28.Гурткові заняття з трудового навчання, їх характеристика.

Залежно від змісту роботи і поставленої мети розрізняють три основні типи гуртків, що ґрунтуються на трудовому на­вчанні: предметні, позалредметні і гуртки курси.

Предметні гуртки - це різноманітні гуртки, які мають своїм завданням поглибити знання і головним чином уміння, набуті учнями в процесі трудового навчання. Так, на базі навчальних майстерень створюються гуртки швейні, кулінарні, столярні, слюсарні, токарні, електромонтажні та ін. У цих гуртках учні виконують складніші роботи, ніж їм доводилося виконувати на уроках. У старших класах гуртки можуть бути різноманітні: автомобільної справи, радіо- і електротехніки, моделювання одягу таін.

Добре зарекомендували себе на практиці так звані фізико-технічні гуртки, які ґрунтуються на знаннях і вміннях учнів з фі­зики і трудового навчання. Тут учні виготовляють різноманітні фізичні прилади або їхні моделі, використовуючи свої вміння з обробки матеріалів, знання з конструювання та ін.

Предметні гуртки, якщо ними керує один учитель, інколи об'єднуються і входять до одного гуртка як секції. Наприклад, гурток з обробки матеріалів може мати секції з слюсарної, столярної справи, з обробки матеріалів на верстатах та ін. Між секціями встановлюються творчі виробничі зв'язки, завдяки чому робота стає цікавою. Такими об'єднаними гуртками зручні­ше керувати. Створюються умови для ознайомлення учнів з принципом кооперування в промисловості.

Позапредметні гуртки стоять поза навчальними предметами, хоч і спираються на них. Нахили учнів дуже різноманітні, їх неможливо охопити шкільними навчальними предметами. Дуже часто учні виявляють бажання займатися такою діяльніс­тю, яка не зв'язана безпосередньо з будь-яким навчальним предметом, хоч і тяжіє до одного з них. Якщо говорити про тру­дове навчання, то можна назвати авто-і судно моделювання та інші види діяльності, які мають відмінну від трудового на­вчання специфіку. При виготовленні моделей літаків, пароплавів та ін. учні звичайно використовують знання і вміння, набуті в процесі трудового навчання; проте поряд з цим їм доводиться набувати нових знань і вмінь. Спеціальну підготовку повинен мати керівник гуртка. Вчитель праці не може взяти на себе такі обов'язки без додаткової підготовки.

Гуртки-курси, де учні набувають певної професії, займають особливе місце в позакласній роботі.

Відомо, що тепер у школах, де для цього є певні умови, проводиться допрофесійне навчання. Незважаючи на це гуртки-курси не втрачають свого значення. Це пояснюється двома основними причинами. В умовах сучасного виробництва виникає потреба в підготовці спеціалістів широкого профілю. Потреба в підготовці спеціалістів широкого профілю є об'єктивною, тому вона позначається і на процесі навчання, Наприклад, працюючи на верстатах, учні зустрічаються з тим, що машини дово­диться ремонтувати. Під час ремонту вони залишаються без роботи. Це наштовхує їх на думку, що верстатникові непогано оволодіти основами слюсарної справи, щоб допомогти кваліфікованим спеціалістам виконувати ремонт. Деякі учні, які ово­лодівають професією верстатника, охоче відвідують гуртки-курси, де вивчають ремонтну справу. Це перша причина того, що поряд з допрофесійною підготовкою в школі організовуються гуртки-курси. Друга полягає в тому, що на професійну підготов­ку в школі відводиться дуже мало часу. Учням присвоюють найнижчі кваліфікаційні розряди. Декого це не задовольняє. Вони прагнуть набути більш ґрунтовних знань і вмінь, і для цього відвідують заняття в гуртках-курсах.

Велике значення для успішної діяльності гуртків має вибір об'єктивів роботи для учнів. Як було вже зазначено, з одного боку, роботу в гуртках треба будувати з урахуванням нахилів учнів, а з другого - учні не завжди вміють правильно оцінити свої сили. Тут виникає суперечність, яку вчителеві доводиться усувати тактовним спрямуванням бажань учнів.

Об'єкти роботи можуть бути різноманітними. .У зв'язку з цим ускладнюється методичне керівництво діяльністю учнів з бо­ку вчителя, бо одночасно виконується різна за змістом робота, а отже, виникає потреба в індивідуальній або груповій консу­льтації. Тому в гуртковій роботі доводиться застосовувати різні форми інструктування: фронтальну, групову, індивідуаль­ну.

Під час фронтального інструктування розглядають, наприклад, питання, пов'язані з принципом дії виготовлення моде­лей. При цьому з'ясовують, які закономірності фізики, хімії або інших природничих наук тут використовуються. До розв'язан­ня таких питань доцільно залучати всіх учнів, бо вони закріплюють свої знання з основ наук, навчаються виявляти наукові основи технічних об'єктів і процесів.

Групове інструктування проводять з учнями, які виготовляють спільно один об'єкт (або однакові об'єкти). Тут можна розглядати питання, пов'язані з конструюванням і технологією виготовлення конкретних виробів, розглядати й обговорювати пропозиції учнів.

Індивідуальне інструктування застосовують тоді, коли його потребують окремі учні. Наприклад, учень неправильно ви­конує трудовий прийом, не вміє застосувати певних знань на практиці, причому це характерно саме для одного учня, а не для всіх гуртківців.

Матеріальною базою для гуртків, пов'язаних з трудовим навчанням, найчастіше є навчальні майстерні і кабінети трудово­го навчання старшокласників. Проте інколи, особливо для роботи гуртків-курсів, використовують виробничу базу. Досить часто при цьому гуртками керують виробничники з числа батьків. Треба зазначити, що підбір керівників для гуртків з трудо­вого навчання становить певну проблему. Бажаючих працювати в гуртках виявляється, як правило, досить багато. Крім того, бажання учнів різноманітні. Тому вчителі праці фізично неспроможні охопити всіх і не мають достатньої підготовки для цього. Керівники шкіл, учителі праці звертаються до батьків, до підприємств-шефів за допомогою. Досвід показує, що в тих школах, де позакласній роботі приділяють достатню увагу, проблема підбору керівників гуртків розв'язується позитивно.

У роботі гуртків здійснюється самоуправління учнів. Гуртківці обирають старост гуртка і старост секцій, редакційну коле­гію стінної газети.

Роботу гуртків розраховують на відносно довгий період (рік і більше) у незмінному стані. Тому її наперед планують