54. Методологія створення внутрішньо-корпоративної системи управління

В акціонерних товариствах крім загальної системи управління, яка базується на положеннях законодавчої бази і не виходить за її рамки, регламентуючи основні підходи до управління, в багатьох випадках створюються елементи власної внутрішньокорпоративної системи управління. Внутрішня система управління являє собою систему заходів, але для того, щоб ці заходи були обгрунтованими, в корпораціях розробляють систему приписів, які мають форму пев­них документів, або, як їх часто називають, положень.

Значна частина корпорацій застосовує ряд розроблених положень, що регламентують ті чи інші напрями управління, і в своїй єдності є основою для прийняття управлінських рішень.

В практиці внутрішньокорпоративна структура управління є традиційною: збори — рада акціонерного товариства— виконавчий орган. Проте функції і компетенція цих органів визначаються шляхом розробки і затвердження ряду офіційних по­ложень, які мають юридичну силу всередині фірми. Таких поло­жень може бути небагато — до десяти, може бути й більше — до півсотні. Є корпорації, які користуються лише обов’язковими уста­новчими документами — статутом та установчим договором.

Основним методологічним підхо­дом до формування такої системи є те, що із зовнішньої сфери вона регулюється чинним законодавством і не повинна суперечити йому.

Структура внутрішньокорпоративного управління за­лежить від розмірів корпоративних структур і масштабів їх зав­дань. Зрозуміло, що невелика корпорація з незначною кількістю учасників, стабільно працюючими управлінцями не має потреби ство­рювати об’ємну систему внутрішньокорпоративного управління з великою кількістю положень, які регламентують практично усі про­яви господарського життя. Водночас великі акціонерні товариства мають створювати систему управління з досить чіткою регламентацією управління, повноважень, руху цінних паперів, ви­платою дивідендів тощо.

Формування внутрішньокорпоративного управління за­лежить від урегулювання відносин власності, зокрема, від чітко структурованих відносин контролю, наявності в корпорації власників, які ставлять за мету налагодження ефективної діяльності акціонерно­го товариства. За умов неструктурованої власності створення дійо­вої системи управління на підприємстві залежить від інтересів, які отримують перевагу в той чи інший момент.

Налагодження внутрішньокорпоративних зв’язків за­лежить від фінансово-економічного стану корпорації. Як свідчить практика, підприємства, що перебувають у передкризовому чи кризо­вому стані, вирішують проблеми виживання, тому система внутрішньо-корпоративного менеджменту відступає на другий план.

Створення структури внутрішньокорпоративного управління залежить від особливостей психологічного стану акціо­нерів, їх обізнаності зі специфікою діяльності підприємства, можливостями побачити його стратегічні потреби і необхідність побудови під них ефективної управлінської системи. В реальному житті, там, де розпорошена власність і переважають дрібні акціонери, практич­но неможливо вирішити питання стратегічного управління, оскіль­ки всі питання розглядаються і вирішуються під гаслом негайної сплати дивідендів.

Тому створення внутрішньокорпоративної системи управління залежить насамперед від власників з урахуванням наведених вище чинників і проходить етапи розробки і прийняття тими чи іншими органами управління обов’язкових документів. Розробкою такої системи мають займатися реально працюючі на підприємстві ме­неджери, які відчувають потребу в прийнятті тих чи інших поло­жень.