5.Основні види міжнародних валютно-фінансових операцій та їх характеристика.

Валютні операції - це угоди, пов'язані з купівлею-продажем валюти і платіжних документів в іноземній валюті, з використанням їх як платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах.

Види валютно-фінансових операцій

• Спот

Поточні конверсійні операції, що передбачають поставку валют на 2-й робочий день з дня укладання угоди.

• Форвард

Операції з обміну валюти за узгодженим курсом.

• Ф'ючерс

Термінові операції, що передбачають торгівлю стандартними контрактами, в яких регламентовані сума, метод розрахунку і термін.

• Опціон

Передбачають право купити чи: продати валюту в майбутньому за курсом зафіксованим на час укладання угоди, але з незафіксованою датою поставки валюти протягом визначеного періоду.

• Своп

Операції, що поєднують купівлю-продаж на умовах термінової поставки з одночасною контругодою на визначений термін з тими ж валютами. Комбінація СПОТ і ФОРВАРД.

• Арбітражні

Операції, орієнтовані на отримання прибутку через різницю валютних курсів або відсоткових ставок.

6.Поняття, принципи і форми міжнародного кредиту.

Міжнародний кредит - це позичка в грошовій або товарній формі надана кредитором однієї країни позичальнику із іншої на умовах строковості, повернення, платності і забезпеченості.

Суб’єкти : фірми, банки, уряди, фінансові організації.

Функції

1. перерозподіл коштів

2. інтернаціоналізації економіки

3. прискорення реалізації продукції

Форми:

1.За терміном : - короткостроковий до 1 року

- середньостроковий 5-7 років.

- довгостроковий більше 7 років

2.За кредитором

• приватний

• державний

• фінансових та регіон. організацій

3.За об’єктами:

• комерційний (на товари, послуги) – цільовий кредит

• фінансовий (не має цільового призначення)

4.За формою надання

• товарний

• грошовий

Основні принципи міжнародного кредиту:

• повернення — відображає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником;

• строковість — передбачає необхідність його повернення в чітко визначений строк, зафіксований у кредитній угоді;

• платність — означає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, а й проплати права їх використання;

• забезпеченість — передбачає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора у разі порушення позичальником узятих на себе зобов’язань і відображається у таких формах кредитування, як позики під заставу чи під фінансові гарантії;

• цільовий характер — притаманний більшості кредитів і відображає необхідність цільового використання коштів, які отримані від кредитора.

7. Розподіл надходжень прямих іноземних інвестицій по країнах та регіонах.

Нині на США, Канаду, Європейський Союз і Східну Азію припадає 80 % прямих зарубіжних інвестицій.

У 80-х роках XX ст. склалася сприятлива ситуація для прямих зарубіжних інвестицій. Уряди країн, компанії яких мали капітал для зарубіжного інвестування (США, Великобританія, Японія, Німеччина, Швеція, Нідерланди), змінили податкове законодавство на користь інвесторів-експортерів. Країни, які відчували потребу в іноземних інвестиціях, почали стимулювати їх надходження.

Прямі іноземні інвестиції в США концентруються переважно в обробних галузях промисловості (хімічна, електронна, фармацевтична) і сфері послуг.

Наприкінці XX ст. в економіці США концентрувалося понад 47 % вартості всіх світових іноземних активів. Частка Європи була значно нижчою — 32 %. Прямі іноземні інвестиції у Японії посідають малопомітне місце, бо не досягають навіть 1 % світового обсягу. Капітали до США йдуть не лише від індустріально розвинених країн. Фірми з країн, що розвиваються, почали купувати контрольні пакети акцій американських компаній. Зокрема, інвестиції індійських фірм у сферу створення програмних продуктів лише у Кремнієвій долині США досягли на початку XXI ст. 25 млрд дол.

Понад 50 % прямих зарубіжних інвестицій у групі країн, що розвиваються, припадає на Бразилію, Мексику, Сінгапур, Індонезію, Малайзію, Аргентину та Венесуелу.

На початок 21 ст. частка США у прямих зарубіжних інвестиціях становила третину світового обсягу.

Друге місце за обсягом прямих зарубіжних інвестицій посідає Великобританія (15 %), третє — Японія (13 %), Німеччина дещо відстає від Японії (10 %). До великих експортерів прямих зарубіжних інвестицій належать також Швеція та Нідерланди (приблизно по 6,5 %). Загальна частка у прямих зарубіжних інвестиціях інших промислово розвинених країн становить 15 %, а частка решти світу — лише 2 %.