46. Структура управління акціонерним товариством

За"німецької" системи управління виділяють трирівневу систему управління, яка містить у собі 3 управлін. структури: загальні збори акціонерів — наглядова рада — виконавча рада. Цій системі властиве чітке розмежування функцій між наглядовою радою, яка здійснює функції нагляду, й виконавчим органом, що керує поточною діяльністю корпорації. "Американська" система управління. Управлін. структури відрізняються в межах окремих штатів, це пов'язано з особливостям правового регулювання. Сутнісні риси цієї системи полягають у тому, що керівництво здійснює унітарна рада директорів (the board of directors), яка керує всією діяльністю корпорації та відповідає за її загальний стан. До цього органу входять як виконавчі, так і незалежні директори з повноваженнями контролю. "Японська" модель управління також передбачає унітарну раду директорів. Схема структури управління АТ-ми в Україні є в цілому така сама, як і в інших країнах світу. Вона більшою мірою має риси "німецької" системи КУ, оскільки передбачає наявність окремих органів з наглядовими функціями. Принципово її можна уявити так: в основі управлінь. структури є загальні збори учасників; на період між зборами вибираються (призначаються) виконавчі органи; за виконавчими органами наглядає спостережна (наглядова) рада, а фінансовий контроль здійснюється ревізійною комісією (незалежний аудитор). Це загальна внутрішня структура управління корпораціями. Крім неї зовнішні контрольні функції здійснюють державні органи (фінансові, аудиторські, податкові), а також громадський контроль

6. 47. Особливості реалізації акціонерами управлінських функцій

Реалізація управлін. функцій акціонером здійснюється голосуванням на загальних зборах. Акціонер може вибиратися у виборні органи АТ і здійснювати свої повноваження, але таких небагато. Згідно укр. законод-ва голосування на установчих та загальних зборах проводиться за принципом: "1акція — 1 голос". Згідно законод-ва в загальних зборах мають право брати участь усі акціонери незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Крім того, можуть брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Зараз таке право надане представникам трудових колективів (профспілкам та ін.). Однак на практиці право на участь у зборах не завжди реально здійсненне. Тому що власність в АТ може бути дуже розпорошена і кількість акціонерів становити десятки тисяч осіб. Практично забезпечити повноцінне проведення зборів нереально. Щодо періодичності скликання зборів, то у переважної більшості країн є норма, відповідно до якої загальні збори акціонерів скликаються не рідше як 1 раз на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства. Можуть проводитись позачергові збори акціонерів. Як правило, вони скликаються у разі неплатоспроможності товариства, за наявності обставин, наведених у статуті товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси АТ в цілому. Проте такі інтереси не чітко конкретизовані і така вимога має загальний характер. Згідно законодавства позачергові збори мають бути скликані виконавчим органом на письмову вимогу ради АТ (спостережної або наглядової ради) або ревізійної комісії. При цьому виконавчий орган АТ зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги прийняти рішення про скликання позачергових зборів з порядком денним, запропонованим радою АТ (спостережною або наглядовою радою) або ревізійною комісією. Також існує положення, відповідно до якого акціонери, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони мають право самі скликати збори. У цьому випадку акціонери, які володіють 10% голосів, можуть здійснювати тиск на керівництво, постійно скликаючи загальні збори. У цьому разі виникає підстава для знаходження консенсусу між власниками з контрольними пакетами і власниками з дрібними, які змогли згрупувати 10 % у своїх руках.