу діяльність на підприємстві. Найпоширенішими є такі: балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, моделювання [13, с. 30]. Характеристика цих методів представлена у Додатку В. Взаємодія цих методів дає змогу визначити, який обсяг грошових коштів може мати підприємство у своєму розпорядженні, які основні джерела їх надходження, чи достатньо коштів для виконання фінансових завдань, скільки коштів потрібно перерахувати до бюджету, кредиторам, страховим компаніям тощо, як буде розподілятись прибуток підприємства, чи збалансовані доходи з витратами підприємства тощо. Необхідно відмітити, що у той же час вищеперераховані методи мають як переваги, так і недоліки [32, с. 217]. Основні переваги та недоліки наведено у Додатку Г.Отже, при розробці фінансового плану підприємства, спираючись на подані методи потрібно враховувати усі як переваги так і недоліки для створення максимально досконалого фінансового плану.

У практиці управління прибутком залеж­но від методів, що використовуються, роз­різняють такі системи проведення аналізу на підприємстві: вертикальний аналіз, по­рівняльний аналіз, аналіз коефіцієнтів, інте­гральний аналіз. У процесі планування маржинального, валового та чистого прибутку підприємства використовуються такі основні методи: метод екстраполяції; метод прямого розрахунку; нормативний метод; метод «CVP»; метод цільового формування прибутку; метод прогнозування грошового потоку; метод факторного моделювання.

В умовах централізованої системи пла­нування основним елементом у системі управління прибутком є повна собівартість за видами продукції, яка слугує базою для централізованого встановлення цін. Для ви­значення планового прибутку в цілому щодо підприємства розраховують повну собівар­тість за видами продукції. При цьому засто­совують так званий прямий метод розрахун­ку прибутку [22, с. 36]. Метод прямого розрахунку є досить надійним методом планування формування операційного прибутку, але може бути використаний тільки в тому випадку, якщо на початковій стадії вже сформовані плани операційного доходу, операційних витрат і податкових платежів (що є досить трудомісткою процедурою на відміну від розрахунку прибутку). Потрібно зазначити, що даний метод недостатньо орієнтований на досягнення цільових (нормативних) показників рівня операційного прибутку. Крім того, цей метод дозволяє виконувати тільки одноваріантний розрахунок планованих показників.

Метод екстраполяції є найбільш простим методом планування формування операційного прибутку підприємства. Він заснований на результатах трендового аналізу динаміки маржинального, валового та чистого операційного прибутку за ряд попередніх періодів і полягає у виявленні «лінії тренда», яка дає змогу спрогнозувати обсяги даних показників. Разом з тим, цей метод планування операційного прибутку є найменш точним, тому що він не враховує зміну факторів, що впливають на нього. Даний метод може бути використаний лише на попередній стадії планування (коли плани операційної діяльності підприємства ще не сформовані) і тільки на відносно короткий прогнозний період (місяць, квартал) [26].

Нормативний метод. Умовою застосування метода є наявність на підприємстві відповідної нормативної бази. Зазвичай використовуються такі нормативи:

- норма прибутку на власний капітал (якщо такий норматив на підприємстві не розроблений, його мінімальним аналогом може виступати середня норма депозитного відсотка на грошовому ринку).

- норма прибутку на операційні активи. Ця норма може бути виражена як валовим, так і чистим операційним прибутком.

- норма прибутку на одиницю реалізованої продукції (якщо такий норматив на підприємстві не розроблений, його аналогом може виступати середньогалузева норма прибутку на одиницю реалізованої продукції в останньому передплановому періоді).

Нормативний метод планового розрахунку суми операційного прибутку одержав певне розповсюдження в процесі її визначення для новостворених підприємств. Його недоліком є те, що він не пов'язаний з іншими показниками операційної діяльності (виробничою програмою, операційними витратами, податковими платежами), внаслідок чого також не може бути використаний у різноманітних розрахунках суми прибутку.

Метод «CVP» дозволяє визначати всі види операційного прибутку при наявності тої ж інформації, що використовується при застосуванні методу прямого розрахунку. Планові розрахунки ведуться в такій послідовності: на першому етапі визначається точка беззбитковості реалізації продукції в плановому періоді, далі визначається планова сума валового операційного прибутку, планова сума маржинального операційного прибутку та планова сума чистого операційного прибутку. На основі отриманих планових значень будується графічне зображення методу «CVP», яке дозволяє використати цей метод як імітаційну модель багатоваріантних розрахунків з розкладом і варіюванням окремих показників. У процесі імітаційного моделювання операційного прибутку можуть бути розглянуті всі прогнозні варіанти операційної діяльності підприємства - від вкрай песимістичних до вкрай оптимістичних [16, с. 159].

Метод цільового формування прибутку дозволяє забезпечити тісний взаємозв'язок його планових показників зі стратегічними цілями управління прибутком в плановому періоді. Основою цього методу розрахунку є попереднє визначення потреби у власних фінансових ресурсах, що формуються за рахунок чистого операційного прибутку підприємства. Розрахунок ведеться по кожному елементу цієї потреби та охоплює як капіталізовану їхню частину, так і частину що споживається. Сумарна потреба в засобах, що формуються за рахунок чистого операційного прибутку, являє собою цільову його суму. На основі цільової суми чистого операційного прибутку визначаються цільові суми відповідно валового та маржинального операційного прибутку. Особлива роль цього методу розрахунку полягає в тому, що отримані на його основі показники операційного прибутку розглядаються як найважливіші цільові орієнтири розвитку всієї операційної діяльності підприємства та являються базовими елементами планування інших найважливіших економічних показників цієї діяльності - суми чистого операційного доходу, обсягу реалізації продукції. Іншими словами, задачі планування стратегічного розвитку операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді через цільову суму чистого операційного прибутку одержують своє відбиття у всій системі основних планових показників [35, с. 316].

Метод факторного моделювання прибутку є найбільш складним, тому що вимагає здійснення великих аналітичних і прогнозних розрахунків. Спочатку визначається система основних факторів, що мають прямий логічний взаємозв'язок з формуванням показника чистого операційного прибутку підприємства. Далі аналізується ступінь впливу окремих факторів на формування чистого операційного прибутку даного підприємства та виконується їхнє ранжування по цьому показнику. На наступному етапі відбираються фактори, що мають найбільший вплив на суму планового обсягу чистого операційного прибутку, і з урахуванням ступеня їхнього впливу будується багатофакторна модель регресії та прогнозується зміна факторів, включених у модель регресії, у плановому періоді. Прогнозована зміна кожного фактора відображається відповідними кількісними показниками. Шляхом підстановки прогнозованих значень факторів у модель регресії одержують прогнозований показник чистого операційного прибутку. Використання методу дозволяє здійснювати різноманітні планові розрахунки суми операційного прибутку шляхом послідовної зміни заданих значень окремих факторів.

Провівши аналіз методів планування прибутку потрібно зазначити, що лише метод факторного моделювання дасть змогу ефективно спрогнозувати обсяг досліджуваного показника. Це твердження базується на основі впливу випадкових величин та процесів на прибуток (попит на продукцію чи вплив реклами на прибуток). Тому доцільно користуватися саме цим методом, хоча він дійсно складний у використанні, потрібно робити вибір: чи якість результату застосування методу, чи простота його при розрахунках.

Висновки по розділу 1

1. Планування фінансових результатів підприємства - специфічна сфера управління. На всіх етапах історичного розвитку воно потребувало особливих підходів щодо свого здійснення. Фінансовий результат – це виражений у грошовій формі економічний підсумок господарської діяльності підприємства в цілому, а також його окремих структурних підрозділів. Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування є однією з функцій управління, тому планування фінансових результатів це функція управління фінансами. планування фінансових результатів — це науковий процес обґрунтування на певний період руху фінансових результатів підприємства і відповідних фінансових відносин.

2. Планування фінансових результатів підприємства – це складний процес, що включає в себе ряд етапів. Планування прибутку є проце­сом розробки системи заходів щодо забезпе­чення його формування в необхідному обсязі й ефективного використання відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньо­му періоді. Етапи процесу планування прибутку включають: формування вихідної інформації; визначення найважливіших показників діяльності (фінансових, техніко-економічних); аналіз отриманої інформації; встановлення резервів; врахування зовнішніх умов, що впливають на техніку і технологію, організацію виробництва; розрахунок прибутку.

3. В умовах невизначеності економіки процес планування є складним і багатогранним, він включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників за попередній період, що передував плановому. Процес досягнення максимальної узгодженості з кількісними й якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних і позареалізаційних витрат і збитків має велике значення.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ТОВ "УКРСВІТ 2008"

2.1. Загальна характеристика ТОВ "УКРСВІТ 2008"

Будівництво завжди було і залишається однією із найважливіших ланок економіки України. Сьогодні будівельні організації України проявляють інтерес і здійснюють перші кроки щодо стратегічного планування. Однією з проблем прийняття управлінських рішень є неможливість передбачити всі можливі події в майбутньому. Головна причина цього-неможливість багатьох організацій адаптуватися до ринкових умов. Тому сьогодні дуже гостро виникла проблема управління фінансами підприємств, які перебувають у кризовому або передкризовому стані. ТОВ "УКРСВІТ 2008" створене у 2008 р. Основною діяльністю є будівництво будівель. Юридична адреса: 79044, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 5в. Директор ТОВ "УКРСВІТ - М.В. Яблонський. Товариство здійснює свою діяльність у відповідності до вимог актів чинного законодавства України та Статуту. Товариство має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в національній та іноземних валютах в установах банків. Організаційна структура управління підприємством – це сукупність взаємопов’язаних елементів, які функціонують та розвиваються як єдине ціле. Управління Товариством здійснюють його органи: збори учасників товариства; голова товариства; директор товариства.

Будівництво – це багатофункціональна система з великою кількістю зв’язків і залежностей, що є самостійною галуззю народного господарства і охоплює нове будівництво, реконструкцію, ремонт і реставрацію будівель і споруд. Основне завдання будівництва – створення і поновлення основних фондів народного господарства, що призначаються для розвитку громадського виробництва та вирішення національних проблем. Основні фонди, або засоби праці, складають головну частину національного багатства країни. До них в першу чергу відносяться виробничі будинки і споруди, а разом з житловими масивами вони формують середовище у якому живе людина.