12. Зазначте причини та наслідки впровадження християнства на Русі за Володимира Великого.

У другій половині X ст. великий князь Володимир, ряд реформ у Київській державі. Однією з найважливіших була релігійна реформа. Стала¬ся найбільша подія в історії держави — Русь прийняла християнство. Воно було вже відомо на Русі: Аскольд та декілька його наближених прийняли обряд хрещення, християни були в числі дружинників князя Ігоря, христи¬янкою була княгиня Ольга.

Але язичництво панувало серед більшості населення Київської держави.

Прийшовши до влади, Володимир спробував зміцнити язичницьку віру. Однак укріпити язичництво не вдалося.

Язичництво негативно впливало на розвиток суспільно-політичних відносин, гальмувало культурний розвиток, переставало відповідати новому феодальному способу виробництва.

Цим і пояснюється відмова Володимира від язичництва та звернення до принципово нової релігії — єдинобожжя. Київську Русь називали в Європі дрімучою, язичницькою. Отже, для підняття міжнародного авторитету Русі й була потрібна нова релігія.

З рішенням Володимира перейти у християнську віру пов'язана в літописі історія його одруження з Візантійською принцесою Ганною. У 988 р. Володимир осадив Корсунь (Херсонес) та зажадав від імператорів Василя та Костянтина віддати йому в дружини їхню сестру Ганну. Становище для імператорів було безвихідним і вони погодилися за умови, що Володимир прийме християнство. Так Володимир був хрещений в Корсуні.

Потім Володимир розпочав обернення в християнство киян. Священики, які прийшли із Царграда та Корсуня, хрестили жителів Києва в притоці Дніпра — річці Почайні. Традиційно прийняття християнства Руссю датується 988 р.— роком хрещення самого Володимира.

Значення переходу до християнства було величезне і проявлялося у всьому — від повсякденного харчового раціону та засобів землеробства до міжнародного становища країни. Прийняття християнства вплинуло на розвиток ремесел.

Християнство призвело до пом'якшення нравів в Київській державі. Воно сприяло зміцненню князівської влади.

13. Яку роль відіграло християнство у зміцненні статусу Великого князя Київського у іх-х ст.?

Офіційне запровадження християнства у Київській держав) (988 р.)

Князювання Володимира Великого (930—1015) стало початком но¬вого етапу а історії Київської Русі, етапу піднесення та розквіту. Сівши на великокняжий стіл, новий правитель виявив себе як авторитетний політик, мужній воїн, далекоглядний реформатор, тонкий дипломат. Він ніби уособлював якісно новий рівень управління державою.

Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов'янських земель, Володимир військовими походами 981— 993 рр. на ятвягів, в'ятичів та хорватів завершив тривалий процес формування території Київської держави. Саме в цей час остаточно визначилися і закріпилися кордони Русі, що в цілому збігалися з ет¬нічними рубежами східних слов'ян. На півночі вони простягнулися до Чудського, Ладозького та Онезького озер, на півдні — до Дону, Росі, Сули та Південного Бугу, на сході — до межиріччя Оки І Волги, на Заході — до Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни. Простягаючись майже на 800 тис. км, Давньоруська держава стала найбільшою країною в Європі.

Релігійна реформа почалася спробою модернізувати язичництво. Чудово розуміючи, що є централізованій державі в релігійній сфері має панувати монотеїзм, великий князь спочатку намагався протиставити культ верховного божества Перуна цілому пантеону богів підкорених племен. Проте стара язичницька віра не сприяла процесу формування нових суспільних відносин, її державотворчий потенціал був явно недостатнім для такої великої та поліетнічної держави, як Київська Русь. Саме тому наприкінці 80-х років X ст. Володимир вирішує запровадити християнство як державну релігію.

Прийняття християнства значно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі:

1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов'ян. Християнство, сформоване як релігія класового суспільства, освячувало владу панівної еліти, соціальну диференціацію та всю феодальну систе¬му. Водночас воно рішуче стверджувало рівність усіх перед Богом, чим закладало принципово нові підвалини в ідеологічні моделі майже всіх соціальних рухів, у тому числі антифеодальних.

2. Православ'я стало надійним ґрунтом для створення могутньої централізованої самодержавної країни. До кінця 80-х років X ст. Русь була слабоконсолідованою, поліцентричною державою, що зберігала єдність і форму завдяки мечам великокнязівської дружини. Одночасне проведення адміністративної та релігійної1 реформ якісно змінило ситуацію. Сприяючи централізації, вони зламали сепа¬ратизм місцевих князів та племінних вождів, утвердили єдиновладдя київського князя як основу політичної моделі управління Руссю (християнське єдинобожжя стало своєрідним ідеологічним підґрунтям утвердження особистої влади верховного правителя).

3. Прийняття християнства сприяло зростанню міжнародного авторитету держави. Хрещення Русі та одруження на Багрянородній сестрі візантійського імператора ввели Володимира у коло християнської сім'ї європейських правителів, а Давньоруській державі відкрили шлях до її визнання європейською християнською спільнотою. З того часу великий князь ставала повноцінним суб'єктом міжнародного права: кордони його держави вважалися недоторканими (бодай номінально); на полі бою княжих воїнів брали в полон, і в рабство та ін. Запро¬вадження нової віри не стало основою ідеологічної та політичної за¬лежності від Константинополя. Навпаки, воно сприяло налагодженню і розширенню плідних зв'язків, побудованих на принципі рівноправності, з багатьма європейськими країнами. Це підтверджують тісні контакти з Німеччиною, Польщею, Швецією, Римом. Після християнізації Русь була навіть тісніше пов'язана із Заходом, ніж і Візантією, про що свідчать численні шлюбні угоди династії Рюриковичів. Зокрема, протягом X ~ XIII ст. вони уклали 83 шлюби з представниками західноєвропейських родин, а І членами візантійських династій лише 12.

4. Під впливом християнства поступово відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття населення Давньоруської держави.

5. Нова віра заклала якісно нові підвалини в культурній сфері, сприяла розвиткові писемності, літератури, архітектури та мистецтва.