39. Майнові та особисті немайнові права автора твору

Види майнових прав на твір розрізняються за способом використання твору. Законодавство (ст. 441 ЦК, ст. 15 Закону) наводить примірний перелік майнових прав автора у відповідності із відомими і поширеними у сучасних умовах способами використання і розповсюдження творів, якими є:

1) право на опублікування твору (випуск у світ);

2) право на відтворення творів;

3) право на публічне виконання;

4) право на публічне сповіщення творів;

5) право на публічну демонстрацію і публічний показ;

6) право на переклад творів;

7) право на переробки, зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) право на розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом у будь-якій формі;

9) право здавання твору в майновий найм чи у прокат;

10) право слідування щодо творів образотворчого мистецтва;

11) право на подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів із будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

12) право на імпорт примірників творів;

13) право на отримання винагороди за використання твору.

До особистих немайнових прав автора належать:

1. право зазначення авторства, також право авторства — право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

2. право на ім'я — справжнє, псевдонім або анонімність:

   1. право дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора

   2. право на псевдонім — право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

   3. право на анонімність — забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3. право на цілісність твору — право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

До немайнових прав також належить право на захист репутації — захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора. Це право пов'язане з правом на цілісність твору.

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

40. Захист цивільних прав

Право на захист являє собою суб'єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міру її мож­ливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав, Воно виходить із конституційного положення: "Пра­ва і свободи людини і громадянина захищаються су­дом" (ст. 55 Конституції України).

У разі порушення цивільних прав конкретної осо­би їх захист здійснюється в порядку цивільного су­дочинства. Так, згідно з цивільно-процесуальним законодавством будь-яка заінтересована особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися доі суду за захистом порушеного або оскарженого права

Чинним законодавством передбачено такі способи захисту цивільних прав особи:

• визнання права (скажімо, права власності на певну річ);

• відновлення становища, яке існувало до момен­ту порушення права, та припинення дій, що порушували права (наприклад, винна особа, яка внаслідок протиправних дій пошкодила майно іншої особи,  повинна відновити це  майно та  припинити протиправну поведінку); присудження до виконання обов'язку в натурі (приміром, автотранспортне підприємство відпо­відно до договору не надало автомобіль під за­вантаження товару вантажовідправникові, тому останній має право через арбітраж вимагати на­дання відповідних транспортних засобів);

•  припинення або зміну правовідношення (на­приклад, із закінченням строку договору остан­ній втрачає чинність);

• компенсацію моральної шкоди;

• стягнення з правопорушника збитків, а у випад­ках, передбачених законом чи договором, — не­устойки (штрафу, пені);

• інші способи.