12.Розкрити особливості седаптації серцево-судинної системи спортсменів до фізичних навантажень.

Адаптація організму під час м'язової роботи в першу чергу спрямована на забезпечення відповідної сталості внутрішнього середовища - гомеостазу. Яскравим прикладом адаптації теплорегуляційних механізмів є те, що різко підвищується віддача тепла шляхом випаровування і зменшується виведення води через нирки. Біологічна цінність цього механізму характеризується збільшенням припливу крові до працюючих м'язів і шкіри. Інтенсивна м'язова робота призводить до підвищення концентрації водневих іонів, оскільки під час її виконання в кров надходять кислі продукти (наприклад молочна кислота) і зміщують реакцію крові в кислу сторону. Під впливом систематичних тренувань в організмі посилюються функції буферних систем, які перешкоджають зрушенням активної реакції крові в кислу сторону. Буферні системи створюють лужний резерв, який у адаптованих людей до м'язової роботи вищий на 10-15%, ніж у тих, які не займаються. Для добре тренованих, концентрація глюкози в крові може зменшуватись до 50 мг% і навіть нижче. Одним з проявів адаптації є підвищення захисних функцій крові. Під час напруженої і тривалої роботи виникає міогенний лейкоцитоз. Кількість лейкоцитів, може зростати в 6-8 разів. збільшується також і число тромбоцитів. Зміна частоти серцевих скорочень є одним із фізіологічних механізмів, що забезпечує адаптацію кровообігу до м'язової роботи, а також прискорюються частота серцевих скорочень і їхня сила. Завдяки цьому і проходить більш повне вигнання крові з серця.Збільшення хвилинного об'єму, при меншому загальному периферійному опорові судин, до тканин припливає більше крові, в них посилюються обмінні процеси, а це призводить до підвищення працездатності організму.

13. Охарактеризувати негативні наслідки нераціональних методів спортивних тренувань (перенапруження, перетренування, перевтома).

Перевтома буває трьох ступенів. Перша ступінь виявляється поганим сном з частими нічними пробудженнями і відсутністю сил вранці. Це стан погіршується за будь-яких психічних і фізичних навантаженнях. Друга ступінь виявляється патологічними змінами у всіх органах, різкою стомлюваністю, неможливістю чітко виконувати роботу, тяжкими відчуттями в серці, млявістю, сонливістю і посилюванням всіх симптомів першого ступеня. З’являється температура від перевтоми, порушується нормальний обмін речовин, знижується концентрація цукру в крові і вагу. Вигляд у людини ставиться хворим з блідою, шкіра синюшного кольору губами і нігтями. Під очима з’являється синява. При третього ступеня перевтоми стан людини посилюється з появою підвищеної збудливості і порушенням роботи всіх органів. Він відчуває себе постійно втомленим і слабким, не може спати вночі, а вдень, навпаки, хоче спати. Якщо не зайнятися терміновим лікуванням, такий стан надовго виб’є хворого з нормального ритму життя і спровокує нервова перевтома з патологіями і м’язової втомою.

14. Розкрити вплив вогнищ хронічної інфекції організму спортсменів і

пояснити механізми їх дії.

вогнище хронічної інфекції це джерело інтоксикації і сенсибілізації організму. Вогнища хронічної інфекції можуть виникати практично у всіх органах людини, де є сприятливі умови для існування інфекційного агента,- у вухах (отити), лобових і верхньощелепних порожнинах (синусити та гайморити), в бронхах (бронхіти), в придатках матки. Наявність всіх цих вогнищ хронічної інфекції, може себе ніяк суб'єктивно не виявляти, та можуть бути причиною різних, дуже важких захворювань. Локалізуючись в певному місці, вогнища хронічної інфекці всього організму, який змушений весь час нейтралізувати витікаючу з них інтоксикацію, використовуючи свої захисні сили. під дією тих чи інших несприятливих впливів захисні сили організму слабшають, наприклад, при перевтомі, охолодженні, недоїданні, тяжкої хвороби. Для спортивної медицини особливе значення має те, що осередки хронічної інфекції, які не проявляють себе в спокої і при звичайному фізичному навантаженні, надають негативний вплив на організм при інтенсивних фізичних навантаженнях. Що відбувається при таких навантаженнях посилення кровообігу сприяє вимиванню інфекції в кров, і тоді уражаються найбільш інтенсивно працюючі органи, насамперед серце. Шляхи патологічного впливу хронічного інфекційного вогнища на організм, їх чотири. Рефлекторний (у відповідній області ЦНС вогнище застійного збудження - домінанту. Внаслідок цьоговиникають патологічні функціональні зрушення в різних системах і органах.), токсемический(з вогнища хронічної інфекції відбувається всмоктування токсичних речовин,бактеріальних токсинів продуктів білкового розпаду тканини), бактеріальний(прорив самої інфекції в кров і створюються,«бактеріальні зливи»уражаються при цьому серце і суглоби) і Можливість виникнення бактеріального колапсу, навіть при звичному навантаженні приводить до смерті15. Пояснити основні принципи і вимоги до занять спортом і оздоровчою

фізичною культурою дітей та осіб похилого віку.

Найважливішими особливостями дитячого організму є висока інтенсивність процесів обміну, безперервний ріст та розвиток функціональних систем. Ці процеси регулюються ЦНС. Причому процеси збудження переважають над процесами гальмування. Це призводить до швидкої стомлюваності,підвищеного збудження, короткочасності періоду активної уваги. Гігієнічні заходи у цей період спрямовують на: охорону дітей від шкідливого впливу зовнішніх чинників; створення сприятливого психічного

мікроклімату; достатню рухову активність; раціональне харчування.

Для осіб похилого віку У різних органах І фізіологічних системах організму відбуваються патологічні зміни Спочатку уповільнюються процеси обміну речовин І зокрема окислювальні, що спричинює зниження активності тканинних ферментів та біохімічних реакцій у клітинах організму. Основне це—фізичні вправи оздоровчого характеру, дозування та інтенсивність навантажень —відповідати віку, стану здоров'я та фізичній підготовленості. Щоб забезпечити правильне дозування фізичного навантаження, осіб середнього та похилого віку поділяють на спеціальні медичні групи. Першу группу складають практично здорові особи, які мають задовільну фізичну підготовленість; другу—особи, які мають відхилення у стані здоров'я і фізично мало підготовлені; третю—особи з низькою адаптацією до фізичних навантажень і значними порушеннями здоров'я.