26. Які події зумовили війну між Османською імперією та Річчю Посполитою Обох Народів на початку 20-х рр. Xviі ст. І яку роль у цій війні відіграло українське козацтво?

Фактори, які зумовили війну – були укр..землі, а саме Північне Причорномор’я , на яку посягали турки. Укр.. землі були об’єктом експансії Османської імперії.

У 1620 р. розпочалася війна між Туреччиною(Т) та РП. РП опинилась на межі втрати державної незалежності.Про 300-тисячного турецького і 100-тисячного татарського війська Польша змогла виставити лише 37 тисяч власного війська і 40 тисяч козацького. «Директор» Хотинської війни королевич Владислав та його помічник коронний гетьман Ходкевич усі надії покладали на сагайдачного.

Війна тривала п’ять тижнів. Військо Сагайдачного врятувало Польшу від політичної катастрофи

Після блискучої перемоги над турецько-татарською армадою Османа ІІ під Хотином в 1621 році, досягнутої Річчю Посполитою, насамперед, завдяки

42-тисячному козацькому війську, уряд мусив виконувати свої обіцянки щодо збільшення козацького реєстру. Однак і тут польська шляхта залишалась вірною своєму цинічному ставленню до козаків. Оскільки Туреччина зазнала поразки і небезпека війни з нею вже не загрожувала Речі Посполитій найближчим часом, було вирішено зменшити козацький реєстр до 3-5 тисяч. Це викликало нове загострення соціальних протиріч на Україні, де зростав колоніальний гніт Речі Посполитої, де посилювалася від часів Брестської унії 1596 року експансія католицизму. Трудящі маси не корилися панам, тікали на Запоріжжя, де їх радо приймали козаки. Самі запорожці, незважаючи на заборони уряду, проводили вдасну політику. Підтримуючи своїх прихильників на ханський престол, вони таким чином впливали на політичне життя Криму. Козаки на своїх “чайках” виходили в Чорне море, нападали на турецькі міста-фортеці, звільняли невільників. Їхні морські походи змушували султана тримати для охорони узбережжя значні військові сили.Козаки вели успішні переговори про союз з Росією, Іраном, навіть Кримським ханством і Швецією.

27. Яка держава слугувала моделлю для розбудови б. Хмельницьким Гетьманату, і чим Гетьманат відрізнявся від свого „прототипу” ?

Чим Гетьманат відрізнявся від свого "прототипу" ?Гетьманщина (офіційна назва: Військо Запорозьке) — держава на території центральної і північно-східної України, яка утворилася внаслідок Зборівського договору 1649 року. З 1654 року увійшла під протекторат Московського царства та зберігала свою автономію до 1764-го року, до ліквідації Катериною II.Після втрати державності словом Гетьманщина позначали (наприклад в часи Тараса Шевченка) Лівобережну Україну, що входила до складу Української козацької держави.Край охоплює територію сучасних Чернігівської, Полтавської, Сумської (без південно-східної частини) і лівобережних частин Київської і Черкаської, західну часину Брянської областей.

28. Які існують історико-правові оцінки Переяславсько-Московських домовленостей 1654 р. І які з них, на Вашу думку, є найбільш точними? Відповідь обґрунтуйте.

8 січня 1654 року – Переяславська рада.Рішення:Українські землі входять до складу Московської держави зі своєю автономією Березень 1654 року - Березневі статті:1) В Україні гетьманське правління, держава - Гетьманщина2) Гетьман і старшина виборні3).60-тисячний козацький реєстр4).Участь московського війска у війні з Польщею.Московський договір 1654 року був неясно сформульований, що обидві сторони вкладали в нього різний зміст й кожна підходила до нього з урахуванням власних інтересів.Україна вбачала в договорі лише війсковий союз, про що свідчить активна дипломатична діяльність гетьмана у наступні роки, а Москва з перших днів намагалася змінити політику протекторату на інкорпорацію укр., терріторії. М.Грушевський був переконаний, що договір встановлював вассальну залежність У від М. В.Липинський стверджував, що в 1654 р. утворився звичайний військовий союз У і М проти Польщі подібний до тих, які Хмельницький уклав раніше з Кримом і Туречиною, а згодом з Швецією.Об’єктивно договір засвідчив повну незалежність У від П для війни з якою У найшла сильного союзника. На її території було збережено власну війскову, адміністративну та судову владу. Православна церква була признаною вірою М, тому віруючі не зазнали переслідування.

Відповіді до теми № 3 «Велика Руїна. Гетьманщина. Ліквідація української автономної державності»

1. Випишіть із нижче наведених гетьманів тих, які протягом свого гетьманування двічі укладали угоди з Московською державою чи Російською імперією. Зазначте роки їх гетьманства, назви угод, що вони укладали, та їх основний зміст.

Виговський, К. Розумовський, Ю.Хмельницький, Д. Апостол, Я. Сомко, І. Мазепа, Д. Многогрішний,

І. Брюховецький, І. Скоропадський, І. Самойлович.

Іван Брюховецький (1663-1668 рр.)

Ставши гетьманом, І. Брюховецький проводив проросійську політику, незабаром після свого обрання підписавши т.зв. Батуринські статті 1663 р., які містили поступки царському урядові.

Він першим з українських гетьманів поїхав для свого затвердження у Москву, де одержав титул боярина. Під час свого візиту в грудні 1665 р. він підписав Московські статті, що значно обмежили суверенітет Гетьманщини.

За умовами договору:

українські міста і землі ставали володіннями російських монархів, і з їхніх жителів, крім козаків, стягувалися податі в царську скарбницю;

підтверджувалося право козаків обирати гетьмана, але кожен обраний гетьман повинен був їхати на затвердження до Москви;

гетьман позбавлявся права надавати містам самоврядування, яке тепер могло надаватися лише царською жалуваною грамотою;

Київський митрополит повинний був призначатися московським патріархом.

Таким чином, Батуринські і Московські статті підтверджували привілеї козацької старшини і права реєстрових козаків, але посилювали адміністративну і фінансову залежність гетьманського уряду від царату, ще більш обмежуючи українську державність.

2. Випишіть політичну угоду, що встановлювала поділ Козацької держави на Лівобережний і Правобережний Гетьманати у третій чверті XVIІ ст. Коли і які держави цю угоду уклали, її основні положення.

Розділ Гетьманьщини на Лівобережну та Правобережну був обумовлений підписанням Андрусівського перемир’я 30 січня 1667 між Московією й Річчю Посполитою. За умовами Андр. перемир’я воєнні дії припинялися, встановлювалось перемир’я на 13,5 років. Московії залишалась Лівобережна Україна, поверталась Сіверщина, Смоленщина та на 2 роки – Київ. За Польщею закріплювались землі Білорусі й Правобережної України. Запор.Січ переходила під контроль обох держав. Андрусівське перемир’я было заключено таємно від України, перекреслювало результати 20-річної війни укр. народу за нац. визволення. Це був насильницький розділ укр. земель. Пізніше на основі Андр. перемир’я було укладено «Вічний Мир», який підтверджував факт переходу Лівобер. Укр-ни з Києвом. Польща назавжди відмовлялась від Лівоб. Укр-ни й Києва. Лівобер. гетьманом на той час бул І. Брюховецький, Правобережним – Петро Дорошенко.

3. Серед наведених нижче козацьких урядів і соціальних верств випишіть лише ті, що були на території слобідських полків у середині XVII – XVIII ст. Поясніть, на якій території була решта соціальних верств і урядів: полковник, гетьман, кошовий отаман, полкова старшина, генеральна старшина, паланкова старшина, городові козаки, під помічники, компанійці, низовики, випищики.

На території слобідських полків були: полковник, підпомічники, компанійці.

Гетьман, полкова старшина, генеральна старшина відносилися до земель, які були у складі Російської імперії, також гетьман, городові козаки і генеральна старшина належали до Лівобережної України.

Кошовий атаман, низовики, паланкова старшина, випищики належали до Запоріжжя.