9. Поняття, зміст, види та строки трудового договору

Трудовий договір – це угода між працівником з одного боку і роботодавцем з іншого, згідно з якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір необхідно відмежовувати від подібних цивільно-правових договорів, наприклад договорів підряду, виконання робіт, надання послуг тощо. Характерними ознаками трудового договору, що відрізняють його від цивільно-правових договорів, є:

• участь працівника у діяльності організації-роботодавця особистою працею;

• періодичне виконання роботи певного роду;

• підпорядкування працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку організації-роботодавця;

• оплата праці у заздалегідь визначеному розмірі не нижче мінімального рівня, встановленого законодавством.

Сторонами трудового договору є працівник та роботодавець (часто у раніше прийнятих актах законодавства замість терміна “роботодавець” використовується термін “власник або уповноважений ним орган”).

Роботодавцем може бути як юридична, так і фізична особа.

Працівником може бути лише фізична особа – як громадянин України, так і іноземець чи особа без громадянства. 

Обов’язкові (основні) умови повинні міститися в кожному трудовому договорі. До таких умов відносять:

• місце роботи, тобто структурний підрозділ організації-роботодавця, в якому має працювати працівник;

• трудові функції, посада, напрям діяльності працівника;

• час початку роботи, а в строковому трудовому договорі – і час її закінчення

• заробітна плата.

• Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, хоча інколи на практиці має місце укладення трудового договору і в усній формі.

10. Зміна умов трудового договору: переміщення, переведення, зміна істотних умов праці.

три види змін включає такі правові інститути: соціальне партнерство; правовий статус трудових колективів; правовий статус профспілок та інших органів представництва трудового колективу; правовий статус об’єднань роботодавців; колективний договір і колективні угоди; вирішення трудових спорів.

1) переведення на іншу роботу;

2) переміщення на інше робоче місце;

зміна істотних умов праці.

Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, а також переведення на інше підприємство або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством допускається тільки за угодою працівника. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві на інше робоче місце та доручення роботи на іншому механізмі в межах спеціальності чи посади, обумовленої трудовим договором. В разі виробничої потреби власник має право перевести працівника на строк до одного місяця на не обумовлену трудовим договором роботу на тому ж підприємстві з оплатою праці за виконуваною роботою, але не нижчою від середнього заробітку за попередню роботу. Одним з видів тимчасового переведення з ініціативи власника є переведення в разі простою. Простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Під час простою працівники можуть переводитися з урахуванням їх спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою або на інше підприємство в тій же місцевості на строк до одного місяця. Але переведення кваліфікованих працівників на некваліфіковані роботи не допускається.

У зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяця.