15. Навести особливості лікарсько-фізкультурних консультацій та рекомендацій щодо методики оздоровчих тренувань.

Многие обращаются по вопросу выбора видов спорта, методов закаливания организма; лица с отклонениями в состоянии физического развития и здоровья обращаются к врачу за советом о возможности использования средств физкультуры для исправления замеченных недостатков и отклонений. За советом к врачу часто обращаются преподаватели физкультуры, тренеры. Такие консультации для преподавателей физкультуры, не дожидаясь их прихода, периодически должен организовывать сам врач. В квалифицированной консультации врача нуждаются девушки и женщины, занимающиеся физкультурой и спортом. В этой области особенно широкое поле деятельности у врачей-педиатров, приходят родители с грудными детьми за советом по поводу занятий гимнастикой. Известно, что применение специальной гимнастики и массажа как средства профилактики у грудных детей находит широкое распространение в домашних условиях , обращаются к врачу по вопросам исправления сколиозов, плоскостопия, а также по другим вопросам лечебной физкультуры. Особенно большое значение врачебно-физкультурная консультация имеет для правильной постановки спортивной работы. К врачу обращаются за советом и тренеры, и спортсмены. Такие советы очень часто превращаются в подробную консультацию о методах тренировки, самоконтроле, гигиене, по разнообразным вопросам физиологии физических упражнений и спорта. Врачебные консультации помогают росту спортивного мастерства, правильной постановке физического воспитания. Формы врачебно-физкультурной консультации могут быть самыми разнообразными: ответы на вопросы и советы спортсменам во время медицинских осмотров, специально организованные консультативные приемы во врачебном кабинете, консультация тренерам и спортсменам во время посещения спортивных занятий, развернутая консультация в виде бесед, ответов на вопросы отдельным группам физкультурников.

«Теорія та методика фізичного виховання»

1. Визначення поняття теорія і методика фізичного виховання як наукової дисципліни.

Теорія фізичного виховання є складовою частиною педагогічних наук. Вона вивчає фізичне виховання як феномен соціального життя, його мету і завдання на різних етапах розвитку суспільства, його кореляції з Іншими науками, способи, методи та форми організації спортивної практики. Теорія фізичного виховання пояснює шляхи розвитку та передбачає тенденції еволюції фізичного виховання як суспільного явища, обґрунтовуючи свої педагогічні положення соціальними, психологічними і біологічними закономірностями. Практика фізичного виховання могла б існувати і без теорії. Але поява теорії сприяла бурхливому росту фізичних та духовних можливостей людини, підвищенню її соціальної активності. Про це свідчить хоча б динаміка результатів спортивних змагань за програмою Олімпійських ігор та особисті успіхи багатьох колишніх спортсменів у політичній, соціальній та економічній діяльності.

2. Визначити методи контролю у фізичному вихованні. Контроль

Засвоєння програми фізичного виховання у вищому закладі освіти припускає систему контрольних заходів, що включає оперативний, поточний, підсумковий контроль і підсумкову атестацію.

Головна ціль цих заходів — оптимізувати процес фізичного виховання, домогтися його максимальної результативності. Оперативний контроль забезпечує інформацію про хід виконання студентами окремих видів навчальної роботи:

• відношення студентів до запропонованої програми занять;

• засвоюваності програмного матеріалу;

• ступеня адекватності і прийнятності навчальних навантажень;

• вихідному рівні підготовленості студентів до оволодіння програмним матеріалом та інше.