22.Принципи та норми регулювання зовнішньої торгівлі, передбачені гатт/сот.

До основи правового механізму ГАТТ покладені наступні принципи і норми: --прогресивне  зниження митних тарифів у ході періодично проведених раундів багатосторонніх торговельних переговорів; --взаємність у наданні торгово-політичних поступок; --розв’язання торговельних суперечок проведенням консультацій і переговорів, а у випадку неможливості досягнення згоди – розгляд суперечок у спеціально створюваних третейських групах.

Принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації) полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові по СОТ такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі.

Принцип національного режиму базується на тому, що країни – учасниці для своїх партнерів по СОТ повинні встановлювати для товарів такий самий режим, як і для своїх товарів, на власному ринку.

Принцип захисту національної промисловості полягає в тому, що узгоджені в рамках СОТ тарифні рівні не можуть переглядатись окремою державою – членом в односторонньому порядку.

Принцип сприяння справедливій конкуренції має відношення до субсидій і демпінгу. Якщо країна ці заходи застосовує, то її торговельний партнер має право використати компенсаційні заходи, які нівелювали б ці дії. Ці заходи СОТ засуджує.

Принцип дій у надзвичайних ситуаціях має місце, якщо країна потерпає від непередбачуваного лиха (стихійного, соціальних заворушень), то з дозволу СОТ вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов’язків (наприклад, може підвищити тариф або ввести квоти).

Принцип регіональних торговельних домовленостей означає, що для регіональних інтеграційних угрупувань може встановлюватись особливий режим, виняток з узгоджених правил. Наприклад, в ЄС країни – члени встановили між собою найсприятливіший торговельний режим без усяких обмежень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надає іншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципу найбільшого сприяння. Вирішення цієї суперечливості вбачається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі. Де всі торгівельні бар’єри будуть усунені. Наприклад, ЄС і ЄАВТ утворили в 1994 р. Європейський економічний простір ( по суті, зону вільної торгівлі).

23.Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання: звичайна; за режимом найбільшого сприяння; преференційна; дискримінаційна.

В основі визначення форми МТ лежить регулююча-координуюча функція регулювання відповідних міждержавних та багатосторонніх угод, які визначають тип режиму торговельних стосунків даної країни з кожною окремою країною-партнером.

Звичайна торгівля - не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торговельному режимі. Звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод та домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування у торговельних відносинах за умовами звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків — кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна система оподаткування імпортних товарів тощо.

Торгівля в режимі найбільшого сприяння - передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита та митних зборів, а також інших правил та механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. При цьому фізичні особи, фірми та організації країн-членів користуються митними, податковими та всіма іншими привілеями, які мають у країні партнера фізичні та юридичні особи третьої країни.

Преференційна торгівля - передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Преференції надаються на підставі участі в митних та економічних союзах, міжнародних організаціях, у результаті двосторонніх і багатосторонніх домовленостей та угод.

Дискримінаційна торгівля - виникає в результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера. У відповідності з цим принципом, прийнятим ООН та ГАТТ-СОТ, жодна з країн не може бути дискримінована в процесі міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних економічних відносин.

24.Тенденції розвитку та сучасний стан товарної і географічної структури міжнародної торгівлі. Участь України у міжнародній торгівлі товарами.

В минулому столітті відбулися істотні зміни в структурі світової торгівлі. Якщо у першій половині XX століття 2/3 світового товарообігу припадало на продовольчі товари, сировину й паливо, то наприкінці століття вони охоплювали не більше 1/4 товарообігу. Значно зросла частка торгівлі продукцією обробної промисловості, яка збільшилась з 1/3 до 3/4, причому більше 1/3 усієї світової торгівлі стало припадати на торгівлю машинами та обладнанням. Широкого поширення набула торгівля послугами

Товарна структура світової торгівлі змінюється під впливом НТР, поглиблення міжнародного поділу праці та глобалізації світогосподарських процесів. Найбільшого значення у світовій торгівлі в сучасних умовах набула торгівля продукцією обробної промисловості. Особливо швидко зростає частка таких видів продукції, як машини, обладнання, устаткування, транспортні засоби, хімічна продукція, продукція наукомістких галузей промисловості.

Географічна структура — питома вага окремих країн або груп країн у загальній структурі експорту, імпорту, зовнішнього товарообігу. Наприклад, у географічній структурі експорту України найвагоміше місце займають Росія та Німеччина. На них припадає 18,0% та 6,0%, відповідно, від загального обсягу експортних поставок. У структурі імпорту України частка Росії становить понад 41,0% загального обсягу, Німеччини - 9,3%, Туркменистану — 6,9%, Польщі - 3,3%, Італії - 2,8%, США - 2,7%.

Особливості розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі:

• Підвищенні темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами росту виробництва.

• Зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі на користь готової продукції(особливо наукоємної) та послуг.

• Зростання ролі країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі.

• Посилення ролі зовнішньоекономічної політики країн.

• Транснацірналізація міжнародної торгівлі.

• Посилення ролі науково-технічного прогресу у розвитку міжнародної торгівлі.

Зовнішню торгівлю товарами Україна здійснює більш як із 160 країнами Активне сальдо торгівлі сприяє зростанню валютних резервів держави, воно формується під час торгівлі з більшістю країн-зовнішньоторговельних партнерів. Натомість у торгівлі з такими високорозвиненими країнами, як Австрія, Велика Британія, Франція, Німеччина, Японія, Україна має пасивне сальдо. Найбільш відчутне відставання експорту від імпорту у товар­ному обміні з Туркменистаном іРосією — основними постачальника­ми в Україну енергоносіїв.

У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, си­ровинними, капітало- та матеріаломісткими галузями (добувна промисловість, сільське господарство та галузі, що розвиваються на їх базі), а тому структура її експорту недосконала — 4/5 в ній становлять сировинні товари та продукція первинної переробки. Основу імпортних надходжень становлять мінеральні продукти ,насамперед паливо (природний газ, вугілля, нафта та продукти її перегонки), машини, устаткування і транспортні засоби.

25.Участь України у міжнародній торгівлі послугами.

Україна на світому ринку товарів і послуг представлена як високотехнологічними товарами так і сировиною . Структура товарних потоків свідчить про те що за останній час збільшилася частка експорту в торгівельному балансі, хоч з іншого боку це зумовленно особливостями калькуляції експортно – імпортних операцій. Тобто, обсяг експорту фактично зменшився, та методика розрахунків зумовлює збільшення його частки.

Ринки реалізації українських товарів – це здебільшого близьке зарубіжжя. Вихід на світові ринки ускладнений жорсткою конкуренцією у високотехнологічних галузях, яскравим прикладом є нещодавні тендери щодо транспортних літаків та продукції воєнного комплексу (тендери щодо виробництва танків).

За даними Держстату, за 2013 рік загальний обсяг експорту послуг збільшився на 6,7% і становить 14509,2 млн. дол. США. Імпорт зріс на 13,6%, сягнувши 7649,3 млн. дол. США.

Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами практично не змінилося порівняно з 2012 роком і становить 6859,9 млн. дол. США (за 2012 р. — 6863 млн. дол. США).

Як зазначають аналітики, структура українського експорту послуг протягом тривалого часу залишається майже незмінною. У 2013 р. найбільші обсяги припадали на транспортні послуги, які займали 56,1% від загального обсягу експорту (за рахунок наданих послуг трубопровідного, залізничного, повітряного та морського транспорту), послуги з переробки матеріальних ресурсів становлять 11,8%, ділові послуги — 10,3% та послуги у сфері телекомунікацій, комп'ютерних та інформаційних послуг — 10%.

Експерти також відзначають триваючу в останні роки переорієнтацію напрямків експорту послуг. Так, експорт послуг до країн Європи становить 4810,2 млн. дол. США і зріс порівняно з 2012 роком на 19,4%.

При цьому основною країною-партнером в експорті послуг залишається Російська Федерація, на яку припадає 5424,8 млн. дол. США (37,4% від загального обсягу експорту).

На 8,2% порівняно з 2012 роком зріс також обсяг послуг, наданих компаніям країн Азії. Їх обсяг становить 1439,9 млн. дол. США.

В результаті цих змін частка експорту послуг до країн СНД зменшилась і становила 41,3%, до країн ЄС — збільшилася і сягнула 29% від загального обсягу експорту, частка країн Азії зросла до 9,9%.

Структура імпорту послуг також залишається майже незмінною протягом останніх років.

Найбільшу частину в загальному обсязі імпорту послуг у 2013 р. становили транспортні послуги — 21,6% (за рахунок отримання послуг повітряного, залізничного, автомобільного та морського транспорту), ділові послуги — 18,3%, фінансові послуги — 13,1%, роялті та інші послуги, пов'язані з використанням інтелектуальної власності — 10,4%, державні та урядові послуги — 10,2%, послуги, пов'язані з подорожами — 9,8%.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ

1.Платіжний баланс та його значення у міжнародній економічній діяльності України.

Платіжний баланс – це статистичний звіт, поданий у формі бухгалтерських рахунків, про торгові та фінансові угоди економічних суб’єктів країни із закордоном за певний період часу, як правило за рік.

ПБ склад. із великої кількості статей. В Україні всі статті платіжного балансу об’єднуються в два розділи: 1) рахунок поточних операцій; 2) рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій.

Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його можна поділити на три частини:

1. Баланс товарів і послуг (БТП) – складова частина рахунка поточних операцій, яка показує співвідношення між експортом та імпортом товарів та послуг. Він відображає чисті надходження від експорту та імпорту товарів, а також від нефакторних послуг( транспортні перевезення, комунікаційні, туристичні, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні)

2. Доходи (Д). Ця складова рахунка поточних операцій відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг, тобто послуг, пов’язаних із використанням факторів виробництва. Сюди включаються чисті доходи від оплати праці працюючим за кордоном, інвестицій (дивіденди), боргових зобов’язань (проценти). Сальдо доходів, тобто чистий дохід від цих послуг, обчислюється як різниця між отриманими та сплаченими доходами.

3. Поточні трансферти (ПТ). До них належать пенсії, дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо. В платіжному балансі сальдо поточних трансфертів, тобто чисті поточні трансферти, обчислюються як різниця між отриманими та переданими трансфертами.

Отже, сальдо рахунка поточних операцій (РПО) можна обчислити за формулою: РПО = БТП + Д + ПТ , де:

БТП – баланс товарів і послуг;

Д – доходи;

ПТ – поточні трансферти.

Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій (РКО). Він характеризує міжнародний рух активів та кредитів.

Ідентифікована величина цього рахунка складається з двох елементів: 1) рахунок операцій з капіталом (РОК) та 2) фінансовий рахунок (ФР). Перший відбиває рух капітальних трансфертів, другий – рух інвестицій і кредитів. Звідси випливає сальдо рахунка капітальних операцій:

РКО = РОК + ФР , де:

РОК – рахунок операцій із капіталом;

ФР – фінансовий рахунок.

Якщо капітальні цінності надходять у країну з-за кордону, то це імпорт (приплив) капіталу. Якщо вони вилучаються з країни, то це експорт (відтік) капіталу. Різниця між імпортом та експортом породжує чистий імпорт капіталу, який може бути зі знаком “+” чи “ –

Резервні активи – стаття рахунка капітальних операцій, яка відображає суму ліквідних активів центрального банку й використовується для регулювання платіжного балансу.

Особливу роль у платіжному балансі відіграє стаття під назвою “Помилки та упущення”. Це автономна стаття ПБ, яка відображає неточності в обліку зовнішньоекономічних операцій, пов’язані з часовими та вартісними розбіжностями між митною і банківською статистикою.

З метою оцінки стану платіжного балансу слід розрізняти:

Первинне сальдо – це сальдо рахунка поточних операцій. Воно є початковою ознакою платіжного балансу і має вирішальний вплив на його загальний стан. Вторинне сальдо – це інтегральне сальдо двох рахунків – поточних і капітальних операцій, – доповнене статтею “Помилки та упущення”.

Незалежно від того, яке сальдо має рахунок поточних операцій, вторинне сальдо платіжного балансу повинне бути нульовим, а платіжний баланс – урівноваженим. Це має забезпечуватися адекватним за величиною та протилежним за знаком сальдо рахунка капітальних операцій з одночасним урахуванням статті “Помилки та упущення”.

Підсумкове сальдо – це сальдо з урахуванням вторинного сальдо і змін у резервних активах. Воно завжди нульове.Оптимізація платіжного балансу країни має велике значення для поліпшення умов функціонування економіки в цілому, оптимізації міжнародної економічної діяльності загалом та її окремих компонентів.

2.Класифікація форм міжнародної економічної діяльності.

Міжнародна економічна діяльність опосередковується численними формами

співробітництва різних країн, виробничих, торговельних комерційних контактів, які виходять за межі окремих держав, а також засобів регулювання зазначених контактів з боку національних та міжнародних інституцій. У різних країнах заведено різні схеми класифікації зазначених форм. Це зумовлюється особливими національними традиціями, ступенем економічної свободи в різних країнах, різницею в системах правового, інституційно-нормативного регулювання, навіть певною довільністю трактування тих або інших явищ економічного життя. Виділимо такі форми міжнародної економічної діяльності: • міжнародна торгівля товарами; • надання міжнародних послуг; • транскордонний рух капіталів; • міжнародний кредит; • міжнародні валютно-фінансові відносини; • міжнародна міграція робочої сили; • участь у діяльності міжнародних економічних організацій; • міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах; • спільне розв’язання економічними засобами глобальних проблем розвитку.