13. Навести особливості розвитку старіння та психосоматичних патологій у жінок та чоловіків похилого віку.

Період старості називають геронтогенезом, починається вона із 60 років і триває до смерті. Міжнародна класифікація геронтогенезу:

- похилий вік (для чоловіків 60-74 роки, для жінок 55-74 роки);

- старечий вік (75-90 років);

- вік довгожительства (90 років і старші).

Людина помітно втрачає фізичну силу, енергійність, погіршуються її здоров'я та психофізіологічні показники. Знижується функціонування судинної та імунної систем. Шкіра стає твердішою, чутливішою до подразнень. Про початок старіння свідчать припинення трудової діяльності, обмеження системи соціальних відносин. У деяких сім'ях набуває вищої значущості сімейне життя, особливо якщо чоловік працює, а дружина вже на пенсії. Припинення роботи теж сприймається позитивно. Однак частина старих людей опиняється перед проблемою залежності від інших.

Фізіологічні зміни, що протікають в тілі людини із віком, перш за все полягають в зниженні біологічних функцій і здатності пристосувати до метаболічного стрессу, вони зазвичай супроводжуються психологічними і поведінковими змінами і погіршення загального стану здоров’я, більшою уразливістю до хвороб. хвороби похилого віку наприклад пневмонії. Робота багатьох органів серце, нирки, мозок та легені, знижують ефективність своєї роботи. Частина цього зниження є результатом втрати клітин цих органів та зниження можливостей їх відновлення у надзвичайних випадках. клітини не завжди в змозі виконувати ті ж функції, процес старіння відбувається на всіх рівнях.

Психосоматичны змыни Найпомітніші зміни в роботі мозку під час старіння полягають в погіршенні короткострокової пам'яті і збільшенні часу реакції. Обидва з цих факторів обмежують можливості для нормального існування у суспільстві і є об'єктом великого числа досліджень. Проте, якщо літня людина отримує більше часу для вирішення певної задачі, що не використовує великої кількості сучасних знань, старі люди лише незначно поступаються молодим. У задачах, що пов'язані із словниковим запасом, загальними знаннями та діяльністю, до якої людина звикла, зменшення продуктивності з віком майже непомітно.

класично вважається зменшення рівня сучасних знань, пов'язане із погіршенням можливостей до навчання. старі люди прагнуть бути обережнішими і жорсткішими в поведінці та зменшують рівень соціальних контактів. Але ця картина поведінки може бути результатом впливу суспільства та соціальних установ замість власне старіння. Багато людей, що «старіють успішно», прикладають свідомі зусилля для підтримання розумової активності безперервним навчанням і розширенням соціальних контактів з людьми молодшої вікової групи.

14. Оцінити адаптаційні реакції організму та функціональні дослідження в оздоровчих тренуваннях.  процес пристосування організму до зовнішнього середовища або змін, що відбуваються в самому організмі.  У спортивному тренуванні виділяють два типи адаптації - строкову (не стабільну) і довгострокову. Прикладом нетренованого і тренованого на виконання одноразової фізичного навантаження. Відразу після початку роботи спостерігаються різкі зрушення в діяльності функціональних систем і механізмів, Прикладом термінової адаптації може служити також перерозподіл кровотоку при фізичних навантаженнях. строкові адаптаційні реакцій зумовлені величиною подразника, ступенем тренованості спортсмена, здатністю його функціональних систем до ефективного відновлення та в цілому досить минущі. після короткочасних вправ функціональні показники можуть нормалізуватися за кілька десятків секунд, а після бігу на марафонську дистанцію - за 9-12 днів.  У строкових адаптаційних реакціях можна виділити три стадії.  Перша стадія пов'язана з активізацією діяльності різних компонентів функціональної системи, що забезпечує виконання заданої роботи. Це проявляється в різкому збільшенні частоти серцевих скорочень (ЧСС), вентиляції легень, споживання О2, накопичення лактату в крові і т. д.  Друга стадія настає, коли діяльність функціональної системи протікає при стабільних характеристики основних параметрів її забезпечення, в так званому стійкому стані.  Перехід в третю стадію характеризується порушенням балансу між запитом і його результатом через стомлення нервових центрів, що забезпечують регуляцію рухів і діяльність внутрішніх органів, вичерпанням вуглеводних ресурсів організму. частий перехід в третю стадію термінової адаптації, несприятливо позначитися на темпах формування довготривалої адаптації, а також призвести до негативних змін у стані різних органів.  Інтенсивні фізичні навантаження можуть за короткий час привести до значного підвищення функціональних можливостей різних органів і систем організму. Так, за допомогою спеціального тренування можна збільшити обсяг м'язової маси, обсяг серцевого мяза Формування довгострокової адаптації проходить чотири стадії.  Перша стадія пов'язана з систематичною мобілізацією функціональних ресурсів організму спортсмена в процесі виконання тренувальних програм з метою стимуляції механізмів довготривалої адаптації на основі багаторазово повторюваного термінової адаптації.  У другій стадії, інтенсивно протікають структурні та функціональні перетворення в органах і тканинах відповідної функціональної системи. У кінці цієї стадії відбувається необхідна гіпертрофія органів, злагодженість функціонування різних ланок і механізмів, що забезпечують ефективну діяльність.  Третю стадію виражається в наявності необхідного резерву для забезпечення нового рівня функціонування системи, в стабільності функціональних структур, тісного взаємозв'язку регуляторних і виконавчих органів.  Четверта стадія настає при надмірно напруженому тренуванні, неповноцінному харчуванні та відновленні, недостатньому відпочинку, характеризується зношуванням окремих компонентів функціональної системи і виражається найчастіше в порушенні процесу оновлення структур, загибелі окремих клітин і заміщення їх сполучною тканиною, що в кінцевому рахунку призводить до більш-менш вираженою функціональної недостатності.  Природно, що раціонально побудований тренувальний процес передбачає перші три стадії адаптації. Вони можуть належати до різних компонентів структури підготовленості спортсмена та змагальної діяльності в цілому.