Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГОСС.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
219.13 Кб
Скачать

14. Навести характер функціональних змін в організмі в процесі загального адаптаційного синдрому.

Н. Selye, 1936) - совокупность неспецифических изменений в деятельности организма (реакция защиты), вызванных воздействием внешних патогенных раздражителей (стрессоров) и направленных на поддержание состояния физического и психического гомеостаза. Является клиническим проявлением стрессреакции. Различают три стадии адаптационного синдрома:  - стадия тревоги: мобилизации компенсаторных возможностей организма с целью восстановления нарушенного гомеостаза;  - стадия сопротивления (стабилизации), резистентности: формирование определенного гомеостаза (иногда путем патологического функционирования) в условиях продолжающегося воздействия стрессоров;  - стадия истощения адаптационных возможностей (дистресса): преодоление воздействия стрессоров и сохранение гомеостаза путем использования всех адаптационных возможностей организма; при их истощении организм переходит к патологическому функционированию (в частности, это может привести к возникновению психотических расстройств); полное истощение адаптационных возможностей приводит к гибели организма.  Формирование суицидального поведения при адаптационном синдроме, в ситуации суицидогенного конфликта, обусловлено нарушением адаптационных возможностей человека (переходом на более низкий уровень адаптации). Суицидальная активность может встречаться в любой его стадии, однако наибольшую суицидальную опасность представляют стадии тревоги и истощения. 

15. Охарактеризувати зовнішні прояви і вегетативні реакції при змінах

психофізіологічних та психоемоційних станів людини.

Психофізіологічний стан розуміється як цілісна реакція особистості на зовнішні та внутрішні стимули, спрямована на досягнення корисного результату (Є.П. Ільїн); чи система психофізіологічних та психічних функцій, що визначають продуктивність професійної діяльності і працездатність людини на даному відрізку часу (Л.Г. Дика).

В умовах нормального функціонування організму відносна рівновага вегетативної системи є однією з умов для гарного самопочуття людини. В залежності від знаку емоційної реакції вегетативні порушення мають різну спрямованість і різний прояв у кардіореспіраторній, травній та інших системах. Так, емоція люті частіше усього проявляється симпатоадреналовими ефектами, емоція страху - парасимпатичними ефектами в шлунково-кишковому тракті. У цих відповідях прослідковується визначена специфічність психовегетативних співвідношень, хоча це не є правилом. Безсумнівним є лише те, що в одного і того ж самого суб'єкта реакції на стресові ситуації більшою мірою однозначні і психічні процеси супроводжуються різнонаправленими чи комбінованими вегетативними проявами. У цих ситуаціях за цілком зрозумілими причинами переважають симпатичні вегетативні ефекти.

«Реабілітаційні технології»

1. Розкрити поняття, загальні принципи фізичної реабілітації.

Фізи́чна реабіліта́ція— це застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних факторів у комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих, це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій, або, оптимальна реалізація фізичного, психічного і соціального потенціалу інваліда, найбільш адекватна інтеграція його у суспільство.

Принципи фізичної реабілітації:

  1. Ранній початок реабілітаційних заходів. Це допомагає швидше відновити функції організму, попередити ускладнення і у випадку розвитку інвалідності — боротися з нею на перших етапах лікування;

  2. Безперервність реабілітаційних заходів. Цей принцип є основою ефективності реабілітації, тому що є запорукою скорочення часу на лікування, зниження інвалідності і витрат на відновне лікування;

  3. Етапність реабілітаційних заходів.

  4. Комплексність реабілітаційних заходів.

  5. Індивідуальність реабілітаційних заходів. з урахуванням загального стану, особливостей перебігу хвороби, вихідного рівня фізичного стану, особистості хворого, віку, статі, професії тощо.

  6. Необхідність реабілітації у колективі.

  7. Повернення хворого чи інваліда до активної праці.

Засоби фізичної реабілітації Засобами фізичної реабілітації вважають масаж, лікувальну фізичну культуру, фізіотерапію, механотерапію тощо.