9. Визначення природи акціонерного капіталу представниками класичної школи

Проблему акціонерного капіталу досліджувало багато вчених-економістів. Одним із перших явище акціонерного капіталу почав розглядати Адам Сміт — представник класичної школи політекономії, один з найвидатніших економістів XVIII ст., який заклав підвалини для подальших економічних досліджень основних економічних категорій.

Адам Сміт у праці 1776 р. "Дослідження про природу та причини багатства народів" розглядав капітал як частину майна людини, з якої вона прагне отримати дохід1.

А. Сміт розглядав у своїй роботі також приклади тогочасних акціонерних компаній. За приклад вчений взяв Міссісіпську компанію, в основі якої лежала "ідея можливості примножувати до будь-яких розмірів кількість паперових грошей". Вчений вже тоді виявив таку негативну рису акціонерного капіталу, як можливість фіктивного засновництва. Він передбачив, що зростання суспільного характеру акціонерного капіталу, поява великої кількості акціонерів супроводжувались відривом функцій власності на капітал та функції управління ним. Люди, охоплені азартом легкої наживи, піддавались на обіцянки засновників, а оскільки таких акціонерів були сотні й навіть тисячі, то вони ставали жертвами обману. Це був яскравий приклад недобросовісної емісії.

Ще одним визначним представником класичної школи, який розглядав у своїх працях проблеми та сутність акціонерного капіталу, був Джон Стюарт Міллъ. У праці "Основи політичної економії" він досліджував причини виникнення "великого виробництва".

На його думку, є дві основні переваги акціонерного капіталу. Перша з них полягає в потужності та ефективності такого роду товариств. Другою перевагою акціонерних товариств є принцип гласності, на якому вони будуються. Гласність є наслідком створення акціонерного капіталу. У цих товариствах відносини будуються на довірі, учасники пов'язані спільною метою. Будь-який збій у роботі ставав відомим, крім того, результати роботи періодично публікувалися.

Але разом з тим Мілль, як і Сміт, вказує на деякі безсумнівні недоліки акціонерних товариств. Найголовнішим їхнім недоліком, на думку вченого, є незацікавленість менеджера в результатах діяльності підприємства. Як правило, це наймана особа, прибуток якої прямо не залежить від діяльності товариства. Другим недоліком акціонерного товариства є "зневажання дрібних вигід та малої економії". Найманий управлінець не дуже зацікавлений у своїй роботі й часто нехтує малими сумами, не бажаючи здійснювати зайві дії для їх отримання.

Загалом, Дж. Ст. Мілль, порівнюючи акціонерні та приватні товариства, не надає якомусь із них остаточних переваг. Тому що, як видно з його міркувань, і те, і інше має свої недоліки і свої переваги. Отже, запроваджуючи ту чи іншу форму економічної діяльності за умов вільної конкуренції, необхідно враховувати ситуацію, яка на певний момент склалася на ринку. Дж. Ст. Мілль досить чітко сформулював свої думки щодо акціонерного капіталу і відвів йому важливе місце у своїй праці.

10. Аналіз акціонерного капіталу в марксистській літературі

Видатний економіст XIX ст. Карл Маркс у праці "Капітал" також розглядав проблему акціонерного капіталу. За його словами, перехід грошового капіталу в промисловий спочатку був загальмований феодалізмом. Але у 1600-х роках все ж утворились перші акціонерні товариства. Маркс стверджував, що акціонерний капітал XVII ст. відігравав дуже важливу роль в економічному житті тогочасної Європи. За допомогою величезних капіталів торговельні компанії контролювали торгівлю з колоніями й отримували величезні прибутки. Маркс вважав, що до появи акціонерних товариств призвів державний борг. За допомогою державного боргу, стверджує Маркс, і створювались акціонерні товариства. Уряди здійснювали все більші позики, і їх не повертали. Разом з тим за їх рахунок держави нарощувати свою могутність, і потім вже ніхто не міг вимагати від них повернення боргу. Така політика була досить поширеною у тогочасній Європі, яка завдяки їй стала наймогутнішим континентом світу. Саме це сприяло нагромадженню капіталу, який давав змогу утворюватись акціонерним товариствам. Оскільки значно збільшилися масштаби виробництва, окремі капітали не могли ефективно функціонувати в цих умовах. I тому це ще більше сприяло створенню об'єднаних капіталів. Разом з тим ті підприємства, що раніше були державними, перетворились на суспільні. Капітал, який за своєю природою ґрунтується на суспільному способі виробництва і також передбачає суспільну концентрацію капіталу, в такому випадку перетворюється на безпосередньо суспільний капітал. Акціонерні підприємства є колективними підприємствами на противагу приватним підприємствам. I це певною мірою порушення природи капіталу, який є приватною власністю. Відбувається перетворення капіталістів, які раніше володіли процентом з капіталу, а також прибутком під вироблених на ньому товарів, у простих менеджерів, які здійснюють управління чужими капіталами, тобто відчуження властивих їм функцій. Крім того, звертає увагу Маркс, досить суперечливим є питання щодо отримання учасниками прибутку. Навіть якщо отримувані дивіденди з акцій включають відсоток, який отримується за умов приватного підприємства, то вони не включають прибутку від створеної за допомогою капіталу продукції. Тому дивіденди — це просто винагорода за володіння певною часткою капіталу. I ця винагорода є відокремленою від реальних і природних функцій капіталіста. Цей прибуток виступає як привласнення додаткової праці управлінця, тобто відбувається відчуження дійсних виробників від капіталу. В акціонерних товариствах функції працівників відокремлюються від власності на капітал. Жоден простий працівник чи навіть менеджер не володіє часткою капіталу, тобто їхня праця відчужена від засобів виробництва.

Маркс розглядає акціонерний капітал як "результат вищого розвитку капіталістичного виробництва". Тобто він є перехідним пунктом до переходу капіталу у власність виробників. Це означає, що кожен робітник, у тому числі менеджер, матиме змогу купити на підприємстві, на якому працює, акції і таким чином поєднати свою працю і власність на капітал, узгодити свої інтереси з інтересами підприємства. I тому акціонерний капітал перетворить всі відокремлені функції працівників у суспільні функції, що нарешті дасть змогу розв'язати суперечності процесу виробництва.

Вчений також зауважує, що акціонерний капітал стане шляхом перетворення капіталу у власність виробників, але вже не у приватну власність роз'єднаних виробників, а у власність асоційованих виробників, у безпосередню суспільну власність.