30.Полезахисні лісосмуги на незрошувальних землях. Розміщення, конструкції, підбір порід.

Полезахисні смуги створюють на с/г землях для:затримки і рівномірного роз приділення снігу на полях;підвищення вологості грунтів;зменшення випаровування вологи;попередження ерозії грунтів;покращення мікроклімату;захисту с/г культур від засух, суховіїв;підвищення врожайності полів.Розміщення.Смуги створюють в районах зі слабким проявом водної ерозії, тобто з невеликим нахилом до 1,5-2⁰. Їх закладають в двох взаємно перпендикулярних напрямках. Основні (поздовжні) розміщують перпендикулярно переважаючим вітрам. Допускаються відхилення до 30% від потрібного розміщення. Допоміжні (поперечні) смуги створюють перпендикулярно до основних. При такому розміщенні поперечні і поздовжні смуги ділять с/г землі на прямокутники.При цьому поздовжні смуги повинні співпадати з довшими сторонами полів або займати паралельне до них положення.

Віддаль між основними смугами приймається 25-30 висот насадження в 25-30 р.

Наприклад:На Поліссі і в Лісостепу на піщаних і супіщаних грунтах віддаль між основними смугами не повинна перевищувати 350-400 м, на суглинистих – 600-700 м. В Степу на чорноземах ця віддаль складає 450-500 м, на каштанових грунтах -300-400 м.Відстань між допоміжними смугами не повинна перевищувати 2 км, а на піщаних і супіщаних грунтах – 1 км.

(Таке розміщення смуг знижує швидкість вітру на 30-40%, випаровування води – на 20-30%, знижує дефіцит вологості повітря – на 5-10%, допомагає в боротьбі з пиловими бурями і підвищує врожайність с/г культур.

Конструкції, підбір порід.При проектуванні полезахисних смуг важливо правильно визначити конструкцію і підібрати асортимент порід.

В Лісостепу і Степу на чорноземах п/з смуги повинні бути продувної конструкції. В районі Криму і Півдня України на каштанових грунтах- рекомендовані ажурні конструкції лісосмуг.Смуги створюють чисті і змішані, в основному 2-3-4-рядні, шириною не більше 15 м. Для проїзду транспорту на стику головних і допоміжних смуг залишають розриви 20-30 м.В якості головних порід використовують: гледичію, горіх грецький, дуб черешчатий і червоний, березу повислу, тополю, акацію білу, сосну звичайну і кримську.В якості супутніх- клени, липу, горобину, черешню, яблуню, грушу, лох вузьколистий.Смуги створюють сіянцями, саджанцями, живцями чи посівом насіння.Віддаль між рядами приймають на чорноземах 2,5-3 м, на каштанових -3-4 м, на пісках – 3 м.

Віддаль в ряду при використанні сіянців на всіх грунтах, крім каштанових – 0,7-1 м, на каштанових – 1 м.

31. Осушення лісових земель. Елементи осушувальної системи, їх розміщення на місцевості.

Певну частину землі України займають заболочені землі і землі з надмірним перезволоженням, що знижує щорічний приріст деревини і є перешкодою для розвитку л/г і проведення лісозаготівельних робіт. Експлуатація таких лісів ускладнюється не тільки низькими запасами і малоцінністю отриманої деревини, але й важкими умовами заготівлі і вивозки деревини.

Тому, щоб підвищити ефективність використання заболочених і надмірно зволожених земель проводять лісоосушувальну меліорацію. Лісоосушувальна меліорація – це відведення надлишку води від коре непоглинаючого шару заболочених земель по штучно створених водостоках (каналах, дренах, борознах, щілинах…), створення зони аерації і покращення водного, термічного і поживного режимів осушувальних земель.В результаті створення зони аерації закислі процеси ґрунтоутворення переходять в окисні, в результаті чого раніше недоступні запаси поживних речовин перетворюються в доступні і засвоюються деревною рослинністю.Лісо осушувальна меліорація дозволяє:

підвищити продуктивність насаджень на 2-4 класи бонітету;

забезпечити оптимальні умови для природного відновлення і створення лісових культур, що гарантує вирощування бажаних господарсько-цінних насаджень;

одночасно полегшуються і спрощуються роботи по заготівлі і транспортуванні деревини;

в лісопарках і зелених зонах міст осушення земель дозволяє покращити санітарно-гігієнічні і естетичні властивості лісу, які позитивно впливають на покращення оточуючого середовища і створюють гарні умови для відпочинку людей.

Осушувальна система складається з водоприймача (річка, озеро), провідної системи (магістральні канали і транспортуючі збирачі), збірної сітки, яка представляє сітку канав-осушувачів для збору надлишків води з території і відводу в транспортуючі збирачі.

Магістральні канали повинні пройти по самих низьких місцях входженням в водоприймач (за течією річки) під кутом 45-60⁰.

Збірні канали – з входженням в магістральні під кутом 60-80⁰.

Осушувачі рівномірно розміщують по всій території на певній віддалі і з входом в збірні під кутом 45-90⁰.Для кращого перехоплення і стоку води осушувальні канави розміщають під гострим кутом до горизонталей. Довжина осушувача повинна бути не більше 1500м, віддаль між осушувачів залежить від багатьох факторів (віл л/р зони; типу боліт: верхового, перехідного, низового; типу лісу; підстилаючої породи; нахилу поверхні), коливається в межах від 100 до 340 м в лісовій зоні.