9. Зазначте причини та наслідки невдач Робітничо-Селянської Червоної Армії на початку другого етапу Другої світової війни.

На рубежі 30-40-х рр. XX ст. Україна в складі СРСР розвивалася під впливом суперечливих, часто трагічних подій і чинників, вплив яких серйозно утруднював зміцнення обороноздатності держави. Основними причинами поразок Червоної армії війни більшість істориків вважає:

Воєнно-політичне керівництво країни, очолюване Й. Сталіним, своєю антинародною внутрішньою і авантюрною зовнішньою політикою поставило СРСР на межу катастрофи. Кращі військові кадри Червоної армії були репресовані, про що добре знало німецьке командування. В армії не заохочувалась ініціатива командирів, а це породжувало схильність до шаблонів, застарілих схем. Бойова підготовка у військах була дуже низька.

Якістю радянська військова техніка та озброєння поступалися німецьким, хоча кількісно їх переважали. Переозброєння відбувалося повільно. Сталін не вірив фактам, котрі свідчили про підготовку Німеччини до вторгнення. Коли ж стало ясно, що війна неминуча, з'явилася директива про приведення військ до бойової готовності. Але у військах цей наказ одержали тоді, коли війна вже почалася.

У розташуванні військ усередині округів було багато недоліків та помилок, скориставшись якими німці у перші дні війни здійснили глибокі прориви й оточили великі радянські з'єднання. Суттєвим прорахунком був демонтаж інженерних оборонних споруд на радянсько-польському кордоні, котрі з вересня 1939 р. опинилися в тилу Червоної армії.

Сталінське керівництво фактично дезорієнтувало населення країни й армію, переконуючи їх, що у майбутній війні радянські війська вестимуть воєнні дії «на ворожій території», «малою кров'ю» і перетворять її на громадянську - «війну світового пролетаріату зі світовою буржуазією».

10. Який внесок зробили вояки упа в боротьбу за державність України у 40-50-х рр. Хх ст.?

ОУН-УПА заснована у Відні 1929р. під девізом «Незалежна Україна».30 червня 1941р. проголосили Незалежність України.Починаючи з 1943 р. УПА активно вели бої проти радянських партизан і окупантів. У цій складній ситуації верховне командування УПА вирішило звернутися до радянських партизанів. Цей лист підкреслює позицію УПА щодо подальшої долі України. У жовтні 1943р., УПА схвалювало боротьбу проти гітлерівських варварів –це великий і священний обов;язок кожної чесної людини. Але знищивши це зло – писалось у листі – треба було думати що буде далі. Замість «Нової Європи» прийде СРСР? НІ!. Не за таку зміну ми боремося, не такого бажаємо собі ладу В Україні і в світі. Вояки УПА закликали приєднуватися до них. У жовтні і листопаді 1943 р. УПА провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизанів. Німці втратили 1500 солдатів і офіцерів, УПА 414 повстанців. Тактичними формами збройних дій УПА були рейди, напади на німецькі гарнізони, склади, обозу, зіткнення з радянськими партизанами, військами НКВС, польськими бойовиками, підрозділами Армії Крайової.Вже незабаром після свого створення УПА контролювала значну частину Волині й Полісся. Спроби німців, які до того часу терпіли поразку за поразкою на східному фронті і опинилися перед загрозою відкриття другого фронту в Європі (а тому не мали можливості активно діяти проти партизан), встановити контакти з УПА і досягти угоди з нею не мали успіху. Повстанці не бажали йти на компроміс. До осені 1943 р. чисельність УПА значно збільшилася, вона розповсюдила сферу своїх дій на Буковину, Галичину, деякі території Наддніпрянщині. Тоді ж було створено Головне командування УПА, яке очолив Р. Шухевич.Останні бої з нацистами УПА вела восени 1944 р. УПА, в основному для видобутку озброєння. З цього періоду її головні сілисосредоточілісь на антисоветской і анти фронтах. Новий прихід комуністів, з їх колективізації, репресіями, пошуками «пособників окупантів і бандитів» змусив населення України братися за зброю і масово йти в УПА. З моменту вступу Червоної Армії на західно-українські землі УПА, виконуючи вказівки керівництва ОУН (Б) і приписи Третього надзвичайного великого збору ОУН (серпень 1944 р.), повністю зосередилася на збройному протидії фронтові з’єднанням Червоної Армії та радянських партизанів. Бої та сутички з регулярними військами тривали і після проходження через Україну основних сил діючої армії.УПА створила після встановлення радянсько-польського кордону 6-й військовий округ під кодовою назвою «Сан», який охоплював етнічні українські землі. Про великих масштабах бойових дій в цьому регіоні свідчать дані про бойові втрати з обох сторін. Так, згідно з довідкою НКВД УРСР, підписаній заступником наркома Т. троката, який курирував західні області, з лютого 1944 р. до жовтня 1945 р. Червона Армія і війська НКВД провели 26685 бойових операцій проти ОУН і УПА. За цей час були вбиті 98846 повстанців і підпільників, взяті в полон або заарештовані 104990 чоловік. Були, звичайно, втрати і з іншого боку. Як зазначено в довідці, загинули 9621 червоноармійців і співробітників ЦКВД, поранено 1343 і пропали безвісти 2456 чоловік. І це всього за 20 місяців. Однак з 1947 року наступальні операції УПА майже припинилися. Вкрай ускладнилася зв’язок між окремими боевкамі. Тоді УПА відмовилася від фронтальних боїв, перейшла до дрібних підпільно-партизанським акціях, стала проводити політико-пропагандистські рейди. Свої ідеї УПА доносила до народу через друковані органи, листовки, обращения и т.д. Після загибелі Р. Шухевича 5 березня 1950 р. сяють повстанського руху помітно спав. Новий головнокомандувач В. Коваль вже не зміг відродити УПА, хоча аж до 1953 р. організація продовжувала от случая к случаю завдавати ударів по ворогу. Только с арестом Коваля в 1955 р. діяльність УПА фактично припинилася.

Відповіді до теми № 8 «Суспільно-політичний, соціально-економічний розвиток України від другої половини 40-х до початку 80-х років ХХ ст.»